У широкому радянському коридорі на третьому поверсі Офісу президента ще не так давно стояв один несподіваний для цього простору об’єкт – стіл для настільного тенісу.
Свого часу його замовили заступники глави ОП Кирило Тимошенко та Юрій Костюк, щоб якось скидати напругу на новій роботі.
Але якщо брати ширше, настільний теніс – це титульний вид спорту на Банковій часів Зеленського. Ним захоплюються, крім згаданих заступників Андрія Єрмака, ще і перший помічник президента Сергій Шефір, і той же глава фракції “Слуга народу” в Раді Давид Арахамія.
Грає у пінг-понг і куратор силової вертикалі від ОПУ Олег Татаров.
“Татаров завжди атакує. У нього дуже агресивна манера гри. Він займається з тренером і, коли стає за стіл, то одразу заганяє опонентів у глуху оборону”, – зізнається в розмові з Українською правдою один із партнерів Татарова по грі.
Такий опис поведінки силового заступника Єрмака не раз повторювався під час десятків розмов журналістів УП з політиками нинішніми й колишніми.
Але згадки про атакувальну манеру Татарова стосувались далеко не спорту, а його роботи на Офіс президента.
З моменту свого призначення на Банкову в серпні 2020 року Татаров одразу став головним “токсичним активом” Зеленського.
Президенту доводилося постійно виправдовуватися за заступника глави свого Офісу, але чомусь гарант і далі міцно тримався за нього.
Ба більше, коли НАБУ прийшло на Банкову з підозрою у скандальній справі про хабар часів роботи Татарова в “Укрбуді”, в оточення президента склалося враження, що Зеленський сприйняв це як спробу тиску. І не на Татарова, а на себе особисто.
Справу заступника глави Офісу тоді поховали, але вдячний Татаров відтоді став насправді “вірним солдатом” Зеленського.
За майже три роки на Банковій Олег Юрійович зумів вибудувати під президента забуту ще з часів, мабуть, пізнього Кучми силову вертикаль, де під єдиним центром контролю опинились майже всі правоохоронні відомства одразу.
Рівень впливу і масштаб знань Татарова за цей час виріс настільки, що інколи люди у владі починають сумніватися, хто насправді є другою людиною в країні після президента.
Як Татаров зумів перетворитися з політичного вигнанця епохи Януковича на супервпливового чиновника Офісу Зеленського, як він знайшов протиотруту від конфліктів із Андрієм Єрмаком та чи не стане концентрація влади в його руках загрозою для демократії в Україні, намагалась з’ясувати УП.
Вундеркінд у МВС і фатальні брифінги про Майдан
Ім’я Олега Татарова стало відомим українській активній громадськості за часів Революції гідності. Саме він, будучи заступником керівника Головного слідчого управління МВС, часто коментував від імені міністерства події на Майдані.
Після перемоги Революції гідності нова влада й активісти пригадають Татарову його виступи. Враховуючи обурливість слів, сказаних Татаровим, він перетворився на уособлення ледь не абсолютного зла. В його особі зосередилося все, що чинили силовики Януковича під час Революції гідності.
Хоча, справедливості заради, треба сказати, що сам заступник голови Головного слідчого управління МВС не брав участі у злочинах “Беркуту”. Його допитували слідчі у справах Майдану, але не знайшли, що йому інкримінувати. Навіть під люстрацію він не потрапив, бо посада, яку він обіймав, “не дотягувала” до мінімальної планки.
Претензія до дій Татарова часів Євромайдану – ціннісна. Він був, та і є, плоттю від плоті міліцейської системи. Якщо він не поділяв дій “Беркуту” та кліки Захарченка, то для чого раз за разом виходив на ті обурливі брифінги?
