Історія про те, як морпіхи 501 батальйону, які обороняли Маріуполь і раптом зникли зі своїх позицій, мала багато невідомих.
У квітні 2022 року з кількома сотнями бійців зник зв’язок, а потім виявилося, що всі вони опинилися в полоні. Російські ЗМІ гучно заявили, що майже 300 українських військових добровільно здалися.
Рідним морпіхів не виплачували допомогу, оскільки тих вважали дезертирами, а ДБР взялося розслідувати обставини цієї справи.
І ось через рік після тих подій слідчі нарешті пролили світло у цій заплутаній історії.
В оточенні
Від початку війни росіянам вдалося швидко оточити Маріуполь, але оборона цього міста тривала майже три місяці – до кінця травня 2022 року.
Місто захищали військові Збройних сил, Нацгвардії, прикордонники та тероборона. Серед них був і 501-й окремий батальйон, який діяв у складі 36-ї бригади морської піхоти ЗСУ і до війни базувався у Бердянську Запорізької області, пише ВВС.
Позиції бійців постійно змінювалися. У березні морпіхи опинилися на таких місцях: завод Ілліча та завод “Азовмаш” на околицях Маріуполя.
Наприкінці березня ситуація погіршувалася, росіяни мали перевагу у всьому, а українські військові втрачали сили і засоби, їм бракувало боєприпасів, щоб тримати оборону. Були великі втрати, вода та медикаменти швидко закінчувалися.
Вже на той час частина сил оборони перебувала на території “Азовсталі”, а 501-ий батальйон – й далі на заводі Ілліча та “Азовмаші”.
На початку квітня 501-й батальйон зник зі своїх позицій, зв’язок перервався.
Увечері 4 квітня 2022 року російські медіа опублікували відео, на якому кілька десятків українських військових йдуть з піднятими руками. Пізніше стало відомо, що в руках росіян опинилися 277 морських піхотинців 501-го батальйону. Йшлося про ймовірну “добровільну здачу в полон”. За яких обставин – ніхто не знав.
Загадкове зникнення
Епізод потрапляння 501 батальйону в полон – це загадкова історія, за яку взялася “Медійна ініціатива за права людини” (МІПЛ).
Їхнє розслідування показало, що спочатку військові 501-го батальйону чекали на підкріплення, а через ускладнення ситуації почали обговорювати, як іти на прорив.
4 квітня 2022 року кілька сотень бійців зникли зі своїх позицій. Військовослужбовці, які залишалися на заводі, намагалися встановити з ними зв’язок. І навіть є свідки, які говорять, що зв’язок встановили, але на той час бійці 501-го батальйону вже потрапили у полон.
Дружина одного з морпіхів Анастасія розповіла МІПЛ, що її чоловік теж тоді потрапив у полон. Всіх обставин жінка не знає, але запевняє, що чоловік ніколи б не погодився добровільно здатися.
“Вони там трималися місяць, за певних обставин могли б ще. Але це була нерівна битва: 20 тисяч військових регулярної армії Росії, які постійно мінялися, проти п’яти тисяч українських військових, у яких закінчувались їжа та боєкомплект. Всі до останнього вірили, що має прийти допомога ззовні, але її не було”, — каже вона.
У розмові Анастасія посилається на слова звільнених із полону військовослужбовців 501-го батальйону, яких наразі близько десяти. Ці військові, за її словами, стверджують: вони не знали, що їм доведеться здаватися у полон. Декому повідомили, що мають йти на підкріплення, декому — що організовано “зелений коридор” для відведення.
Родичі полонених морпіхів 501-го батальйону стверджують, що військових називають дезертирами, тому за результатами службового розслідування вирішили не виплачувати родинам грошову допомогу. Через це багато хто опинився у скрутному становищі. Але найбільше родичів турбує відновлення справедливості та чесного імені бійців.
Що встановило слідство
Рік тому Державне бюро розслідувань взялося за цю справу і ось нарешті відзвітувало про результати.
Слідство встановило, що заступник командира 501-го батальйону вступив у змову з росіянами і вмовив командира здатися.
“Користуючись важкою ситуацією, в якій опинилися сили оборони в Маріуполі, зрадник спонукав командира припинити оборонні дії, здати зброю та особовий склад. 277 військовослужбовцям батальйону був відданий наказ на передислокацію, а насправді їх переправили до “ДНР”, – йдеться в повідомленні ДБР, оприлюдненому 16 травня.
