Представники різних підрозділів Збройних сил повідомили про звільнення низки сіл і містечок на півдні Донеччини. Саме тут – на межі із Запорізькою областю – розгортається український контрнаступ.
Наступальні дії підрозділів ЗСУ на цій ділянці почались тиждень тому. Перші атаки на південь від Оріхова (Запорізька область) і Великої Новосілки (Донецька область) наштовхнулися на оборонну лінію росіян, яку вони вибудовували майже рік.
Деякі колони потрапили на міни, деякі – під артилерійські обстріли, а інші стали мішенями для російських ударних дронів. Кадри знищення бронетехніки українців заполонили телеграм-канали “воєнкорів”. Це, а також щоденні звіти міноборони РФ про знищення “сотень і тисяч” українських військових, дозволили Володимиру Путіну 9 червня заявити, що контрнаступ ЗСУ начебто провалився.
Однак ближче до кінця минулого тижня в публічному просторі почали з’являтися новини, які свідчили про протилежне. Українська армія звільнила відразу декілька сіл і змусила росіян відступати зі своїх позицій, пише ВВС.
Зрізати виступ
Основні успіхи українських сил зосереджені на так званому Времівському виступі.
Времівка – село поруч з містечком Велика Новосілка у Волноваському районі. Навесні минулого року українці змогли зупинити стрімкий наступ росіян в цьому районі і не дали захопити ці населені пункти. З того часу лінія фронту тут вигнулася дугою. Західна її точка розташовувалась недалеко від Гуляйполя на Запоріжжі, а східна – біля Вугледару.
Тепер українська армія показала, що готова “зрізати” цей виступ. За 3-4 дні ЗСУ просунулися на 8-10 км і наблизились до околиць села Старомлинівка.
Цей населений пункт є важливим вузлом оборони РФ на ділянці. За даними ВВС, станом на 12 червня говорити про його звільнення ще зарано, тривають бої.
ЗСУ наступає вздовж річки Мокрі Яли. Українське командування 11 червня повідомило, що війська РФ підірвали дамбу на цій річці, щоб уповільнити наступ.
Зараз основні успіхи в “зрізанні” виступу українські військові демонструють на його правому фланзі. Тут Київ офіційно визнав 10 червня деокупацію сіл Сторожеве, Нескучне, Благодатне, Макарівка.
На лівому фланзі ситуація інша. Зранку 12 червня Запорізька бригада тероборони повідомила про звільнення села Новодарівка, але біля сусіднього села Левадне (обидва – Запорізька область) тривають бої. Принаймні міноборони РФ у своєму зведенні в понеділок заявило про відбиті атаки в цьому районі.
Якщо українським силам вдасться “проломити” лівий фланг, росіяни будуть змушені відступати, щоб не опинитись в оточенні.
“Ситуація на цьому напрямі починає набувати оперативної загрози для окупантів, що може стимулювати чергові “жести доброї волі”, – вказує військовослужбовець ЗСУ, колишній радник голови МВС Віктор Андрусів.
За його словами, командування перехитрило противника і одночасно завдало два удари – один біля Оріхова, інший біля Великої Новосілки. Перший був відволікаючий, а другий – основний. В армії РФ не змогли розгадати, де з них який, і пропустили наступ.
Австрійський військовий експерт Том Купер вважає, що ці події означають “частковий крах” першої лінії та прорив другої лінії російської оборони на цій ділянці.
Військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець також каже про прорив лінії оборони росіян.
“Смуга забезпечення й перша лінія оборони противника у південній операційні зоні прорвана, принаймні, на двох ділянках”.
Український військовий аналітик та історик Михайло Жирохов вважає, що ще рано казати про Времівський виступ як основний вектор контрнаступу.
Тут діє лише невелика частина від двох десятків бригад ЗСУ і Нацгвардії, які сформовані і озброєні саме для участі в контрнаступі.
“Це підготовчий етап, коли застосовується більш менш стандартна практика промацування оборони – і де вона прогнеться, туди і підуть основні сили. Зараз якогось масованого наступу я не бачу”, – сказав він ВВС Україна.
Що далі?
Щоб вирівняти лінію фронту і не опинитись в оточенні, російська армія змушена буде відвести свої підрозділи з Времівського виступу.
Потім події можуть розгортатись за декількома сценаріями, каже Жирохов. І це буде залежати, від того, яку стратегію обере ЗСУ на цьому етапі.
