Нагадаємо, декілька днів назад було опубліковане відео, на якому український військовий встановив прапор нашої країни на Великому Потьомкінському острові. Всі встигли порадіти, але в ЗСУ повідомили, що наша радість передчасна – острови біля Херсона зараз перебувають у “сірій зоні” і говорити про їхню деокупацію ще зарано.
Це у ефара Єдиного телемарафону повторив і прес-офіцер сил оборони Таврійського напрямку Євген Єрін.
“В даний час всі острови знаходяться в “сірій зоні”, ніким не контрольованій. Наші військові намагаються проходити на ці острови і здійснювати певні заходи в рамках операцій, але говорити про контроль над островами – неможливо. Ці острови не є плацдармом, який потрібно утримувати на довгострокову перспективу”, – сказав він.
За його словами, встановити контроль над островами під Херсоном можна буде лише після того, як ЗСУ звільнять від росіян протилежний берег. Зараз деокупація островів не дуже доцільна, тому що вони прострілюються і будь-які скупчення живої сили з будь-якого боку будуть просто знищені.
Генштаб Збройних сил України офіційно не повідомляв про деокупацію острова. Єдиний раз він згадував про цю територію у звіті за 15 грудня. Тоді генштаб повідомив, що росіяни примусово перемістили мешканців острова на підконтрольну РФ територію.
Але коли вони його захопили?
Військовий аналітик групи “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець 8 грудня писав, що “кілька днів тому” тактичний десант РФ під прикриттям артилерії висадився на південний берег острова, діючи з району на схід від села Білогрудове.
За даними оглядача, група російських військових займала південь та південно-східну частину острова з перспективою просування на північний схід.
Радник Офісу президента Олексій Арестович підтвердив висадку російського десанту і спрогнозував, що вони такими діями пробують взяти під контроль гирло Дніпра.
Видання “Українська правда” з посиланням на джерела серед військових вказує, що ЗСУ вибили росіян з острова ще перед Новим роком. Співбесідники ВВС News Україна серед офіцерського складу Збройних сил на цьому напрямку вказують, що на Великому Потьомкінському намагаються закріпитись бійці українського розвідувального батальону, а війська РФ намагаються їх звідти вибити і регулярно обстрілюють.
Історія острова
Острів названий на честь фаворита російської імператриці Катерини ІІ князя Григорія Потьомкіна. Саме його останки російські військові вивезли з Херсону перед втечею на початку листопада, нагадує ВВС.
Сам острів розташований безпосередньо в дельті Дніпра і ділить його річище надвоє. Він є одним із найбільших островів на Дніпрі площею близько 25 квадратних кілометрів.
На північ від нього, лише за 5 км, розташований Херсон, звільнений від росіян 11 листопада. На південь від Великого Потьомкінського – за 2 км – містечко Гола Пристань, що досі перебуває в окупації.
Великий Потьомкінський острів, хоч і є останніми роками фактично місцевою туристичною цікавинкою і дачним поселенням, має славетну історію. За часів Київської Русі він лежав на шляху “з варяг у греки” і також, цілком ймовірно, тут було давньоруське місто Олешшя.
Цей населений пункт неодноразово згадується в літописах XI-XIII ст., інколи під дещо видозміненими назвами: “Уліскі”, “Елеске”, “Оулескі”, “Улікіс” та інші. У дослідженнях Інституту археології Національної академії наук України сказано, що тут в 30-40 pp. XIV ст. розташовувалася торгова факторія (поселення іноземних купців на території іншої держави) генуезців.
Археологи вважають, що місто Олешшя було саме на острові Великий Потьомкінський, де вдалось знайти залишки стародавнього поселення.
Крім того, на думку деяких істориків, саме тут розташовувалась “Олешківська Січ”. Її заснували запорізькі козаки після розгрому Запорізької Січі наприкінці ХVII ст.
На це можуть вказувати знайдені на острові козацькі люльки, залишки посуду та зброї.
За часів Другої світової у плавнях херсонських островів переховувались партизанські загони, що влаштовували диверсії проти нацистських окупантів.
Дійсно, ця місцевість підходить для таких дій. Острів має багато заплав, невеликих озер і річечок, а також густу рослинність.
Під час розлиття Дніпра вода фактично затоплює ледь не більшу частину острова і пересуватися по ньому можна виключно на човнах.
“Помста” чи битва за контроль?
Оскільки офіційно і Київ, і Москва мовчать про бої на Великому Потьомкінському острові, то деяку інформацію щодо цього можна знайти на військових телеграм-каналах.
Наприклад, російський провоєнний канал “DONTSTOPWAR” запевняє, що острів не контролюють повністю ні ЗСУ, ні РФ. Частину його контролюють росіяни, частину – українці, а інші території – заміновані.
