Відступ із Херсона став дуже болючим подією для російських “еліт”. У Кремлі поки що налаштовані більш оптимістично.
Про це повідомляє видання “Медуза“.
Так, співрозмовник, близький до підприємців із “ближнього кола” Володимира Путіна, висловився ще жорсткіше: “Пішло розуміння – справжню війну ми програли. Люди починають думати про те, як жити далі, яке місце в майбутньому хотіли б зайняти, яку ставку зробити, на чому грати. [З одного боку] будуть реваншистські настрої. З іншого – буде запит на нормалізацію і стабілізацію”.
У політичному блоці АП налаштовані трохи оптимістичніше. Один зі співрозмовників “Медузи” пояснив: у Кремлі, як і раніше, сподіваються, що на Заході “розвалиться консенсус на підтримку України” через необхідність у дешевих енергоносіях.
Ще одна надія Кремля – різка зміна політичної ситуації в самій Україні та відставка Володимира Зеленського. На чому ґрунтується очікування таких подій, “Медузі” невідомо.
Крім того, у Кремлі вірять, що за кілька місяців російська армія стане більш боєздатною через мобілізацію і зможе переломити ситуацію на фронті.
Водночас, за словами співрозмовників, в АП помітили, що, на відміну від “еліт”, на настрої більшості росіян відступ із Херсона ніяк не позначився:
Суспільство майже не помічає цього, це йому не цікаво. Приєднання Херсона не встигли “просунути” [у пропаганді]. Слава богу, це перекрило мобілізацією. Спочатку думали, що це погано, а тепер, виходить, нещастя допомогло. Люди не загорілися Херсоном і тому легко приймають офіційні пояснення, що його необхідно було залишити.
Дані незалежних соціологічних досліджень ці тези, швидше, підтверджують.
Високопоставлений співрозмовник “Медузи” в одному з регіональних урядів пояснив, що його регіон “від Херсона далеко” – і в ньому триває “своє життя”. При цьому джерела серед регіональних політиків і бізнесменів не вірять, що Кремлю вдасться переломити ситуацію.
Співрозмовник в одному з регіональних відділень “Единой России” резюмував: “Те, що трапилося в Херсоні, сприймається як ганьба і наслідок бардаку в державі, начебто і підозрювали про нього, але не до такої міри”.
Ще один регіональний чиновник зізнався, що в його колі “почало виникати відчуття чужої війни”:
Раніше “спецоперація” була фоном, який, можливо, навіть викликав привід для гордості. Особливо якщо ти нічим, крім офіційної інформації, не цікавився. Після мобілізації – це частина життя, але тебе про ці рішення ніхто не запитав… Це там нагорі воюють (та ще й без успіхів), а впливає на нас.
Подібні настрої проникають і в адміністрацію президента, і в уряд. Джерела “Медузи” визнали, що на тлі постійних військових поразок їх стала ще більше турбувати “повна закритість вищого керівництва країни”.
“Нас ні в що не втаємничують, багато дізнаємося з новин, причому українських і західних. Виглядає так, що постійно йдемо на поступки і ще намагаємося це приховати і заховати”, – пояснило близьке до уряду джерело, додавши, що “гнітюче враження”, зокрема, справили метання Кремля щодо “зернової угоди”.
Воно зазначило, що серед високопоставлених чиновників дедалі розумнішою видається позиція представників “еліти”, які “не вписуються в спецоперацію повністю”.
Як раніше розповідала “Медуза”, під час війни серед російського вищого чиновництва сформувалася так звана “партія мовчання”. Її представники воліють сумлінно виконувати окремі доручення “вищого керівництва”, пов’язані з війною, але відкрито з мілітаристськими промовами не виступають. Серед представників цієї партії виділяли прем’єр-міністра Михайла Мішустіна і мера Москви Сергія Собяніна.
Проте, незважаючи на все невдоволення, російські чиновники і бізнесмени не мають наміру вживати якихось дій проти Путіна: “Просто хочеться, щоб усе це швидше закінчилося”.