Рух “Феміністський антивоєнний спротив” та ініціативна група матерів мобілізованих і солдатів-строковиків опублікували відкритого листа з вимогою припинення війни та виведення російських військ з території України. Документ приурочений до Дня матері та адресований парламентаріям профільних комітетів Держдуми і Ради Федерації.
У зверненні містяться заклики до ухвалення закону про профілактику сімейно-побутового насильства, а також до “гідної матеріальної підтримки дитинства і материнства замість підтримки війни”.
Активістки також запустили петицію на сайті Change.org.
В ній сказано:
“Уже дев’ять місяців триває так звана “спеціальна військова операція”, яка несе руйнування, горе, кров і сльози. Усе, що відбувається в Україні та Росії, не може не хвилювати наші серця. Незалежно від того, якої ми національності, віросповідання та соціального статусу, ми – матері Росії – об’єднані одним бажанням: жити в мирі та злагоді, ростити своїх дітей під мирним небом і не боятися за їхнє майбутнє.
Ми, матері, зараз перебуваємо у важкому і вразливому становищі. Незважаючи на всі обіцянки підтримки з боку держави, рівень життя знижується, бідність стукає у двері абсолютної більшості російських сімей. При цьому сім’ї з дітьми і в мирний час були найбільш нужденною категорією населення в країні.
Після 24 лютого ситуація стає тільки гіршою. Санкції, зумовлені проведенням військової операції в Україні, призводять до зростання інфляції, а в умовах інфляції маткапітал і вся допомога, яких і так ледь вистачало, знецінюються. За офіційними даними Росстату, практично кожна п’ята дитина живе в сім’ї із середнім доходом, нижчим за прожитковий мінімум на людину, тобто – у злиднях. Держава заохочує нас народжувати більше, а потім кидає нас у бідності або приносить наших дітей у жертву своїм амбіціям.
Наша країна заново ввела звання “матері-героїні” для багатодітних мам, ось тільки офіційна статистика говорить нам, що материнство (а особливо наявність трьох дітей) в Росії практично гарантує для жінок життя за межею бідності. Нам не потрібні непотрібні звання, нам потрібні реальні заходи, що забезпечують нам і нашим сім’ям гідне життя!
Величезні гроші, що витрачаються щодня на військові дії, могли б бути вкладені в наше благополуччя. Але замість нових дитячих садків, пологових будинків, шкіл і лікарень ми отримуємо тільки нескінченні порожні розмови по телевізору про наші “успіхи” і “велич”.
Щонайменше 318 тисяч чоловіків уже мобілізували (таку цифру називає Володимир Путін). Чоловіків забирали навіть попри те, що на утриманні в них неповнолітні діти. У багатьох регіонах сім’ям мобілізованих доводилося самостійно збирати їх на смерть, купуючи власним коштом усе, аж до бронежилетів. Хто буде забезпечувати сім’ї, які втратили годувальників? Ми знаємо відповідь – всі ці тяготи ляжуть додатковим тягарем на і без того перевантажені плечі матерів! Багато чоловіків, які вижили, втратять здоров’я і дієздатність: турботу про них наша держава також покладе на жінок, тільки на словах пообіцявши підтримку і допомогу.
Матері строковиків і мобілізованих змушені принизливо оббивати пороги міських адміністрацій, намагаючись повернути своїх синів і чоловіків додому. Вони проводять пікети, пишуть колективні звернення, подають клопотання, але їх ніхто не чує! Влада демонструє своє справжнє ставлення до матерів. Голос матерів у нашій країні потрібен тільки під час виборів: коли державі вигідно – тоді про нас згадують. Весь інший час ми залишаємося сам на сам зі своїми проблемами, зі своїм горем. А понівечені тіла загиблих родичів наша держава просто не забирає. Вони залишені на чужій землі і не належать своїм сім’ям навіть після своєї страшної смерті.
У того, що відбувається зараз, є і ще один страшний бік. Економічні проблеми і соціальна криза неминуче призводять до збільшення сімейного насильства. Люди, зломлені злиднями і невизначеністю майбутнього, зганяють свої проблеми на жінках і дітях. Крім того, чоловіки, які повертаються до мирного життя, часто несуть із собою важкі психологічні травми воєнного часу. І це теж виливається в неконтрольовану агресію по відношенню до найближчих.
За останні десять років законопроєкти про профілактику домашнього насильства вносилися до Держдуми понад 40 разів, але не пройшли жодного читання. У 2017 році указом президента з російського Кримінального кодексу прибрали статтю за побої, а за сімейне насильство запровадили тільки адміністративну відповідальність і невеликий штраф. Жінки і зокрема матері Росії зараз ніяк не захищені від насильства у власній родині. А насильства буде з кожним днем ставати все більше.
Тривога за майбутнє наших дітей сильна в нас як ніколи. Яким буде світ, у якому їм доведеться жити, багато в чому залежить від рішень, які ми, дорослі, приймаємо сьогодні. Постійні натяки вищого керівництва країни на можливість використання ядерної зброї породжують у наших душах відчай і страх за долю наших дітей.
Військові дії – це завжди катастрофа, незалежно від того, як вони називаються офіційно. Це кровопролиття, насильство, приниження людської гідності, нехтування свободами і правами людини. Ми в жаху від того, що відбувається. Ми проти участі в цьому наших синів, братів, чоловіків, батьків, ми й самі не хочемо брати участь у цьому – адже серед жінок є військовозобов’язані медики. Ті, хто за службовим обов’язком повинні були захищати права і свободи матерів і дітей, не повинні закривати очі на все це. Ваші члени сім’ї надійно захищені від участі у військових діях, ви нічим не ризикуєте і нікого не втрачаєте: ми ж щодня переживаємо за своїх близьких, яких силою відправляють у цю м’ясорубку. Як ви можете підтримувати військові дії, розв’язані проти волі багатьох громадян РФ, і вести ці дії за їхній рахунок?
Очевидно, що підтримка агресивних військових дій несумісна із захистом сім’ї, жінок і дітей. Сьогодні, у День Матері, ми закликаємо вас згадати про ваш обов’язок і передвиборчі обіцянки, які ви давали своїм виборцям, і вжити весь ваш вплив для якнайшвидшого припинення бойових дій і повернення додому наших близьких.
Ми вимагаємо виведення військ з території України, повернення всіх солдатів додому, захисту солдатів-строковиків від участі в будь-яких військових діях, ухвалення закону про профілактику сімейно-побутового насильства, гідної матеріальної підтримки дитинства і материнства!”