Українські війська, наприклад, зможуть розвернути наступ на південний схід, або на захід. Обидва варіанти створять складнощі для росіян.
“Він (наступ) може розгорнутися як у напрямку Бердянська, так і у сторону Волновахи. Тобто є розвилка”, – каже експерт.
“Також не виключаю варіанту, що на цьому “підготовчому етапі” все і закінчиться. Наприклад, генштаб ЗСУ вирішить, що немає достатніх сил, щоб розгортати цей наступ далі і відкладе його до осені”.
Що стосується того, чи дійсно ЗСУ прорвали основні лінії оборони РФ на півдні Запоріжжя і Донеччини, то тут аналітик вказує на одну особливість. За його словами, досі не зрозуміло, яка з трьох ліній оборони вважається російським командуванням “основною”.
Наприклад, в українській армії найбільш потужною є перша лінія, тобто та, яка найближче до зіткнення. Але у росіян може бути навпаки – основний захист покладається на третю лінію, а перші дві виступають як допоміжні, задача яких затримати на певний час наступ.
Поки що від російських джерел лунають суперечливі заяви. Деякі блогери вдень в понеділок повідомили, що Времівський виступ ліквідовано, російські війська змушені відступити на другу лінію оборони до Старомлинівки.
Однак інші, наприклад, популярний телеграм-канал “Военкоры русской весны” каже про потужну контратаку військ РФ біля села Макарівка для утримання виступу. Начебто станом на день 12 червня росіяни змогли вибити українські підрозділи з цього населеного пункту. Інший російський “воєнкор” Юрій Котенок повідомляє, що українці зайняли висоти біля села Урожайне, що південніше Макарівки.
Однак всі російські джерела наголошують на важливості утримання Старомлинівки, оскільки втрата цього села призведе до руйнування оборони РФ на цій ділянці.
Оглядач Жирохов зауважує, досі під питанням, який саме напрямок атаки буде основним для “великого українського контрнаступу”. До прикладу, за останні декілька днів успішні наступальні дії були на 4 ділянках. По-перше, біля Великої Новосілки, а також на південний захід і південь від Оріхова.
Крім того, українцями вдалось відбити деякі позиції противника на південь від Авдіївки і на північ від Бахмуту.
Такий стан справ змушує командування російських військ розпорошувати резерви і гадати, де слід посилити оборону. Така “стратегічна невизначеність” грає на руку Україні, впевнені аналітики.
Павло Аксьонов, кореспондент ВВС
Повідомлення про звільнення українською армією кількох сіл у районі Бахмуту та Великої Новосілки на Донеччині нагадали події вересня 2022 року, коли ЗСУ наступали під Балаклією та Ізюмом.
Але нинішній наступ відрізняється від того стрімкого прориву, який українська армія змогла здійснити восени. Наступ, про який говорили кілька місяців, триває вже тиждень, і досі давався українським військам насилу. У мережі з’явилися кадри підбитих українських танків та бронемашин.
Це не дивно. Поки ЗСУ готувалися наступати, російська армія готувалася оборонятися. На загрозливих напрямках створена ешелонована оборона, яка включає не лише багатокілометрові лінії окопів, а й опорні пункти, мінні поля, артилерійські позиції.
Снарядний голод, на який скаржився засновник ПВК “Вагнер” Євген Пригожин, ймовірно, був наслідком економії боєприпасів напередодні вирішальної битви. Наразі російська артилерія витрачає ці запаси, намагаючись зупинити українські ударні групи. Але головне приготування з російського боку – резерви, які зосереджені у тилу.
Українська армія намагається прорвати перший рубіж російської оборони, перед яким у так званому передпіллі обладнано протитанкові загородження та мінні поля.
Вони заздалегідь пристріляні російською артилерією, прорвати їх дуже важко, особливо без авіації. Наявні повітряні сили – виснажені багатомісячною війною і надто нечисленні, щоб зіграти велику роль у наступі. А російська авіація стала діяти рішучіше.
Але найскладніше полягає в тому, що прорвавши цю першу лінію, українська армія змушена долати й інші рубежі – саме в цьому полягає ешелонована оборона.
Багато в розвитку наступу зараз залежить від того, як російський генштаб зможе розпорядитися резервами – адже ЗСУ наступає одразу за чотирма напрямками. Це непросте завдання, оскільки задум ЗСУ до кінця не зрозумілий.
Цілком можна припустити, що, зв’язавши російські резерви в напруженій битві в одному місці, українська армія може вдарити в іншому, де на це найменше очікують у Росії.
