У видавництві Світового банку вийшла друком книга “Погіршення перспектив довгострокового зростання”. У ній на майже 600 сторінках зібрані результати досліджень команди з півтора десятка економістів організації, які кілька років аналізували, як і чому практично в усьому світі сповільнюється економічне зростання. Автори доходять висновку: на всю глобальну економіку може чекати “втрачене десятиліття”. Темпи зростання в усьому світі падають уже двадцять років, а у 2020-ті вони, за оцінками економістів, будуть ще нижчими, ніж у попередні два десятиліття. “Медуза” розповідає, що важливо знати про ці песимістичні прогнози: чому ситуація в глобальній економіці погіршується, що це означає для людей у різних частинах світу, і чи можна ще щось виправити.
Приблизно століття тому світ, оговтавшись від іспанки, вступив у “ревучі двадцяті” – десятиліття бурхливого економічного зростання і технічного прогресу. У США та Європі стрімко йшла технологічна модернізація, завдяки вдосконаленню та здешевленню виробництва поширилися автомобілі, промислові підприємства та житлові будинки електрифікувалася, у найбільших економіках зростала продуктивність. У середньому глобальна економіка в 1920-ті зростала на 3,6% на рік – удвічі вище, ніж у попередні два десятиліття.
Зараз, коли більшість країн світу подолали ковід, хочеться сподіватися, що світ міг би побачити нові “ревучі двадцяті”, пишуть економісти Світового банку. Тим паче що навколо дедалі більше технологічних інновацій, які напевно кардинально змінять життя людей (широке застосування штучного інтелекту, блокчейн, 3D-друк, нові способи вироблення енергії та інші). “Але наш аналіз показав, що, найімовірніше, 2020-ті, що залишилися, для глобальної економіки будуть не “ревучими”, а такими, що “розчаровують””, – попереджають фахівці Світового банку.
Вони дійшли цього висновку, розрахувавши темпи потенційного зростання окремих економік і всього світу в середньому на найближчі вісім років. Потенційне зростання – центральне поняття в їхньому аналізі. Вони порівнюють цей показник з граничною швидкістю, яку здатний розвивати автомобіль: в економіці під потенційними розуміють такі темпи зростання ВВП, які досяжні за умови повної зайнятості та повного завантаження всіх виробничих потужностей, але при цьому не провокують надто високу інфляцію. Потенційне зростання залежить від безлічі чинників: наприклад, від того, як змінюється кількість працівників в економіці, якими є їхні знання та навички, які застосовуються технології, чи багато інвестицій тощо.
Потенційні темпи зростання світової економіки падають уже двадцять років: у нульові вони становили 3,5%, у 2010-ті – вже 2,6%, а у 2022-2030 роках знизяться до 2,4%, прогнозують економісти Світового банку. Скорочення потенційного зростання на 0,2 відсоткового пункту істотніше, ніж може здатися на перший погляд: варто мати на увазі масштаби глобальної економіки. У 2022 році світовий ВВП становив 101,6 трильйона доларів. Якщо він за рік зросте на 2,4%, то сягне 104,04 трильйона, на 2,6% – 104,24 трильйона, тобто різниця в 0,2 відсоткового пункта – це додаткові 200 мільярдів, що можна порівняти, наприклад, із річним ВВП Греції (222 мільярди доларів у 2022 році) або Португалії (255,6 мільярда).
Уповільнення в країнах з економіками, що розвиваються, буде ще сильнішим: потенційне зростання в них знизиться з 6% на рік у нульові до 4% у двадцяті. Загалом гальмування торкнеться 80% світового ВВП, включно з більшістю країн, що розвиваються. Винятків небагато, але й там очікується не прискорення, а стагнація або зовсім незначні поліпшення.
Економіки, що розвиваються, Європи та Центральної Азії (до цієї групи Світовий банк зараховує і Росію) до числа винятків не входять. Їхні середні потенційні темпи зростання знизяться з 3,6% у минулому десятилітті до 3% у двадцяті. Економічні наслідки російського вторгнення в Україну в цьому регіоні будуть найважчими, попереджають економісти Світового банку.
