З 6 червня червня умови торгівлі України з ЄС, що діяли останні три роки, змінюються, – завершився термін “торговельного безвізу”, який Брюссель запровадив у перші місяці великого російського вторгнення, аби підтримати Київ.
За масштабністю наслідків торговельні преференції для України порівнюють із іншим рішенням – наданням українцям тимчасового захисту на час війни. Завдяки цьому Україна отримала доступ до двох переваг Євросоюзу – вільного руху товарів та робочої сили. І це дозволило пережити перший шок від повномасштабного вторгнення.
Проте обидва рішення були тимчасовими. І хоча війна триває, з 6 червня 2025 року так званий торговельний безвіз для України припинив дію, пише ВВС.
22 травня Європейська комісія ухвалила рішення, що після цього почнуть діяти перехідні правила.
Сторони повернуться до угоди про вільну торгівлю, яка діяла до війни. Проте із певними змінами.
Український уряд сподівається вийти на якийсь результат якнайшвидше, ще до кінця календарного року, аби продати якомога більше аграної продукції із початком маркетингового року у липні. Саме цієї продукції переважно стосуватимуться обмеження, які повернуться разом із довоєнною угодою.
Технічно домовленості можна досягти вже до кінця літа, повідомив Reuters ‘врокомісар з питань сільського господарства Крістоф Хансен.
“Те, що буде погоджено, становитиме щось середнє між квотами в межах чинної Угоди про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі (ПВЗВТ) та тимчасовими автономними торговельними заходами,” – заявив Хансен у в інтерв’ю Reuters.
Про скасування вільної торгівлі між Україною та ЄС не йдеться, запевняє Ольга Стефанішина, віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
“Ринок ЄС залишається відкритим для українських товарів. Ми домовилися швидко й конструктивно працювати над досягненням довгострокового рішення”, – заявила вона “Українській правді” по поверненні з переговорів у Брюсселі.
За її словами, проміжне рішення дозволить уникнути найгіршого сценарію та досягти рішення в рамках угоди про вільну торгівлю.
Проте у бізнесу та оглядачів лишаються питання щодо того, скільки триватиме перехідний період, і які обмеження діятимуть впродовж цього часу.
Ці зміни також накладаються на можливе скорочення американської допомоги Україні, а також на складні торговельні відносини ЄС та США після того, як президент Трамп оголосив про запровадження вищих тарифів на європейський експорт.
Торгівля з ЄС: які є домовленості
Єврокомісія запровадила режим автономних торговельних заходів (АТЗ, Autonomous Trade Measures) для України 4 червня 2022 року.
Завдяки цьому країна змогла торгувати з ЄС фактично без обмежень.
До цього торгівля України з ЄС регулювалася угодою про вільну торгівлю, яка передбачала обмеження – квоти і мита – на експорт певних товарів, переважно аграрної продукції. Ці обмеження стосувалися майже п’ятої частини українського експорту в ЄС.
За час дії “торговельного безвізу” обмеження таки з’явилися, проте торгові преференції двічі подовжували. У травні минулого року зробити це вже було важко, а у 2025 році стало зрозуміло, що нового подовження не буде.
Водночас у Брюсселі пообіцяли, що знайдуть новий формат торговельних відносин з Києвом – ліберальніший, ніж був до війни, але й не такий вільний, як досі під час неї.
Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн під час переговорів з українським прем’єром Денисом Шмигалем на початку квітня пообіцяла, що параметри торгівлі між Україною та ЄС, що діятимуть після скасування АТЗ, гарантовано будуть кращими за ті, що діяли до 2022 року.
Покращення відбуватиметься в рамках ПВЗВТ, яка набула чинності з 2016 року.
Раніше український уряд заявляв, що “торговельний безвіз” варто було б подовжити до кінця року, і за цей час підготувати зміни до угоди про вільну торгівлю. Проте Києву довелося погодитися на компроміс: тимчасові преференції скасовуються, але й повернення до усіх довоєнних обмежень в торгівлі не буде – після внесення змін в угоду.
“Ми не переписуємо всю угоду – ми говоримо про кілька тарифних ліній”, – пояснив в інтерв’ю Politico Тарас Качка, торговий представник України.
Що дав торговельний безвіз
Експорт роками мав велике значення для української економіки. А в ньому в останнє десятиліття, обійшовши металургію, наперед вийшла продукція АПК, яка у передвоєнні роки формувала від 10 до 20% ВВП України.