Тобто за версією слідства, військових “ввели в оману, й тому вони не усвідомлювали й не могли усвідомлювати протиправного характеру наказу про здачу в полон”.
Військовослужбовиця батальйону Наталія, яка перебувала в той час на металургійному комбінаті ім. Ілліча, розповідає МІПЛ подробиці тієї ситуації. Напередодні цих подій вона опікувалася пораненими.
“У наш бункер на заводі ім. Ілліча зайшов старший лейтенант Костянтин Безсмертний (заступник командира батальйону). Він сказав зібрати всю зброю та боєприпаси — ми виступаємо на підмогу хлопцям у Мирному (на околицях Маріуполя)”, — розповідає вона. І додає, що на той час частину хлопців уже забрали на позиції в район цього селища.
Для військових підготували автобуси, всю зброю і боєприпаси вони мали здати Безсмертному. Тоді дехто з військових подумав, що організували “зелений коридор”.
“У бусі поїхали з заводу. Де-не-де бахкало, фосфор скидали по дорозі. Коли машина зупинилася, ми вже були на ворожій території. Нам сказали лягти лицем до асфальту, стало остаточно зрозуміло, що ні на яке підкріплення ми не їхали. Якби ж знали тоді, що ми в полон прямуємо, ніхто б на це не погодився”, — розповідає Наталія.
Тоді ж вночі Костянтин Безсмертний зв’язався з військовими на “Азовмаші” і сказав прибути у підвальне приміщення, де повідомив, що треба виїжджати на підмогу іншому підрозділу.
Один зі свідків стверджує, що коли військові вже їхали машиною, Безсмертний кілька разів говорив по рації і отримував інструкції. А коли бійців привезли і вигрузили, то зустрічали їх вже росіяни.
Виходили військові 501-го батальйону групами впродовж ночі з 3 на 4 квітня. Перші групи опинилися в полоні ще затемна, інші потрапили в полон на світанку. Все це знімали росіяни.
За версією російських ЗМІ, автором та виконавцем операції з “масової здачі в полон українських військових” був так званий “міністр внутрішніх справ ДНР” Олексій Дикий. Він же і зустрічав полонених українських військових.
Хто підозрювані
ДБР заявило, що припиняє розслідування відносно військовослужбовців 501-го батальйону за підозрою у дезертирстві, більша частина яких і досі в полоні. Це дає підстави відновити виплати їхнім родичам.
А от Костянтину Безсмертному повідомили про підозру у державній зраді – частина 2 статті 111 Кримінального кодексу. Розслідування триває. За цією статтею він може отримати довічне.
Проте підозру оголосили заочно, адже Безсмертний втік до окупованого Бердянська. Представники спільноти “Євромайдан” помітили колишнього заступника командира 501-го батальйону морпіхів в місцевому кафе.
В цьому ж повідомленні спільнота згадує і командира батальйону Миколу Бірюкова. Його участь у цих подіях до кінця незрозуміла. Є свідчення, що він разом із Безсмертним ввели в оману військових і діяли спільно з росіянами.
І Бірюков, і Безсмертний давали інтерв’ю російському воєнкору Олександру Сладкову, в яких стверджували, що намагалися “вийти без жертв і без втрат”.
Військовослужбовиця Наталія розповідає, що спочатку її та частину інших військових відвезли до Сартани у “фільтраційний табір” під Маріуполем. А більшість батальйону перевезли кудись в інше місце. В цьому таборі був комбат — підполковник Микола Бірюков. Він зібрав військових і попросив вибачення. “Ви ж розумієте, що я вам життя рятував?” — переповідає вона його слова.
14 квітня полонених з Сартани перевезли до Оленівської колонії, тоді між військовими та командиром виникла суперечка. Від нього хотіли пояснень, але зрозумілої відповіді так і не отримали.
За свідченнями морпіхів 501 батальйону, згодом Бірюкова та Безсмертного вивезли з Оленівки. І якщо останній засвітився у Бердянську, то місце перебування колишнього командира 501-го батальйону невідоме.
Джерела ВВС в правоохоронних органах кажуть, що росіяни його не відпустили, він і досі в полоні.
Імовірно, з цих міркувань, українські слідчі не оголошують комбату підозру.