Із виступів Олега Татарова під час Революції гідності:
“22 січня 2014 року в Києві на провулку Кріпосному група осіб, рухаючись на автомобілях, переслідуючи чотири автобуси правоохоронців спецпідрозділу міліції “Беркут”, перекрили рух. За допомогою бейсбольних бит наносили удари по автобусу, розбили скло, намагалися завдати тілесних ушкоджень працівникам міліції. У них також були вилучені маски, що свідчить не про мирний характер акції, а про підготовки до вчинення протиправних дій. Працівниками міліції нападників було обеззброєно, 18 осіб доставлено до органів внутрішніх справ. Слідством розпочате кримінальне провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3, статті 296 ККУ – хуліганство, поєднане з опором працівникам міліції. Відповідальність за яке передбачає до 5 років позбавлення волі”. 23 січня 2014 року
“Працівники міліції не використовують вогнепальну зброю. Деякі із загиблих мають поранення у потиличну частину голови, що дає можливість стверджувати, що вистріли робили десь поруч особи, які були разом серед мітингувальників”. 19 лютого 2014 року
Також Татаров виправдовував штурм Майдану 11 грудня 2013 року та припускав, що побиття на той момент активістки Тетяни Чорновол могло бути провокацією. А після викрадення одного з лідерів “Автомайдану” Дмитра Булатова оприлюднив інформацію, яка могла дискредитувати потерпілого, мовляв, Булатов купував дорогий ноутбук за гроші з пожертв.
Якщо Татаров не поділяв беззаконня Януковича і Ко, то чому не звільнився, як десятки інших порядних силовиків?
Відповідь на це питання можна спробувати знайти, зазирнувши в біографію Татарова на кілька років до того.
Якщо викинути з пам’яті злощасні брифінги часів Майдану, то професійний шлях Олега Татарова починався, як зразкова історія про юриста-вундеркінда.
Спершу хлопець із небагатої родини з райцентру Новоукраїнка Кіровоградської області вступає в Харківський університет внутрішніх справ.
Але уже за кілька років він таки опиняється у столиці і більше того – закінчує Академію МВС з відзнакою. Після цього Київський університет Шевченка – з відзнакою. Кандидатську дисертацію Татаров захистив у 2007 році, коли йому було 25 років. Доктора наук отримав у 28.
У 2010-му Татаров переходить з наукової роботи в Академії внутрішніх справ на посаду звичайного слідчого в Головне слідче управління МВС. І всього за рік (!) тодішній керівник ГСУ й одночасно заступник міністра Анатолія Могильова Василь Фаринник робить 29-річного Татарова своїм заступником.
Цікаво, що перед самим призначенням молодий слідчий насправді написав рапорт про переведення з ГСУ кудись у регіони. Як розповів УП один із працівників управління того часу, Татаров мав конфлікт зі своїм безпосереднім керівником генералом Василем Топчієм.
“Фаринник подумав день і Топчія зняв, а Татарова зробив заступником. У нього були друзі в Академії МВС, які дали рекомендації Татарову”, – розповідає УП не під запис один із співрозмовників, близьких до Татарова.
В закритій консервативній структурі МВС такий стрімкий кар’єрний зліт у 2010-му був можливий або “по донецькому блату”, а його не було, або за справді непересічні здібності.
Як розповідають УП люди, обізнані в ситуації у структурі Фаринника того часу, Татаров став у нього головним “умніком”, який робив за керівника ГСУ майже усю “поточку”. Саме з того часу у нього накопичився масив знайомств у системі внутрішніх органів.
У той же період Татаров бере участь у розробці нового Кримінально-процесуального кодексу, який потім у народі отримає назву “портновського”. Але, що цікаво, під час роботи над новим КПК знайомство заступника голови ГСУ Татарова і заступника глави Адміністрації президента Януковича Андрія Портнова не відбулось.
Вони познайомляться пізніше, коли на одному з ефірів у Шустера Портнов скаже, що Татарову треба “працювати над своїми розумовими здібностями”. Суперечка йшла щодо статті 207 КПК: на скільки часу вона дає дозвіл затримувати людину без рішення суду після того, як було вчинено злочин.
“Татаров сказав, що 6 годин. Портнов на ефірі, де Олега не було, з нього посміявся. Тому Татаров пішов прямо на Банкову, прийшов у приймальню до Портнова і питає там: “Можна зустрітись?”. Портнов почув, хто прийшов, і прийняв. Татаров відкрив КПК і довів йому, що таки 6 годин”, – розповів УП один із свідків тієї розмови.
Ця історія – доволі символічна в плані розуміння становлення Татарова в системі МВС часів Януковича: він був готовий стукати у різні двері, й за ними знаходились люди, які його чули.