З початком російського вторгнення експорт обвалився, – передусім через втрату маршруту через Чорне море для українського зерна. Втрачені обсяги були такими великими, що у світі заговорили про загрозу глобальній харчовій безпеці – особливо в Африці та Азії. А в самій Україні різко обвалилися бюджетні надходження, значну частку яких забезпечували експортери.
Рішення ЄС про запровадження особливого режиму торгівлі з Україною стало порятунком. За підрахунками експертів, у найскрутніший для країни час воно дозволило перерозподілити потоки сільськогосподарської продукції вартістю приблизно 5 млрд доларів. Вже за підсумками 2022 року торгівля аграрною продукцією з ЄС злетіла до рекордних 16,5 млрд доларів. Це майже на 40% перевищило показники 2021 року.
А вже за підсумками 2024 року, за даними Eurostat, Україна увійшла у першу трійку найбільших експортерів сільгосппродукції до ЄС – після Бразилії та Британії.
За підсумками 2024 року АПК забезпечив 15% українського ВВП. Експорт сільгосппродукції за минулий рік становив 25 млрд доларів, або 60% від усього товарного експорту. І близько половини цього пішло саме до ЄС.
Це означало прибутки для виробників, трейдерів та бюджету, адже багато аграрних підприємств є великим платниками податків. І якась частина цього може опинитися під питанням після припинення торговельних послаблень від ЄС.
Торговельний конфлікт
Під час дії “торговельного безвізу” між Україною та ЄС стався й повноцінний торговельний конфлікт.
І справа була не лише у скасуванні обмежень, а й у тому, що Україна була відрізана від головного експортного маршруту через Чорне море. Після одностороннього виходу Росії із Чорноморської зернової ініціативи все навантаження лягло на суходільний маршрут через європейські “коридори солідарності”.
Через додатковий приплив української аграрної продукції на європейський ринок деякі країни, особливо ті, що мають спільний кордон з Україною, передусім Польща, стикнулися із масовими протестами фермерів.
Ті звинувачували українських експортерів у перенасичені ринку дешевим товаром, що буцім-то призвело до обвалу цін, а відтак, і прибутків європейських агровиробників.
Навесні 2023 протести фермерів із перекриттям кордонів вилилися у запровадження односторонніх заборон на деякі групи українського агроекспорту.
Цей крок суперечив законодавству ЄС, але Брюсселю знадобився час і запровадження механізму “термінового гальмування” щодо чутливих товарів українського експорту, якщо він перевищує показники 2022 року, щоб стабілізувати ситуацію.
На додачу до економічних проблем питання українського аграрного експорту до ЄС стало й гострим політичним питанням, а у деяких країнах – Польщі, Угорщині, Словаччині, Румунії – чинником внутрішньої політики та виборів.
Наприклад, Financial Times писала з посиланням на дипломатів, що рішення про відмову від “торговельного безвізу” було ухвалено ЄС після того, як Польща, де у травні відбулися президентські вибори, виступила з ініціативою захистити фермерів блоку.
Показово також, що під час виборчої кампанії польський прем’єр Дональд Туск заявив про скасування особливих умов торгівлі між ЄС та Україною як про польське рішення. Він наголосив, що Польща хоче допомогти Україні в повномасштабній війні з Росією, але це не може відбуватися за рахунок польських виробників, особливо фермерів.
У питанні про присутність українського аграрного сектору в Європі є багато політики та емоцій, а не цифр та розрахунків, вважає Алекс Ліссітса, президент УКАБ.
“Звісно, враховуємо, що в Польщі проходять вибори, що є проблеми з європейськими фермерами, проте ми також чекаємо на краще розуміння нашої ситуації в Україні. Вже більше трьох років ми захищаємо свою землю і робимо все, щоб зберегти наше агровиробництво”, – заявив він Ліссітса під час конференції “Порушення балансу: чи буде ЄС краще без української агропродукції”.
За словами голови УКАБ, 2024-й був першим успішним за останні три роки, багато компаній “нарешті змогли досягти позитивних показників”.
З іншого боку, за три роки торговельних преференцій для України європейські переробні підприємства стали більш залежними від сировини, що надходить з України, особливо коли йдеться про зернові, олію, цукор, продукцію птахівництва (і усі вони – під обмеженнями за механізмом “тимчасового гальмування”).
На думку оглядачів, Україні варто апелювати до представників саме цих галузей і налагоджувати зв’язки з європейським переробним сектором.
