Віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України – міністерка юстиції України Ольга Стефанішина заявляє, що угода зі США не передбачає передання прав на користування надрами чи будь-яких прав власності, тому не потребує розгляду на всеукраїнському референдумі.
Про це та про інші деталі цієї угоди, до якої зараз прикута увага не тільки української громадськості, але й світової спільноти, Стефанішина розповіла в інтерв’ю виданню “Юридична практика”.
Останніми тижнями увага українців та громадян інших держав прикута до переговорів між Україною і Сполученими Штатами Америки, зокрема щодо підписання рамкової угоди про рідкісноземельні копалини. Про юридичні аспекти цієї угоди, а також про виклики реалізації санкційної політики України та забезпечення належного виконання судових рішень розповіла в інтерв’ю «Юридичній практиці» Ольга Стефанішина, віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України — міністр юстиції України.
— Наразі триває переговорний процес із США. Чи є предметом цих переговорів окремі положення тексту «угоди про надра» між Україною та США, погодженого Кабінетом Міністрів України?
— Важливо зауважити, що текст угоди вже сформований та схвалений урядом, а перший віцепрем’єр-міністр України — міністр економіки України Юлія Свириденко уповноважена на його підписання. Тобто фактично українська сторона завершила перемовини щодо самого тексту угоди в тому вигляді, в якому він був схвалений, і наразі він готується до підписання.
Це була плідна робота передусім команд Міністерства економіки, Міністерства юстиції та Офісу Президента України, особисто Андрія Єрмака, який організовував ці перемовини з американською стороною. Тож на цьому етапі тривають дискусії стосовно підписання угоди, яка була схвалена урядом.
— Окресліть, будь ласка, в загальному вигляді суть «угоди про надра» між Україною та США в її поточному вигляді. Які ключові юридичні положення містить ця угода?
— Насамперед маємо розуміти, що ця угода не є міжнародним договором. Тобто вона не підпадає під дію закону про міжнародні договори, до неї не застосовуються процедури, передбачені для погодження та схвалення міжнародних договорів. Міжнародним договором буде подальша угода, яка передбачатиме створення самого Фонду відновлення інвестицій.
Ця ж угода закріплює політичну домовленість між урядами України і Сполучених Штатів Америки стосовно наміру створити Фонд. Вона передбачає основні елементи, що мають бути закріплені в наступній угоді, яка вже підлягатиме ратифікації парламентом та буде міжнародним договором.
Що стосується Фонду, то він буде наповнюватися за рахунок коштів, згенерованих від прав на користування українськими надрами. Ці кошти будуть спрямовані у Фонд і реінвестовані в Україні. Передбачається, що Фонд перебуватиме у спільній власності України та США.
В угоді закріплені важливі політичні меседжі, і ми, як команда переговірників, приділили цьому особливу увагу. Передусім це позиція про те, що уряд США підтримує отримання Україною гарантій безпеки. Також угода передбачає продовження і підтримку довготривалої фінансової співпраці між Україною та США. І дуже важливим елементом, який запропонувала українська сторона і на який погодилася американська сторона, є те, що уряд США резервує за собою право забезпечити захист об’єктів, які генерують надходження у Фонд. Якщо ми подивимося з точки зору ширшої геополітичної перспективи, ми зрозуміємо, що це означає.
Тому на цьому етапі документ, схвалений урядом України, є політичною домовленістю. Сподіваємося, він буде підписаний і ми перейдемо до формування міжнародного договору.
— Тобто саме тому цю угоду називають рамковою?
— Так, це угода, що встановлює порядок домовленостей, які мають бути досягнуті сторонами, і цілі досягнення цих домовленостей. Зокрема, це реінвестування в Україну, сфери, які охоплюються цими реінвестиціями, формування політичного й економічного інтересу США, а також обов’язкові елементи, що мають бути відображені в угоді про створення Фонду.