“У Татарова кар’єра летіла вгору. А тоді стається Майдан, і в МВС сиділи і вирішували, хто піде на брифінг. Всі розуміли, що це за робота, і морозились. Врешті відправили “молодого” – Татарова. А пішов раз – ходи і далі”, – розповідає один із близьких до заступника Єрмака співрозмовників у нинішній владі.
Якраз напередодні Євромайдану Татаров посварився з Миколою Чинчиним. Останній тоді став керівником ГСУ, замінивши на цій посаді Фаринника. Новий начальник, щоб позбутись впливу свого заступника, зіслав Татарова в інформаційний відділ.
“Якогось вечора Татарову подзвонив Захарченко і каже: “Ти де живеш? Зараз приїде машина”. Олег питає, а куди, мовляв, їхати. “На Шустера поїдеш, треба виступити”. І так Татаров став спікером”, – розповідає інший співрозмовник УП, близький до Татарова.
По суті, похід у речники від того беззаконня, яке творила команда Захарченка, знищив Татарову його перспективну кар’єру в МВС. Янукович і його люди втекли в Росію, а заступник глави ГСУ лишився в Україні: загалом же, він для них своїм не був. За цінностями – можливо, але як член команди – ні.
Наочно вплив Майдану на кар’єру Татарова можна побачити, якщо взяти до порівняння кар’єру його колеги й кума, іншого заступника начальника ГСУ в ті ж дні – Максима Цуцкірідзе.
Вони обіймали однакові посади в один час, але Цуцкірідзе після того встиг захистити дисертацію і працював собі у МВС, аж поки “вічний” міністр Арсен Аваков не призначив його заступником глави Нацполіції. Натомість Татарова одразу ж після перемоги Майдану Аваков швидко звільнив зі служби.
“Заслання” в інформаційний відділ зіпсувало Татарову перспективи, але, по суті, врятувало від переслідувань після звільнення: він не підписував жодних документів, а все, що говорив на брифінгах, вигадував не сам, а отримував рознарядкою по вертикалі.
Під люстрацію Татаров не потрапив, але з такою публічною передісторією шанси влаштуватись на якісь державні посади були нульові.
У 2014 році херсонський губернатор Андрій Путилов спробує прилаштувати Татарова у себе в ОДА. Але отримає таку хвилю громадського обурення, що швидко від своєї ідеї відмовиться.
Втрата кар’єри та перспектив за несправедливі, як він вважав, звинувачення надломила Татарова. Люди, які спілкувались із ним, характеризують його “до” і “після” як двох доволі різних людей.
“Татаров прям люто образився, що називається, “закусив” на всіх умовних “помаранчевих”. Він і до того не був добряком, але після Майдану почав мститися”, – розповідає один із співрозмовників з політичних кіл, давно знайомий з теперішнім заступником глави ОП.
До табору переможців революції дорога Татарову була закрита, до табору переможених він не хотів. Тому колишній силовик спробував знайти для себе якусь нішу посередині, так би мовити, на лінії зіткнення.
Його колишній керівник у МВС Фаринник у 2015-му забрав підлеглого до себе в адвокатську компанію одразу на правах керуючого партнера. І так фірма “Татаров Фаринник Головко”, яку потім перейменують на “Креденс”, стала ледь не головним захисником “регіоналів” у судах.
Після Революції гідності у колишніх володарів життя почалися проблеми з судами, а “регіонали” не могли довірити свій захист комусь, кого вони не знають.
“Я з ними особисто не був знайомий, але мені їхню фірму порадили люди, яким я довіряв. Тоді якраз Луценко як генпрокурор заводив проти мене всякі справи, і ми з Татаровим (у якості адвоката – УП) багато разів були і на комітеті в Раді, і на допитах.
Він дуже класний юрист, на ходу схоплює суть, уміє поставити слідчого на місце, дає дуже дієві поради по процедурах і так далі”, – пригадує в розмові з УП колишній клієнт Татарова Вадим Новинський, на якого зараз, не без участі його колишнього захисника, накладені санкції РНБО.
Щоб зрозуміти, з якого середовища були клієнти Татарова, можна згадати, що саме він супроводжував справи уже згаданого одіозного Андрія Портнова чи вдови нападника на Сергія Стерненка.
Поза тим Татаров влаштувався на ще одне досить “рибне” місце – начальника юридичного відділу в “Укрбуді”. Цією формально державною компанією насправді довгі роки керував столичний забудовник і ексдепутат Максим Микитась.
