Про це, як цей удар вже подіяв, розповів НВ Петро Чернишов, екс-президент компанії Київстар, засновник освітнього проекту Контора Пі.
-Я спеціально взяв перерву на місяць, аби зрозуміти наслідки останньої атаки США проти Китаю у «чипових війнах».
Отже, Китай бореться за те, щоб стати цілковито незалежним від Америки (і її союзників) у дизайні та виробництві чипів.
Америка бореться за те, щоб жодна країна у світі (включно з її союзниками) не могла б робити чипи останніх поколінь сама — тобто без участі американських компаній.
Китай витратив на боротьбу за незалежність приблизно $500 млрд за останні 10 років. І дечого досяг. Але: як і раніше, зараз Китай витрачає більше грошей на імпорт чипів, ніж на імпорт нафти (це, до речі, якщо вдуматися, дуже дивовижний факт).
Останні три покоління чипів Китай поки що сам робити не може. Тому, щоби збирати смартфони у Китаї, необхідно чипи для них імпортувати. 90% таких чипів виробляє компанія TSMC — у Тайвані. Решту — Samsung. Причому TSMC цілком працює «на замовлення», тобто хтось робить дизайн чипа — і вона його виробляє. У величезних кількостях.
100% обладнання, щоб робити такі чипи, виробляє компанія ASML — у Нідерландах.
Досі американські обмеження (їх увели при Трампі) працювали так: обладнання для виробництва чипів останнього покоління до Китаю ввозити не можна. Решту обладнання — тільки з дозволу US Dept of Trade. Тобто Америка знала, що ввозять до Китаю.
І ось тепер Байден ударив з усіх стволів.
А саме:
1) Заборонили ввозити обладнання не лише останніх поколінь до Китаю. Там тепер написано так, що треба дуже довго доводити, щоби щось увезти до Китаю.
2) Заборонили ввозити всі чипи, застосовувані для додатків штучного інтелекту та data mining, до Китаю — без винятку.
3) Вирішили скласти список усіх компаній, які роблять дизайн і/або виробництво чипів у Китаї — очевидно, щоб у майбутньому їх санкціонувати одним ударом.
4) І ось це найважливіше, як усі пишуть: тим, хто має громадянство чи грінкарту США, заборонили працювати на китайські компанії, які працюють в індустрії чипів.
І ось це останній пункт — найсильніший удар по Китаю. Багато талановитих китайців навчалися і згодом працювали в Америці. Закінчили найкрутіші університети (штибу Стенфорд і Гарвард) і потім працювали в передових компаніях. Ті, хто довго мешкав в Америці, отримали громадянство. Ті, хто менше, — у всіх грінкарти. І багато хто з них повернувся до Китаю і працює як топменеджери або топінженери в китайських компаніях. Крім того, Китай, виявляється, найняв сотні американських інженерів, які допомагали йому наздоганяти Америку.
Загалом ми говоримо про тисячі людей, які займають найголовніші позиції та працюють у Китаї. Вони вже всі звільнилися — нікому не хочеться ризикувати власними американськими санкціями. Що робити зараз — не знає навіть Компартія Китаю. Своїх Стенфорда і Гарварда в них поки що немає.
Те, що я читаю, показує, що вони в розгубленості та в розпачі. Такого удару від Америки ніхто не очікував. Подивимося, що буде далі!