“Цей острів – сіра зона”, – йдеться в дописі ТГ-каналу від 3 січня.
Щоправда, напередодні він же повідомляв, що острів перебуває під російським контролем, але українські війська збираються атакувати біля Голої Пристані. Вона розташована лише за 2-3 км від узбережжя острова через річище річки Конка.
Депутат Херсонської облради і радник голови ОВА Сергій Хлань стверджує, що острів раніше був “сірою зоною”, а тепер під контролем України:
“До цього це була сіра зона, звідти обстрілювали зокрема мікрорайон Корабел у Херсоні”.
Також він заявив, що ЗСУ завдали потужних ударів по позиціях російських військ у цьому районі, зокрема біля Олешок і Голої Пристані. Це була “відповідь за терор у новорічну ніч”.
Про це каже і голова Офісу президента України Андрій Єрмак. “Битва за Південь продовжується. За обстріли Херсона ворог отримує жорстку відповідь. Дії нашої армії – розумні та ефективні. Ворог несе втрати”, – написав він вдень 3 січня.
Проукраїнський телеграм-канал Supernova+ виклав відео начебто ураження позицій РФ 2 січня. OSINT-аналітики змогли ідентифікувати це місце – узбережжя річки Конка за 2 км від Великого Потьомкінського острова.
Херсонська обласна військова адміністрація повідомляє, що сусіднє місто Гола Пристань, яка перебуває під окупацією, – під постійним обстрілами.
Об’єднаний пресцентр Сил оборони таврійського напрямку запевняє, що обстріли ведуть не ЗСУ, а війська Росії.
“З метою дестабілізації гуманітарної ситуації на тимчасово зайнятих територіях Херсонської області та примушення місцевого населення до так званої “добровільної евакуації” російські окупаційні війська обстрілюють з мінометів Олешки, Голу Пристань, Плавні, а також дачні поселення між зазначеними населеними пунктами”, – сказано у звіті пресцентру 2 січня.
Генштаб натомість повідомляє, що 31 грудня українській армії вдалось вдарити по зосередженню живої сили та військової техніки противника в районі населеного пункту Чулаківка Херсонської області. Він розташований за 20 км від Голої Пристані.
Шлях деокупації
Військовий експерт, полковник ЗСУ в запасі Сергій Грабський впевнений, що наразі не йдеться про вдале форсування Дніпра українськими силами і наступ на позиції росіян на лівобережжі Херсонщини.
На його думку, зараз ЗСУ зосереджені на обстрілах позицій і логістичних маршрутів противника на півдні.
“Збройні сили ведуть методичну операцію з руйнування системи оборони противника на лівому березі Дніпра в Херсонській області. Це чітко видно по характеру ударів, які завдаються по базах, складах, пунктах управління, місцях зосередження особового складу і по комунікаціях”, – пояснює він BBC News Україна.
“Саме це створює передумови для фронтального просування ЗСУ вздовж лівого берега. Ніхто не збирається визволяти Херсонщину методом форсування Дніпра, висадки десантів на лівому березі та просування там. Це безглуздо і Україна не має таких можливостей”.
Експерт вказує, що на Херсонщині сформувався певний “трикутник”, тобто українські воїни тиснуть на російські позиції з двох боків – з боку правобережжя Дніпра і з боку Запорізької області – та мають можливість завдавати удари вглиб окупованої території.
Відповідно, в таких умовах росіяни не можуть закріпитися і створити монолітну систему оборони своїх позицій.
Найголовнішою метою наступу України на Півдні, зазначає Грабський, є звільнення Мелітополя на Запоріжжі. Руйнування логістичних маршрутів росіян на Херсонщині допомагає цьому.
За аналогією з операцією зі звільнення правобережної Херсонщини, яка зайняла 3-4 місяці (з кінця липня по листопад 2022 року), він прогнозує такі ж терміни підготовки наступу на Півдні. Тобто, це можливо завершити ще до кінця зими.
На його думку, Великий Потьомкінський острів, які і Кінбурнська коса на захід від нього, навряд чи можуть розглядатися як першочергові плацдарми для звільнення Півдня українськими військами.
Головне завдання для ЗСУ на острові – відтіснити артилерію противника від обласного центру, вважає Сергій Грабський.
З середини грудня житлові квартали Херсона майже щоденно потерпають від руйнівних обстрілів РФ. Найбільш смертоносним був удар напередодні Різдва 24 грудня, коли загинуло 10 і було поранено близько 60 людей.
“Тут важливо захистити мирних жителів. Мова наразі не про військову доцільність”, – коментує він інформацію про можливе звільнення острова.
У випадку із Кінбурном важливо вибити росіян з цього півострова і встановити вогневий контроль над ним. Це дозволить відкрити прохід морських суден до портів Миколаєва.
Обидві операції тривають, вказує українське командування.