“Будівництво – це величезний вал постійної юридичної роботи. Щодня якісь тисячі справ: обшуки, дозволи, суди-пересуди. Особливо у таких величезних компаній як “Укрбуд”. Тому це і хороша школа для юриста, і непоганий заробіток”, – пояснює УП один із столичних забудовників.
Врешті, під кінець каденції Петра Порошенка можна було б сказати, що справи у Татарова владнались. Але те, що мало б забезпечити спокійну старість, принесло тільки публічні проблеми.
Епоха нових облич Татарова
Після перемоги Володимира Зеленського у 2019 році до влади всіх рівнів почали пробиватися нові й часто нікому не відомі люди. У Зе!команди був навіть окремий проєкт для цього – “Ліфт”.
Навесні 2020 року Татаров зумів проїхатися у цьому ліфті на четвертий поверх ОПУ, де розташований кабінет президента.
Якраз на початку березня того року Олег Татаров закінчив дистанційне навчання в Університеті Лондона і на 5-те число мав летіти на випускний у Британію.
Але 3-го березня секретарка повідомила, що йому телефонували з Офісу президента і просили прийти. Виглядало все як жарт, але виявилось правдою.
На Банковій саме тоді починалась епоха нового амбітного глави ОП Андрія Єрмака. Він зумів посунути з крісла давнього друга Зеленського Андрія Богдана і хотів посилитись за рахунок призначення нових, уже своїх людей.
Однак на першій співбесіді Татарову запропонували не його нинішню роботу.
“В Олега запитали, що він бачить для себе як можливе місце роботи. Він одразу сказав, що в МВС до Авакова не піде, бо там його “обставлять”, дадуть кабінет і нуль роботи. Але він міг би спробувати себе в Генпрокуратурі заступником”, – розповідає УП не під запис один зі свідків тієї наради у Зеленського.
Від такої перспективи праведним гнівом вибухнула тодішня генпрокурорка Ірина Венедіктова, яка заявила, що “це адвокат Януковича” і вона не допустить його призначення своїм заступником.
Ірина Валентинівна була настільки переконливою, що від ідеї походу Татарова в ОГП відмовились. І аж у серпні Єрмак вирішив зробити його своїм силовим заступником.
“У Богдана судовий і правоохоронний блоки курувала одна людина – спершу Руслан Рябошапка, а потім Андрій Смирнов. Бо це дві руки одного організму: якщо ти їх розділяєш, вони починають конкурувати і гризтися”, – пригадує в розмові з УП один із наближених до Богдана членів Зе!команди.
У своїх публічних виступах Єрмак пояснював, що взяти на роботу людину з МВС часів Януковича йому запропонував кадровий департамент Офісу президента. Коли в ході підготовки матеріалу УП запитала главу ОПУ, хто порадив Татарова, він пригадати не зміг.
Однак знайомство голови Офісу Зеленського з Татаровим могло відбутися і раніше. Принаймні їх може пов’язувати один цікавий епізод.
Мало хто пам’ятає, але одразу після призначення нового глави ОПУ навесні 2020 року вибухнув скандал, який в медіа називали “плівками Єрмака”. Суть скандалу зводилася до того, що рідний брат голови ОП Денис нібито проводив переговори про працевлаштування неназваних людей у державні органи.
Адвокатом брата Єрмака у цій справі був такий собі Іван Холондович, послугами якого також користувався Андрій Портнов. А науковим керівником кандидатської дисертації Холондовича свого часу був ніхто інший як Олег Татаров.
На перших порах перед новопризначеним заступником голови ОПУ постало два завдання: розділити вплив Смирнова та збалансувати силу на той момент глави МВС Арсена Авакова. Оточення Зеленського ставилося до міністра з неприхованою настороженістю та недовірою.
Однак одразу після призначення в команді президента усвідомили, що Татарова можна використовувати як спеціаліста набагато ширшого профілю.
Наприклад, його залучали до підготовки виборчої кампанії на місцевих виборах восени 2020 року. Заступник голови ОПУ по лінії правоохоронців перевіряв, чи немає кримінального і медійного шлейфу у потенційних кандидатів від “Слуги народу”.