— Яка позиція як України, так і США щодо необхідності ратифікації? Чи можна проводити аналогію з вимогами щодо зміни території України та говорити про необхідність затвердження такої угоди на всеукраїнському референдумі?
— Якщо б мова йшла саме про використання надр України чи про право на українські надра, то, безумовно, це питання не лише ратифікації, а й, дійсно, референдуму. Адже ми всі знаємо прописну істину з Конституції України, що надра належать народові України.
Угода не передбачає передання прав на користування надрами чи будь-яких прав власності. Мова йде про розподіл надходжень до державного бюджету, частина з яких генерується у Фонд. Після підписання цієї угоди не настають жодні правові наслідки. Тобто Україна не отримує зобов’язань щодо фактичного перерахування коштів чи їх передання. Такі зобов’язання виникнуть тільки після укладення угоди про створення Фонду і, відповідно, проведення всіх необхідних процедур для того, щоби після набрання нею чинності розпочалася робота самої інституції.
— Чи є приклади подібних угод з іншими країнами, чи, можливо, між іншими країнами?
— Після того як була опрацьована угода з Україною, пролунали певні заяви Президента Сполучених Штатів Америки про намір укладати аналогічні угоди з іншими країнами, якщо не помиляюсь, називалися країни Африки й Арабського світу. Також неодноразово Президент США наголошував на тому, що ведуться перемовини про економічну співпрацю із самою російською федерацією.
Фактично модель Фонду не є унікальною. Я так розумію, це базова модель, на основі якої нова американська адміністрація передбачає формування спільного економічного інтересу з будь-яким із партнерів. Я вважаю, що тут колосальна робота була проведена командою, починаючи від першого варіанту угоди до того варіанту, який був узгоджений вже нашими урядами, погоджений на рівні лідерів і представлений у публічній площині.
— Наскільки зазначена угода відповідає Конституції України? Чи справедливі твердження, що це є певною мірою поступкою суверенітетом України? Чи може це стати предметом перегляду в Конституційному Суді України?
— Безумовно, ні. Конституція України дуже чітко прописана, і, на щастя, вона не дає можливості тлумачити по-різному її норми. Знову ж таки, ми керуємося тим, що влада належить народу і всі надра України також належать народові України. Але бюджетна політика — це політика, яку формує і реалізує уряд.
І в цьому випадку саме рамкова угода передбачає намір відобразити в майбутній угоді певний порядок розподілу надходжень до державного бюджету. Єдине, що стосується надр України, це те, що надходження до державного бюджету від користування надрами будуть спрямовані у Фонд і реінвестовані в ті самі сфери, з яких генеруються кошти.
— Які гарантії прав США в межах цієї угоди, і відповідно, які гарантії передбачені для України? Чи тут дотримано принципу взаємності?
— Ми сформулювали в угоді положення, яке передбачає спільну власність і спільне ухвалення рішень щодо користування Фондом. Безумовно, детальні положення будуть викладені в самій угоді про Фонд, яка ще має пройти ратифікацію в парламенті.
Також я звертаю увагу, що ми не можемо планувати майбутні перемовини без участі Європейського Союзу та інших партнерів, які генерують велику суму коштів у державний бюджет і з якими Україна має певні правові зобов’язання в рамках переговорного процесу щодо членства в ЄС. Тому коло учасників переговорів буде ширшим, і це основне завдання української переговорної делегації. Я сподіваюся, що угода буде підписана якнайшвидше і ми зможемо перейти до наступного кроку.
— Які передбачені механізми контролю за виконанням умов угоди?
