Дводенна Конференція з питань відновлення України в Лондоні не позиціонується як захід, що має на меті «залучення коштів».
«Але вона повинна надіслати дуже чіткі сигнали: що існуватиме надійний план відновлення України після війни, а також структури для його реалізації, що необхідні суми надійдуть, і що країна поступово стане безпечнішою для інвестицій», – пише Financial Times в редакційній статті, передає Zn.ua.
Світовий банк оцінив вартість відновлення і реконструкції України після першого року російської війни в 411 мільярд доларів. Це вдвічі більше, ніж довоєнний український ВВП. Але цифра була розрахована ще до початку контрнаступу Києва і до катастрофічного знищення Каховської дамби.
Оскільки Росія все ще б’є по інфраструктурі і дотримується стратегії «випаленої землі» при відступі, остаточні витрати можуть перевищити трильйон доларів. Міжнародне фінансування з боку державного сектору має стати основою зусиль з реконструкції. Але оскільки очікується, що приватний сектор відіграватиме центральну роль не лише у виконанні робіт, але й у їхньому фінансуванні, мобілізація приватних інвестицій буде необхідною у безпрецедентних масштабах. Щоб забезпечити необхідне фінансування, потрібно зробити кілька кроків, які зміцнять впевненість у тому, що повоєнна Україна буде «інвестиційно привабливою».
По-перше, необхідно забезпечити ясність щодо того, хто з країн-донорів, агентств, міжнародних фінансових інституцій та організацій розвитку відповідатиме за що і звідки надходитимуть державні кошти.
«Цього року G7 вже створила Міжвідомчу донорську координаційну платформу. Але необхідна інституційна основа, яка б гарантувала, що Україна буде відповідати за відбір і управління проектами. Але вона повинна бути організована таким чином, щоб дати донорам прозорість і гарантії того, що гроші будуть витрачені належним чином», – пише Financial Times.
Другим пріоритетом буде забезпечення страхування від воєнних ризиків для покриття втрат іноземних і українських інвесторів. Потенційно це можна зробити через міжнародні фінансові організації і експортно-кредитні агентства. Таке страхування могло б полегшити іноземному бізнесу шлях до розгортання ресурсів ще до закінчення війни. Першочергові потреби у відновленні оцінюються у 14 мільярдів доларів лише цього року.
«По-третє, потрібні гарантії того, що реформи й далі будуть розвивати інституційну спроможність України поглинати і використовувати такі суми, а також продовжуватимуть стримувати довготривалу ендемічну корупцію. Вони мають бути пов’язані з амбіціями Києва щодо вступу до ЄС», – зауважує видання.
Організація з 27 країн справедливо визнала Україну кандидатом на членство, але поставила 7 умов, зокрема щодо судової реформи і боротьби з корупцією, які потрібно виконати, перш ніж розпочнуться офіційні переговори про вступ.
ЄС також почав перегляд свого процесу прийняття нових членів. Союз думає над тим, щоб надавати країнам поступово глибшу інтеграцію в міру того, як вони завершують послідовні етапи переговорів.
«Останнім шматочком мозаїки мають стати гарантії безпеки, або зобов’язання надати Україні засоби для стримування майбутніх російських нападів, які НАТО обговорюватиме на саміті у Вільнюсі наступного місяця. Навіть маючи страхування на випадок війни, приватний бізнес не розпочне великі проекти, якщо Україна перебуватиме у стані «замороженого» конфлікту, а Росія буде здатна відновити свою агресію», – йдеться в статті.
США поки що не поспішають надавати такі гарантії. Проте зброя і гроші, які західні союзники вливають, щоб допомогти Україні виграти війну, будуть марними, якщо вони дозволять їй втратити мир.
