Американські економісти Гленн Габбард і Кетрін Вольфрам пропонують запровадити так званий “російський універсальний тариф” ‒ механізм економічного тиску, що передбачає запровадження вторинних санкцій проти компаній і людей, які беруть участь у продажу російської нафти та газу. Росія могла б уникнути цих санкцій, сплачуючи спеціальний збір до Казначейства США, ставка якого поступово зростала б, поки Москва не погодиться на мирну угоду з Україною.
Про це йдеться в їхній колонці для The New York Times, передає zn.ua.
За їхніми словами, поточні санкції та торговельні обмеження, які США та їхні союзники запровадили проти Росії, виявилися недостатніми для досягнення миру. Зокрема, запропоновані президентом Дональдом Трампом нові тарифи на російський імпорт не справили значного впливу, оскільки США імпортують з РФ незначні обсяги товарів.
Економісти пропонують застосувати так звані вторинні санкції проти компаній та людей у будь-якій країні, які беруть участь у продажі російської нафти й газу. Водночас Росія могла б уникнути цих обмежень, якщо погодилася б сплачувати спеціальний збір до Міністерства фінансів США за кожну поставку енергоресурсів. Цей механізм отримав назву “російський універсальний тариф”.
Як працюватиме новий механізм санкцій
Як зазначається в колонці, вторинні санкції поширювалися б на всі сторони, залучені до транспортування та реалізації російських енергоносіїв, зокрема судновласників, страховиків і покупців. Якщо Росія не здійснюватиме необхідних платежів, учасники угод ризикують втратити доступ до американської фінансової системи.
За оцінками аналітиків, ця стратегія може мати значний вплив на ринок, оскільки більшість постачань російської нафти й газу здійснюється морським транспортом, що дозволяє легко відстежувати відповідні угоди. До того ж індійські та китайські компанії, які активно закуповують російські енергоносії, не бажають потрапляти під американські санкції, що робить цей інструмент реалістичним і ефективним.
Економісти наводять приклад санкцій проти Ірану, які обмежували експорт його нафти, а платежі за неї зберігалися на спеціальних рахунках з обмеженим доступом. У випадку з Росією пропонується ще жорсткіший підхід – частина доходів від продажу нафти та газу мала б автоматично спрямовуватися до американського бюджету, доки Москва не погодиться на мирну угоду.
Фінансовий тиск на Кремль
Нафтогазові доходи є основним джерелом валютних надходжень для РФ. Вони використовуються для закупівлі зброї, оплати іноземних найманців і фінансування військових операцій. Нині Росія щодня експортує нафту й нафтопродукти на суму близько 500 млн доларів, а природний газ – ще на 100 млн доларів. У державному бюджеті на 2025 рік закладено майже 400 млн доларів щоденних витрат на армію.
Запровадження “російського універсального тарифу” могло б приносити США значні кошти. Зокрема, збір у розмірі 20 доларів за барель нафти забезпечував би до 120 млн доларів щоденно, що перевищує 40 млрд доларів на рік. Якщо аналогічний механізм застосувати до експорту газу, сума може зрости ще більше.
Політичні перспективи
Габбард і Вольфрам вважають, що ця ініціатива могла б допомогти Трампу виконати передвиборчі обіцянки щодо скорочення податків, оскільки доходи від збору могли б компенсувати бюджетні витрати. Водночас, навіть якщо Росія не погодиться на умови санкцій, Сполучені Штати отримуватимуть мільярди доларів щорічно, що послаблюватиме фінансові можливості Кремля.
Автори також припускають, що Конгрес може ухвалити законопроєкт про впровадження “російського універсального тарифу” незалежно від рішення президента, що дало б США додаткові важелі впливу на Москву. Економісти припускають, що саме обговорення такого законопроєкту допоможе підштовхнути Кремль до мирної угоди.
“Поєднання вторинних санкцій із тарифним збором може чинити тиск на Путіна, загрожуючи його найціннішому джерелу доходів. Це також полегшило б Трампу виконання його обіцянки щодо встановлення тривалого миру”, ‒ підсумували аналітики.