Уповільнення в регіоні почалося ще до війни: економіки тут гірше перенесли кризи останніх десятиліть і пандемію COVID-19. Тепер же війна зруйнувала безліч логістичних і виробничих ланцюжків і надовго відлякала інвесторів. Автори не робили окремі розрахунки для Росії, але її потенційне зростання і до війни було дуже низьким – за різними оцінками, воно коливалося від 0,5 до 2%. Про те, що в найближчі п’ять років воно може становити в середньому 0,5% на рік, говорив наприкінці вересня 2022 року аналітик Bloomberg Economics Олександр Ісаков.
Уповільнення зростання у світі загрожує важкими наслідками, нагадують економісти Світового банку. За тих темпів, які вони прогнозують, можна забути про мету ООН скоротити глобальну бідність до 3% населення Землі до 2030 року (зараз вона оцінюється приблизно в 9%).
Що нижчі темпи зростання – то менше буде ресурсів, щоб розв’язувати давні економічні та кліматичні проблеми, то менше буде нових робочих місць, не зростатимуть зарплати. Це сповільнить соціальний та економічний розвиток і посилить невдоволення в суспільстві. Нарешті, за низьких темпів зростання країнам з великим державним боргом буде складніше його обслуговувати, а це загрожує фінансовими кризами.
Чому світова економіка сповільнюється?
Потенційне зростання не спостережувана величина, тобто його можна розрахувати тільки на основі інших показників. Один зі способів – оцінити внесок трьох ключових чинників: праці, капіталу і продуктивності. Інакше кажучи, потрібно зрозуміти, чи стає в економіці більше працівників і які їхні навички, чи зростають інвестиції та чи підвищується ефективність. З кожним із цих доданків зараз є проблеми.
Праця
Приблизно половина уповільнення пов’язана з демографічними чинниками, констатують економісти Світового банку. Населення в працездатному віці перестало збільшуватися колишніми темпами, а в розвинених країнах воно скорочуватиметься дедалі швидше і швидше. Народжуваність у світі зменшується, населення старіє, до того ж під час пандемії багато хто вимушено пішов із ринку праці – через погіршення здоров’я або, як частіше відбувалося з жінками, щоб доглядати за дітьми або літніми родичами.
Для низки економік, що розвиваються, проблемою стає міграція: економічно активні люди виїжджають в інші країни, збіднюючи ринки праці у себе на батьківщині.
Зрештою, річ не тільки в кількості робочої сили, а й у “якості” – знаннях і навичках людей та тривалості здорового життя. У попередні два десятиліття економіки, що розвиваються, вигравали від того, що більше людей у цих країнах почали здобувати освіту і більш якісну медичну допомогу. Але для подальших поліпшень потрібно більше ресурсів і масштабних реформ.
Капітал
Найближчим десятиліттям нарощувати інвестиції зможуть тільки розвинені країни, зокрема за рахунок державних вкладень – великі економіки після пандемії вже оголосили про масштабні інвестиції в інфраструктуру. Це частково компенсує уповільнення інвестицій в економіках, що розвиваються, і в найбільшій з них – у Китаї, який останніми роками надає пріоритет більшій фінансовій стабільності, а не швидкому зростанню за рахунок недорогих кредитів.
Інвестиції сповільнюються через наслідки пандемічної кризи, російського вторгнення в Україну та кредитних обмежень, які посилюються в багатьох країнах світу. Річ у тім, що для боротьби з інфляцією, зокрема пов’язаною і з війною, центральним банкам доводиться підвищувати відсоткові ставки, а також посилювати правила кредитування для банків, щоб уникнути труднощів у банківській системі, які зі свого боку виникають через зростання ставок.