“У команді до Олега відразу поставилися як до технократа. Хоч про нього писали страшні речі у медіа, але за столом йому ставляться задачі, і він їх совісно виконує, не кажучи нікому зайвого слова“, – так характеризував Татарова один із впливових соратників Зеленського влітку 2020 року.
Під кінець того року “технократ” почав проявляти себе. Саме тоді завершився конкурс на посаду керівника Державного бюро розслідувань, який “виграв” Олексій Сухачов. Джерела УП у різних політичних силах та правоохоронних органах в один голос називали Сухачова ставлеником Татарова.
Але радіти новим кадровим горизонтам заступнику Єрмака у грудні 2020-го не судилося. Той місяць став точкою найбільшої напруженості в новій кар’єрі Татарова.
У п’ятницю, 18 грудня 2020 року, слідчі НАБУ несподівано заявились не куди-небудь, а в Офіс президента з обшуком і з готовою підозрою для силового заступника глави ОП.
Як переконували слідчі, Татаров за часів роботи в “Укрбуді” міг бути причетним до передачі хабара експерту, щоб той зробив фейкову експертизу. Вона мала врятувати керівника будівельної корпорації від проблем з правоохоронцями, а експерту подарувала б ледь не 100% знижку на паркомісце на Печерську.
Скандал вийшов гучний, але й тільки. Спроба НАБУ з наскоку взяти куратора силового блоку показала, наскільки він набрав ваги в системі за якісь пів року роботи. Без перебільшення вся силова вертикаль включилась в операцію з порятунку якщо не репутації, то бодай безпеки Татарова.
Рішенням Генпрокуратури справу забрали в НАБУ. Розслідування передали в СБУ, де його успішно маринували аж до кінця 2021 року. А під саму ялинку того року Шевченківський райсуд зобов’язав ОГП закрити справу Татарова, через “закінчення строків розслідування”.
Заступник глави ОП зберіг свою посаду. Але сказати те ж саме про обличчя президента перед суспільством та іноземними партнерами було важко.
Після цього Татаров геть зник із публічного простору. Та вплив його лише посилювався.
Влітку 2021 року Арсен Аваков врешті втратив крісло міністра. Тоді Зеленський вирішив призначити у МВС нині покійного Дениса Монастирського.
Важливу тіньову функцію в тій історії відігравав усе той же Татаров. Саме він менеджерив звільнення Авакова, який у 2014-му вигнав його з МВС.
Саме Татаров мав за рахунок своїх зв’язків в системі стати якорем для всіх груп впливу, поки нове керівництво розбирається в роботі.
Монастирський до призначення був головою комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності, але досвіду для керівництва МВС йому відчутно бракувало. Натомість Татаров знав усю верхівку відомства, а вона, відповідно, знала його.
“Олег по суті керував колись усім слідством у МВС – він знав, як ця махіна працює. І отой момент, коли він допоміг перехопити МВС від Авакова і не дав цій системі працювати проти Офісу – це, мабуть, одна з речей, за які Зеленський дуже зацінив Татарова”, – розповідає не під запис один із топових посадовців нинішньої влади.
Саме такими вміннями швидко вбудовуватись у системи, інтегрувати своїх людей і при цьому контролювати чутливі процеси Татаров тихо і цілеспрямовано розширив свій вплив майже на всю правоохоронну систему в країні. Майже?
Татаров у силі: магістр папочок і повелитель поганих новин
За час повномасштабної війни українські силовики отримали надзвичайно широкі повноваження та максимальну довіру суспільства.
Довіра українців зросла не лише до Збройних сил, але й такі структури, як Служби безпеки чи Нацполіція, мають небачені показники підтримки.
Очевидно, що зі зростанням впливу силовиків пропорційно підвищилась і впливовість того, хто їх “координує”.
“На початку повномасштабної війни ще точково залишалися люди, які балансували Олега. Наприклад, він не міг Бакановим командувати, бо це друг Зеленського. Не міг натиснути на Венедіктову щось підписувати, бо вона його остерігалася. Монастирський хоч і був повністю людиною президента, але мав якусь власну думку“, – розповідає УП високоставлене джерело в одному з правоохоронних органів.
“Але після відставок Баканова і Венедіктової та загибелі Монастирського Татаров став майже всесильним“, – додає джерело.
