Урядом України Законом від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ( далі – Закон № 1774 ), внесено зміни до ст.ст. 95, 96 Кодексу Законів України про працю і ст.ст 3, 31, 6 Закону України «Про оплату прац» та приведено поняття мінімальної заробітної плати у відповідність до європейської практики та міжнародних норм.
Із 01.01.2017 прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» затверджено у розмірі 1 600 гривень, мінімальну заробітну плату в місячному розмірі – 3 200 гривень, у погодинному розмірі – 19,34 гривні.
Відповідно до зазначеного Закону № 1774 із 1 січня 2017 року змінилося поняття мінімальної зарплати. Під нею маємо на увазі встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна зарплата лишається державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. .«Мінімальна заробітна плата» — тепер це зарплата в цілому за місяць (оклад + премії + надбавки + доплати + інші заохочувальні та компенсаційні виплати), а не тільки оклад або ставка. Згідно із Законом № 1774 при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. У випадку, коли працівнику встановлені доплати за роботу у шкідливих умовах праці, зазначені доплати мають виплачуватись понад розмір мінімальної заробітної плати (3 200 гривень).
Якщо ж умовами оплати праці передбачено підвищення посадових окладів працівників, наприклад, за роботу в установах і організаціях, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, за роботу в певних типах закладів, за роботу у шкідливих та важких умовах праці, то зазначене підвищення враховується до мінімальної заробітної плати.
Якщо працівник виконав місячну норму праці, а нарахована йому заробітна плата є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, роботодавець зобов’язаний провести доплату до її рівня, яка виплачується щомісячно одночасно із заробітною платою.
Якщо ж працівник не виконав місячну норму праці, перебував у відпустці, на лікарняному, працює неповний робочий час тощо, то оплата його праці проводиться пропорційно виконаній нормі праці.
Час простою не з вини працівника оплачується згідно з нормами статті 113 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) без проведення доплати до рівня мінімальної заробітної плати.
При запровадженні підсумованого обліку робочого часу з обліковим періодом місяць, робота понад нормальну тривалість робочого часу за обліковий період оплачується як надурочна і зазначена виплата здійснюється понад розмір мінімальної заробітної плати.
В Україні з 2017 року також запроваджено системи оплати праці як тарифні так і інші системи оплати праці, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт та кваліфікацій робітників.
Окрім того, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1774 передбачено, що мінімальна зарплата після 01.01.2017 р. не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників й інших виплат. Мінімальна зарплата після 01.01.2017 р. не застосовується як розрахункова величина в колдоговорах та угодах усіх рівнів. Сторонам, які уклали колдоговори й угоди, у 3-місячний строк мають привести їх норми у відповідність із Законом № 1774 відповідно до законодавства. До внесення змін у колдоговори й угоди всіх рівнів щодо незастосування мінімальної зарплати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Законом № 1774 також внесено зміни до законів України, в яких заробітна плата або посадові оклади визначались на основі мінімальної заробітної плати. Відповідно до цих змін розміри заробітної плати та посадових окладів будуть визначатись у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Разом з тим, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.12.2016 № 1037 «Про оплату праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» відповідно до якої із 01.01.2017 посадові оклади (тарифні ставки) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери розраховуються виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, визначеного у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, який у 2017 році становить 1 600 гривень. При цьому керівникам установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери з метою недопущення «зрівнялівки» в розмірах заробітної плати доручено забезпечити в межах фонду оплати праці диференціацію заробітної плати працівників, які отримують її на рівні мінімальної, за рахунок встановлення доплат, надбавок, премій залежно від складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його праці.
Підвищення мінімальної заробітної плати не може бути підставою для скорочення працівників, переведення їх на неповний робочий час, звільнення.
Водночас відповідно до статті 32 КЗпП у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших) працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Статтею 56 КЗпП передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Також треба зазначити, що змінювати істотні умови праці роботодавець може лише за наявності змін в організації виробництва та праці. Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, зокрема, що зміною в організації виробництва і праці визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну або на індивідуальну форму, впровадження передових методів, технологій тощо.
Інформаційно – консультативний та навчально – методичний
відділ ІАЦ департаменту соціального захисту населення
Миколаївської облдержадміністрації