Анатолій Козел, відомий як комбат “Купол”, прокоментував в інтер’ю The Washington Post, яке наробило стільки галасу.
Відповідний пост він опублікував у фейсбуці.
“Не шукайте ворогів серед своїх – розколоті ми слабкі. У єдності наша сила і наша перемога. Не так страшна відверта брехня, як напівправда. Особливо, грамотно скомпонована. От ніби і твої слова, думки. Але зліплені так до купи, що від контексту трішки не по собі)) . Щось схоже трапилося і зі мною.
Знаєте, я не актор, не літератор. Я – офіцер. Моя справа – боронити рідну землю. Втім, інколи доводиться давати інтерв`ю, щось коментувати, пояснювати. Бо я як ніхто інший розумію, що крім бойового, є ще інформаційний фронт, і він не менш важливий під час війни. І тим більше прикро, що здавалося б журналісти, з якими, як я думав, ми робимо одну справу, інтерпритують мої думки по-своєму. Але давайте все поясню.
Недавно я дав інтерв’ю в WP – шановане видання. Говорив щиро, довго, як умів. Розповів і забув – на фронті є більш важливі справи. Але коли зчинився галас, передивився кінцевий результат – і сам був вражений, наскільки все якось не так)).. (вірю що це просто від незнання, а не спеціально) пошматували мою розповідь. Те, що потрапило на шпальти видання– це лише частина того, що я говорив. І не зовсім те, що я хотів донести до людей.
Наприклад, кудись зникла моя важлива теза про те, що бригади десантно штурмових військ (ДШВ), які є скелетом фронту, взагалі не виводились на відновлення (а вони цього давно потребують)…. Зрозумійте мене правильно – моя критика – це не бажання втоптати в бруд українську армію. Навпаки – це бажання змінити її на краще, вдосконалити, щоб якнайшвидше і найефективніше наблизити нашу перемогу.
Треба зважити й на те, що був дійсно тяжкий період дуже важких боїв. І трішки дозволив собі зайві емоції. Можливо зайві, можливо, загострені, можливо, десь перебільшені. Втім, мене можна зрозуміти – реальність, в якій я живу, і проблема, до якої хотів привернути увагу – надважлива.
Так, емоції мене переповняли, і я не стримався. Бо ще раз повторюю усім хейтерам – я не актор і не політик, не вмію грати на публіку і перед камерами. Кажу те, що думаю. І підкреслю- це моя особиста і суб’єктивна думка. Моє бачення. А не офіційна позиція військового керівництва ДШВ. Втім, наразі я з ним спілкуюся. Є конструктивний діалог і розуміння того, що потрібно змінити, щоб втрат було менше, а успіхів – більше.
І наостанок. Не шукайте зради там, де її немає. Не маніпулюйте на моїх емоціях і вирваних з контексту висловлюваннях. Бо якщо ми, українці, ворогуватимемо між собою, то станемо слабшими і вразливішими перед рашистами. Хіба ми цього хочемо?
Дякую всім за підтримку… Обнімаю Ваш Купол))…Разом до перемоги, Україна понад усе!!!”.