“Ніколи в історії України не було настільки впливової людини. Завжди різні силові відомства орієнтувались на різні групи впливу. А зараз усі вписані в одну вертикаль влади під Татаровим: і слідство, і нагляд, і частково суди – все, що є”, – додає інший співрозмовник УП із Кабміну.
За часів, коли Генпрокуратурою керувала Венедіктова, їй приписували жарт про впливовість Татарова та його колишнього(?) роботодавця Портнова: було татаро-монгольське іго, а прийшло татаро-портновське.
Наразі заступник голови ОПУ забезпечує “координацію” правоохоронних органів, зокрема за рахунок розстановки своїх людей на позиції різних рівнів.
Так, за даними УП, на заступника голови ОПУ орієнтуються:
– директор Державного бюро розслідувань Олексій Сухачов;
– заступник директора Бюро економічної безпеки Віталій Гагач;
– керівник головного управління контррозвідувального захисту об’єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму СБУ Артем Шило;
– заступник голови Нацполіції Максим Цуцкірідзе;
– в.о. голови Нацполіції Іван Вигівський.
“Часто помилково кажуть, що Малюк (голова СБУ – УП) – від Татарова. Це не зовсім так. Вася понятійно винний Олегу, адже Татаров сприяв, аби той став керівником СБУ. Але Васю вибирав президент, довго до нього придивлявся.
Щодо генпрокурора, то Костін – це людина Єрмака. Андрій просто переключив Костіна на роботу з Олегом“, – пояснює УП впливовий співрозмовник із команди голови Офісу президента.
Складно назвати людиною Татарова і керівника МВС Ігоря Клименка. Він очевидно має власну вагу в системі і розбудовує свою команду в міністерстві. Але у вибудуваній системі влади, де є один центр ухвалення рішень, глава МВС все одно мусить “координуватись” із профільним замом глави ОП. Як і керівництво АРМА (Агентство з розшуку та менеджменту активів), митниці тощо, тощо.
Також, за даними УП, заступник голови ОПУ має досить “робочі” зв’язки з кількома суддями. Йдеться, наприклад, про голову Печерського районного суду Києва Руслана Козлова та голову Шевченківського районного суду Києва Євгена Мартинова.
Відкритим залишається питання, чи має заступник Єрмака вплив на новостворені антикорупційні органи.
“Розумієте, нового керівника НАБУ Кривоноса чи його заступника Углаву, м’яко кажучи, важко назвати людьми Татарова. Але Олегу і не потрібно ставити туди своїх кадрів, щоб не створювати скандалу з міжнародними партнерами. Йому достатньо завербувати когось всередині, аби отримувати завчасно інформацію про справи й обшуки“, – пояснює впливове джерело, яке було залучене до створення Національного антикорупційного бюро.
Те саме стосується і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Заступником керівника САП є Андрій Синюк, який, за даними УП, товаришує з Олексієм Симоненком.
Тим самим, який свого часу забрав справу Татарова в НАБУ і якого УП пізніше фіксувала в колі друзів на дні народження силового заступника глави ОП. Але якихось прямих доказів “співпраці” згаданих персонажів з Татаровим поки зафіксувати не вдалося.
Однак навіть за такої божевільної концентрації влади у команді Зеленського радять не дивитись на Татарова як на щось надзвичайне.
“Ви даремно демонізуєте Олега. Так, під ним зібрано великі повноваження, але це не його повноваження. Він сам – частина вертикалі. Все, що у нього є, належить Зеленському. Татаров – функція. Було б дивно, якби будь-хто на такій позиції в такий час не був би супер впливовим”, – розводить руками один із членів президентської команди.
Інший співрозмовник у команді Зеленського пояснює, що за час війни президент відчутно виснажився емоційно. Він потребує не довгих юридично правильних, але заплутаних схем, а швидких і дедалі жорсткіших рішень.
Татаров уміє знаходити для президента такі прості рішення, які дають миттєвий ефект. Хоч дуже часто мають суперечливу перспективу: так було ще до війни із затриманням Петра Порошенка, так під час війни продовжилось із справами Коломойського чи Павелка.
І тому, хоч весь бізнес скаржиться на Держбюро розслідувань чи Бюро економічної безпеки, Зеленському ці структури подаються як єдині, хто пресує Коломойського і Фірташа.
А між тим заступник Єрмака максимально акуратний та непомітний. Він намагається не проводити жодних зустрічей за межами ОПУ, користується вживаним автомобілем Mercedes та курсує майже винятково між домом та роботою.