— Рамкова угода не передбачає якихось специфічних положень, і на нашу думку, це не є погано, оскільки кожна сторона застосовує свою правову систему для врегулювання тих чи інших питань. Також угода не передбачає специфічних положень про припинення дії цієї рамкової домовленості. Тому рішення щодо дії або припинення дії угоди ухвалюється кожною стороною в індивідуальному порядку. В угоді є достатньо чітке посилання на законодавство США в частині визначення максимальної частки власності у Фонді, а також у питаннях, які стосуються прийняття рішень і переважного права Сполучених Штатів Америки щодо їх ухвалення. Відповідно, зменшено поле для маневру для американської сторони вже в майбутніх переговорах. Ми будемо послуговуватись у переговорах нашим законодавством, а також братимемо до уваги наші майбутні зобов’язання в рамках членства в ЄС стосовно конкурентної, антимонопольної та кліматичної політики. Це, на нашу думку, є дуже потужним інструментом, який дає нам змогу формувати достатньо вільну позицію щодо майбутніх умов створення Фонду.
— Чи є ця угода ексклюзивною, чи аналогічні домовленості можуть бути укладені з іншими країнами, передовсім із членами ЄС?
— Формат угоди, на який вийшли Україна і США, точно може стати модельним для всіх інших партнерів. Я думаю, що американська сторона теж може так вважати. Але контекст, у якому підписується угода з Україною, безумовно, унікальний. Тому що відразу в преамбулі угоди визнається зобов’язання Сполучених Штатів Америки, як країни, яка була гарантом безпеки у зв’язку з відмовою України від ядерної зброї. Також визнається контекст російської агресії проти України. Окрім цього, визнається необхідність відновлення та інвестицій в українську економіку після війни. Також Президент США наголошував, що ця угода є початком тривалої фінансової співпраці між Україною та ЄС. Тому навряд важливіший контекст є в когось у світі, ніж в України, в межах підписання такої угоди. Але, звісно, ми спостерігаємо також за переговорами з іншими партнерами.
— В угоді передбачаються якісь механізми для регулювання можливих потенційних розбіжностей чи спорів?
— У цій угоді дуже важко знайти будь-які розбіжності, тому що це політична домовленість про наміри і зобов’язання. І цей документ є узгодженим між сторонами. Він чіткий. Кожне положення однаково зрозуміле сторонам.
Питання оскарження або врегулювання спорів здійснюється в загальному порядку. І це не погано, оскільки залишає нам поле для винайдення оптимального способу врегулювання спору, якщо він відбудеться. Але найбільш важливим врегулювання цього питання буде на наступному етапі, оскільки мова йтиме вже про конкретні фінансові та правові наслідки після укладення договору.
— Чи передбачено можливість перегляду або розірвання угоди за ініціативою України або США?
— Як Україна, так і Сполучені Штати Америки можуть розірвати угоду в загальному порядку.
— Чи потребуватиме угода внесення змін до законодавства України?
— Безумовно, на етапі імплементації наше законодавство потребуватиме суттєвого перегляду. Насамперед бюджетного законодавства з точки зору порядку використання надходжень до державного бюджету. Також потребуватиме перегляду низка інших державних програм, які дадуть змогу збалансувати державний бюджет, щоб не було втрат у загальній частині бюджету на оборонні потреби. І безумовно, ми будемо проводити окрему комунікацію з Європейською комісією стосовно забезпечення фінансової стабільності в умовах реалізації цієї угоди.
Перегляду потребуватиме і певне галузеве законодавство, але передусім бюджетне.
—Тобто законодавство саме про видобуток природних ресурсів в Україні теж буде переглядатися?
— Я не впевнена, що на цьому етапі секторальні законодавчі акти потребуватимуть суттєвих змін.
Передовсім мова йде про наповнення Фонду за рахунок надходжень до державного бюджету від генерування коштів в окремих сферах. Це користування надрами, викопними ресурсами, і відповідно, інфраструктура, зокрема портова.
Найперше потрібно буде змінювати законодавство, яке стосується розподілу коштів, що надходять до державного бюджету. Водночас передбачається, що кошти, згенеровані Фондом, реінвестуються у сфери, які генерують кошти цього Фонду. Тож згодом потрібно буде вносити зміни до майже всіх секторальних актів, які передбачатимуть залучення інвестицій з цього Фонду в ті сфери, якими вони охоплюються.