Продуктивність
В останні десятиліття її зростання також сповільнювалося в багатьох частинах світу. Продуктивність тісно пов’язана з двома попередніми факторами – людським капіталом та інвестиціями. Що менше вкладень загалом, то менше впроваджується технологічних інновацій. До того ж сповільнюється перерозподіл ресурсів від менш ефективних компаній до більш успішних конкурентів. Але на продуктивність впливають й інші глобальні тенденції.
Торгівля. У 1990-2011 роках міжнародна торгівля зростала в обсягах удвічі швидше, ніж світовий ВВП, а в 2010-ті вже лише трохи швидше. І прискорення не передбачається – це і наслідки пандемії, і розчарування в глобалізації та відкритості, що спостерігається в багатьох країнах і провокує посилення протекціонізму. Крім того, стагнують глобальні ланцюжки постачань, які колись безперервно розширювалися: переносити виробництва до багатьох країн, що розвиваються, стало менш вигідно через зростання там зарплат, а пандемія показала, що розподілене світом виробництво може бути ризикованим – у разі карантинів чи інших лих можна залишитися без комплектуючих.
Через уповільнення торгівлі багато країн, що розвиваються, позбудуться важливих переваг, які вона приносила. Безліч досліджень довели, що чим активніше країна торгує зі світом, тим швидше зростання продуктивності. У процесі торгівлі в країну завозяться імпортні технології; компанії у відкритих економіках змушені конкурувати із зарубіжними постачальниками і на зовнішніх ринках, і на своєму внутрішньому – і тому підвищують власну ефективність, а заодно з ринку швидше йдуть найменш ефективні.
Кризи – ще один довгостроковий удар по продуктивності. Економісти встановили, що ефект рецесій зберігається на роки вперед, навіть коли економічне зростання вже відновилося. І через чотири-п’ять років після кризи зростання продуктивності в попередні роки виявлялося істотно нижчим, ніж було до рецесії. У цього безліч пояснень. По-перше, кризи також надовго гальмують зростання інвестицій, без яких неможливо підвищувати ефективність. Але є й інші аспекти. Люди, які під час кризи втрачають роботу і часто змушені влаштовуватися на менш кваліфіковані позиції, щоб прогодувати себе, втрачають кваліфікацію або ще довго змушені працювати там, де їхній потенціал недовикористовується. Усе це знижує загальну ефективність економіки і, як наслідок, потенційні темпи зростання.
Світову економіку ще можна “прискорити”?
Як і в автомобілів, граничну швидкість економіки можна наростити, якщо “вдосконалити” її устрій – інвестувати в те, що може підвищити її ефективність, а також проводити реформи. Економісти Світового банку пропонують загалом стандартний набір заходів, які міжнародні економічні організації роками рекомендують вживати для прискорення зростання.
Головний рецепт, пишуть автори, давно відомий – масштабні інвестиції та підвищення ефективності. Насамперед, у сфері людського капіталу: необхідно покращувати системи освіти та охорони здоров’я, а також спрощувати вихід жінок на ринок праці, зокрема завдяки доступним дитячим садочкам і сервісам догляду за літніми людьми. Не менш важливими є витрати на фізичний капітал – насамперед на сучасну інфраструктуру в транспорті та енергетиці, щоб спростити торгівлю і знизити витрати бізнесу, а заразом скоротити негативний вплив на навколишнє середовище.
Навіть якщо вжити всіх цих заходів уже зараз, то подолати уповільнення вдасться не раніше ніж наприкінці десятиліття, зазначають автори і песимістично нагадують: у попередні десятиліття уряди постійно запізнювалися. Такі заходи, як правило, вимагають великих витрат з бюджету, а їхній ефект стає помітним лише через роки або навіть десятиліття.
Але і це далеко не єдиний ризик: у світі може початися ще одна глобальна рецесія; війна в Україні може затягнутися на роки, та й в інших частинах світу можуть спалахнути нові військові конфлікти. Загрожують світовій економіці й кліматичні катастрофи, які істотно почастішали в останні десятиліття: у 2000-2018 роках середня кількість посух, повеней і штормів на рік була на 60 з гаком відсотків вищою, ніж у 1980-1999 роках.