Причому робить це не лише, щоб уникнути уваги журналістів, але й щоб не отримувати зайвих запитань від керівництва.
“Татаров абсолютно чітко усвідомив, як працює влада Зеленського, на що реагує Єрмак. Він прийняв ці правила і грає за ними. Тому він максимально непублічний та виконавчий“, – пояснює УП один із членів Зе!команди.
Як розповідають в Офісі, навіть коли Зеленський напряму ставить Татарову якусь задачу, той одразу доповідає про це Єрмаку. А коли завдання виконане, то Олег Юрійович доповідає спершу Андрію Борисовичу, а вже той вирішує, хто повідомить новини Володимиру Олександровичу: сам Єрмак чи все ж Татаров.
Однак попри таку позірну аскетичність позиція Татарова насправді нагадує роль водія “Майбаха”: справи господаря авто – пріоритет, але коли вони зроблені, то водій може з’їздити на дорогій машині вирішити і власні питання.
“Олег класно навчився оперувати тим, що має. Наприклад, проти тебе чи твого відомства відкривають якісь 20 справ. Ти приходиш до Татарова, а він каже: “Це не я. От уроди, я все вирішу, не переживай”. І справді вирішує. Але ти ж знаєш, що він однією рукою справу відкрив, іншою закрив, а ти йому уже винен як рятівнику”, – розповідає в розмові з УП один із високопосадовців.
Загалом же функціонал у Татарова в команді Зеленського досить широкий: від контролю різних кримінальних справ до збору “папочок” на потенційних і чинних членів команди, на опонентів, на військових тощо, тощо.
“У Татарова є ще одна функція – приносити погані новини раніше, ніж про них дізнаються інші. Наприклад, от є якийсь губернатор, і він може стати проблемою. Татаров приносить папочку, Зе дає відмашку зняти губера, а тоді уже по нього приходять силовики. Але коли чиновник уже не член команди”, – розповідає джерело з оточення президента.
“З іншого боку, саме Олег відповідає за те, щоб своїх людей не розривали силовики. Комусь просто допоможе, комусь “порекомендує” адвокатів і так далі. Типу ми тебе знімемо, але роздягнути не дамо. І люди за це вдячні”, – додає співрозмовник.
З таким величезним впливом Татаров є дуже важливим інструментом Офісу для “підтримки тонусу”, зокрема для своїх. УП раніше вже писала, що станом на початок весни 2023-го понад 100 народних депутатів із різних фракцій були фігурантами справ у різних правоохоронних органах.
Однак роботу команди силового заступника Єрмака можна вважати ефективною тільки частково. Принаймні так переконує “Українську правду” один із представників попередньої влади, на якого зараз в Україні є кілька справ.
“Я дивлюсь по наших справах. Там мало юриспруденції. Вони мають ресурси і намагаються їх юзати. Там більше перегинання через коліно, ніж витонченої юридичної роботи. Тому так багато справ на всіх, і так мало у кого є реальні проблеми в суді”, – пояснює наш співрозмовник із “колишніх”.
Відносно новою сферою, до якої в останні місяці Зеленський став залучати і Татарова, виявились кадрові питання, особливо в регіонах.
Як переконують співрозмовники УП у владі,Татаров допомагав підбирати декількох нещодавно призначених голів військових адміністрацій. Мова йде про голів ВЦА у Херсонській, Луганській, Запорізькій, Дніпропетровській та Київській областях.
***
Постать Олега Татарова – одна з найбільш неоднозначних у нинішній верхівці української влади.
Величезний вплив на силовий блок, який сконцентровано в його руках, насторожує багатьох політичних і бізнесових гравців як всередині країни, так і зовні.
Очевидно, що серед іноземних партнерів є певна негласна домовленість не педалювати внутрішні українські чутливі питання, поки країна бореться за свою незалежність з російським агресором.
“Ми зустрічалися з Байденом на G7, і, знаєте, він прізвище Татаров не вимовляв”, – напівжартома відповів якось один із ключових членів команди Зеленського на питання УП, чи правдивою є інформація про можливі західні санкції проти заступника глави ОП.
Але, як переконують джерела УП у владі та дипломатичних колах, Байден залишився чи не останнім, хто це прізвище ще не згадував.
