Кінця цієї гарячої стадії, з якою Росія викине білий прапор, швидше за все не буде і його ймовірність мізерно мала. Для цього треба багато низькоймовірних подій. Своєі початкової мети – знищити українську державність – Путін теж не досягне. І тому так, угода не буде на 100% ідеальною с точки зору наших мрій, але і для Путіна це фактично фіксація збитків та поразки на тому чи іншому рівні.
А тепер погнали.
1. Сьогоднішній «результат» це проміжні підсумки та домовленості про те, що треба закрити питання військового вирішення історії з Кримом та Донбасом. У ситуації, коли жодна зі сторін не може рішуче перемогти військовим шляхом і досягти своєї ідеальної перемоги.
2. «Відкласти» питання Криму на 15 років – це не здача Криму. На сьогодні у нас немає військового способу повернути Крим через наявність у Росії рішучої переваги у повітрі та на морі. І два десятки ракет у нас цього не змінять. Тож це фіксація статусу кво без визнання нами Криму російським. А Росія хотіла саме визнання.
3. Щодо Донбасу. Там зараз немає готового рішення. Просто ні. Саме тому війна продовжиться, поки сторони його не вироблять.
4. «Крок назустріч» у вигляді зниження активності по Києву та Чернігову – це свідчення того, що російська армія тут наступати тупо нездатна і визнає поразку. І це посилює наші позиціі.
5. Про гарантії безпеки. Нам насамперед потрібна зброя. Це наш головний гарант безпеки. ППО. Літаки. Оце все. І ми це матимемо. Тому що демілітаризація якось зникла з повістки. І так, як з будапештськими меморандумом не буде. Саме тому спочатку ратифікація.
6. «Вони не підуть з окупованих територій, ми зіллємо Херсон». Я розумію ваш страх. Тільки ми не підпишемо такий мир. І якщо ви слухаєте нашого президента та переговорників, то виведення військ першим пунктом в усіх позиціях.
7. Про “боже, це перемир’я, вони його використовують проти нас і нападуть знову”. Росія не матиме другого шансу. Ми не Чечня. Росія зараз на тренді деградації. А наша армія з кожним роком буде сильнішою. Росія матиме гостру внутрішню кризу навіть без санкцій, а санкції нікуди не подінуться. І так, Росії залишилося недовго історично, Путін для цього все зробив.
8. «Боже Боже, якщо буде такий мир, як ми повернемо Крим та Донбас? Це злив!». Вас 2014 нічому не навчив? Карабах нічого не навчив? Хорватія нічого не навчила? Мене навчили. Поверніться до питання і подумайте краще.
9. Що далі? Далі війна продовжиться. Тому що поки договір не сформований, кожна зі сторін намагатиметься покращити свою позицію. Росія – видавити нас із Донбасу та окупувати ще щось. Ми її витіснити звідки зможемо.
10. Щодо репарацій та судів на компенсацію збитків. Ці справи розтягнуться на роки, хоча я не виключаю, що ми виб’ємо від Росії гроші. Але це питання успішності пункту 9.
11. «Якщо ми підпишемо угоду, Захід нам нічого не буде винен!» Ми захистили їх собою від Росії. Так що буде і платитиме.
12. «Я не вірю Зеленському та Ко! Вони зрадники і нас зливають!». Якщо ви говорите все ще що Зеленський і його команда зрадники, то у мене є рівно дві гіпотези щодо цього. Перша – ви інтелектуально не чесні і займаєтеся самообманом, тому що вам не вистачає мужності та сили духу визнати, що ви помилялися на його рахунок. Друга – ви працюєте на порядок денний людей, які замість дотримання водяного перемир’я вже думають як шакалити країну після кінця війни.
А, і бонусом. «Як це Росія буде гарантувати нашу безпеку, що за зрада?». Проблема Будапешту була в тому, що він був папірцем без зобов’язань та без наслідків. Включення Росії в нову угоду з ратифікацією додає до миттєвих наслідків можливої агресії купу відкладених.
Так, треба слідкувати.
Так, треба чекати провокацій та спроб нас наїхати.
Але треба вимкнути істерику, паранойю та особисті травми. Історичні моменти цього не терплять.
Уся боротьба ще попереду. Дякую за увагу.
Автор: Юрій Богданов, радник голови Дніпропетровської ОДА.
