Україні поки що не дають далекобійні тактичні ракетні комплекси ATACMS, здатні подолати відстань у 300 км, але такі снаряди американського виробництва — не єдиний варіант. Виробляють такі в Ізраїлі, Індії, Південній Кореї, Туреччині.
Як зазначає “Дефенс-юа”, ці варіанти мають свої нюанси. Ізраїль та Індія свою зброю Україні продавати не стануть із політичних міркувань.
Що може запропонувати Південна Корея?
Корея має кілька ракет різних компаній. Зокрема, це Hyunmoo — ракети наземного базування. Є ракети з дальністю як 300, і 500 і навіть понад 1000 км. Є навіть протибункерні варіанти. Перешкодою у закупівлі такого озброєння є їхня мала кількість — близько 30 одиниць, вони потрібні для оборони самої Кореї.
Іншим корейським кандидатом називають KTSSM виробництва Hanwha. Дальність за різними джерелами від 120 до 180 км, також є протибункерна частина. Є варіант із дальністю польоту до 300 км. Проблема цієї ракети полягає в тому, що випробування завершилися лише кілька років тому і 200 комплексів було заплановано до випуску до 2025 року. Це означає, що зараз їх небагато.
Що може запропонувати Туреччина?
У Туреччині у 2018 році на озброєння було прийнято ракетний комплекс Bora з дальністю 280-360 км. Для нього є експортний варіант з дальністю 280 км. Він удвічі потужніший за американську систему і настільки ж точний. Експерти зазначають, що це найімовірніший варіант для закупівлі Україною, але швидко її отримати не вийде — навіть при купівлі ОТРК потрібно виготовити.
Також Туреччина має ракетний комплекс J-600T Yıldırım. Ракети довго тримали в таємниці і показали лише у 2007 році. Вони можуть показувати дальність у 150, 300 і навіть 900 км, а розробки ведуться на ще більшу відстань. З ними також є нюанс — їх дуже мало для захисту самої Туреччини.
Водночас можливо існує цілком логічний вихід з ситуації, коли ATACMS так і буде залишатися у стадії обговорення. Зокрема увагу можливо приділити крилатим ракетам повітряного базування. Їх інтеграція під крило наявних у Повітряних Силах України літаків теоретична можлива на прикладі AGM-88 HARM. А перелік значно ширший за сухопутні тактичні ракетні комплекси.
Зокрема можливо згадати американську SLAM-ER, норвезьку Joint Strike Missile, європейську SCALP (зі штучно зменшеною дальністю), турецьку SOM тощо.
Але є в Україні й інша думка – що треба терміново реалізувати власні розробки КБ “Південний”. Наприклад, про розробку вітчизняного ЗРК “Кільчень” активно почали говорити минулого року. В квітні 2021 року КБ “Південне” повідомило, що готове почати роботу над створення “інноваційної зенітної ракетної системи” “Кільчень” з можливістю враження цілей на відстані 280 км. До складу комплексу мали б входить до 6 ЗРК, які здатні вражати зокрема і балістичні цілі. Один комплекс “Кільчені” коштує близько 150 мільйонів доларів США, що значно дешевше всесвітньо відомого американського ЗРК “Patriot”. Не випадково цією розробкою особливо зацікавилось ФСБ, яке, на жаль, змогло отримати технічну документацію “Кільчені”.
Але найбільше російські спецслужби зацікавив майже легендарний український “Сапсан”.
Він задумувався майже 15 років тому як єдиний в Україні новітній оперативно-тактичний ракетний комплекс (ОТРК) дальньої дії. “Сапсан” мав стати потужною відповіддю російському “Іскандеру”. Він мав в собі поєднати властивості систем залпового вогню, тактичних та оперативно-тактичних комплексів, а заявлена дальність складала б до 500 км.
Роботи з його створення почалися за президенства Віктора Ющенка в 2005 році. Завершити цей проєкт планувалось в 2012 році, але він раптово був зупинений за президентства Віктора Януковича в 2013-му.
Про повне згортання проєкту “Сапсан” повідомив тодішній міністр оборони Павло Лебедев в червні 2013 року. Зараз він у розшуку і, за попередніми даними, переховується в анексованому Росією Криму.
Про поновлення “Сапсану” так і не було оголошено. Хоча чиновники доволі часто згадували про гостру потребу для України мати свій далекобійний ракетний комплекс.
“Наші конструктори відпрацьовують оперативно-тактичну ракету, яка за своїми показниками перевищує той проєкт, який свого часу отримав назву “Сапсан”. Ми створюємо виробництво повного циклу, починаючи від ракетного палива і закінчуючи бойовою частиною ракети, яка буде відповідати кращим стандартам з оперативно тактичних ракет, які є у світі”, – казав в грудні 2015 року секретар РНБО Олександр Турчинов.
В 2016 році ЗМІ повідомили, що начебто Україна виготовляє ракетний комплекс “Грім-2” (далекобійність до 280 км) на базі “Сапсану”, але не для себе, а на замовлення Саудівської Аравії.
В лютому 2021 року міністр оборони Андрій Таран заявив, що “Сапсан” готовий на 80% і “необхідно зробити останній крок” та доробити перший зразок цієї новітньої зброї.
Однак тема наявності в ЗСУ “таємного “ракетного комплексу сплила вже під час повномасштабної російсько-української війни. На російській авіабазі в Новофедорівці біля Сак в Криму вдень 9 серпня пролунали вибухи. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у своїй статті на сайті “Укрінформу” визнав, що це були “ракетні атаки”.
Але Україна офіційно не має ракетних комплексів такої дальності (близько 200 км), а США і західні партери поки що відмовлялись задовольняти запит Києва на поставку далекобійних ракет ATACMS.
В ЗМІ почали поширюватись здогадки, що Україна могла в таємному режимі доробити “Сапсан” (або ж “Грім-2”) і вдарити ним по Криму.