Але проблема в тому, що на відміну від фермерів, вони не настільки організовані, а тому їхній голос не так гучно лунає для політиків.
Які можуть бути варіанти
Після завершення дії АТЗ 5 червня, можливим було просте повернення до угоди про вільну торгівлю (Deep and comprehensive free trade agreement, DCFTA) у тому вигляді, якою вона була на початок 2022 року із понад 20 безмитними квотами, з імпортними тарифами та торговими бар’єрами, проблемними для України. Це був би найменш бажаним для країни варіантом.
Але завдяки рішенню про перехідний період Україна та ЄС можуть лібералізувати умови торгівлі. Ця можливість передбачена самою угодою у статті 29.
Переваги цього варіанту для України полягають у тому, що торгівля не залежатиме від одноосібного рішення Брюсселя, яким було і запровадження преференцій, і згортання деяких із них через тиск низки країн-членів. Натомість діятиме двостороння угода, а отже, зміни працюватимуть в обидва боки.
Водночас цей варіант залишає багато питань щодо самого перехідного періоду – між тим, як завершиться “торговельний безвіз”, і тим, як почнуть діяти нові, ліберальніші умови.
Де-факто поки що торгівля працюватиме за довоєнною угодою про вільну торгівлю, але термін обмежений сімома місяцями, тобто, сторони мають домовитися про зміни в цій угоді до кінця року.
Як повідомив у телеграм-каналі голова фінансового комітету парламенту Данило Гетманцев, щодо цього періоду новини “м’яко кажучи, погані”.
“Якщо раніше в залежності від товарної позиції безмитне постачання могло припинитись у березні, червні, серпні чи жовтні, то тепер “лічильник” може включатись щомісяця, а стоп-кран — обмежувати поставки умовно третього, п’ятого або сьомого числа відповідного місяця”, – пояснює Гетманцев.
Якими можуть бути наслідки
За оцінками експертів, зміни і обмеження стосуватимуться передусім експорту української пшениці, кукурудзи, цукру та курятини, – саме на них довоєнні безмитні квоти були значно меншими, ніж реальні обсяги експорту станом на час припинення пільг. І якщо для пшениці теоретично можна знайти інші ринки або ж спробувати відновити доступ на старі, то з іншими трьома позиціями буде складніше.
За даними Eurostat, сума українського експорту, що підпадала б під квоти, якби “торговельний безвіз” не діяв, минулого року сягала 5,4 млрд євро. Левову частку цих товарів становили ті самі кукурудза, пшениця, мʼясо птиці та цукор.
У разі, як торговельний безвіз з ЄС просто припинився б, і Україна та ЄС повернулися б до торгівлі зразка 2021 року, експортери могли б втратити близько 2,9 млрд євро річного доходу, заявляв Тарас Качка.
За підрахунками Українського клубу аграрного бізнесу, повернення до умов торгівлі зразка 2021 року призвело б до втрати валютних надходжень 3,3 млрд євро до кінця 2025 року, зменшення ВВП на 2,5%, а також скорочення податкових надходжень — до 4,15%.
Про негативні наслідки від скасування торговельних преференцій для України заявили і у Європейській бізнес асоціації, яка у квітні звернулася з офіційним листом до Урсули фон дер Ляєн та єврокомісарів із закликом продовжити режим безбар’єрної торгівлі.
“Це рішення є критично важливим для підтримки українського аграрного сектору та забезпечення економічної стійкості України для її подальшої інтеграції до європейського торговельного простору”, — йшлося у зверненні.
Разом із тим, оглядачі відзначають, що завдяки відновленню Чорноморського коридору українські аграрії почали повертатися на традиційні ринки в Азії та Африці, а тому реальні втрати можна мінімізувати. За оцінками Інституту економічних досліджень (ІЕД) та Berlin Economics, повернення до тарифних квот ПВЗВТ призведе до падіння експорту в ЄС на 1,5 млрд доларів. Це складає 0,8% ВВП України 2024 року.
Втім, багато чого залежить від тривалості та умов перехідного періоду, який припадає на пік маркетингового року, коли експорт української аграрної продукції є сезонно вищим.
Крім того, варто враховувати, що для неаграрної продукції, зокрема, сталі ЄС навпаки подовжив дію преференцій до 2026 року.
І, звісно, остаточно наслідки можна буде порахувати тільки тоді, коли стануть відомі зміни в угоді про вільну торгівлю, про які сторони домовляться під час перехідного періоду.
