Про своє поранення Буданов розповів у книжці “Ще одне життя”, про яку розповів на своїй сторінці.
-Ще одна книжка, народжена війною, – про тих, хто пройшов через поранення й навчився жити далі. У ній історії людей, які втратили частину себе, але не втратили головного – прагнення жити. Моя історія лише одна із сотень тисяч.
Поранення – це не кінець. Це початок іншого етапу. Іншого життя. І таких історій буде багато, бо війна залишає слід не лише на тілі, а й у долях.
Багато наших побратимів навіть після важких поранень поверталися на фронт – до своїх, щоб продовжити виконання поставлених бойових завдань. Дякую кожному з вас – за силу, за витримку, за братерство.
Але ця війна поранила не лише тих, хто тримав зброю. Поранена вся країна. Родини, які чекають. Діти. Сім’ї полонених і зниклих безвісти.
Ми всі вчимося жити далі із цим досвідом. І водночас схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто віддав життя за Україну.
Дякую Софії Середі за порушену тему й за цю важливу книжку. «Ще одне життя» – про різні історії, але з одним змістом: повернення до життя, – написав Буданов.
Журналістка Софія Середа написала книжку «Ще одне життя», яка містить 13 історій українських військовослужбовців, які зазнали важких поранень, але пройшли реабілітацію та продовжили свій бойовий шлях або ж по-новому знайшли себе в цивільному житті. Про це авторка видання повідомила на своїй сторінці у фейсбуці.
Героями збірки стали: Масі Найєм, Гліб Стрижко, Микола Мельник, Кирило Буданов, Тоха Авокіншиваккур, Олег Автомеенко, Максим Алєксєєв, Дмитро Лінартович, Дмитро Фінашин, Захар Бірюков, Назар Бокій, Богдан Дронов та Андрій Кучер.
У коментарі «Детектору медіа» Софія Середа розповіла, що вибір теми для цієї книжки був ідеєю видавництва Stretovych, яка їй відгукнулася з двох причин.
«По-перше, ще під час роботи на “УП” я почала записувати інтервʼю з військовими, які зазнали складних поранень, бо для мене було важливо розповідати про їхній шлях у рамках мого проєкту “Вечір Середи”.
По-друге, мій наречений 2,5 року повномасштабного вторгнення пропрацював бойовим медиком на найгарячіших ділянках фронту, тож від нього та інших членів евакуаційного екіпажу, з яким він працював, я чула безліч історій порятунку військових із різною складністю поранень. А отже, розуміла, що відбувається з пораненими бійцями на догоспітальному етапі», — поділилася журналістка.
Фото надане видавництвом Stretovych
Медійниця розповіла, що сам процес написання книги зайняв у неї приблизно девʼять місяців — ідеться про пошук героїв, домовленості з ними про інтервʼю, проведення самих інтервʼю та їх подальше опрацювання і перетворення в цілісний художній текст.
«Інколи було складно домовитись про інтервʼю, бо були ті, про кого я б хотіла розповісти у книзі, але вони не готові були ділитися своєю історією в такому форматі. Але загалом робота над книгою була у задоволення. Мені було дуже цікаво працювати в такому форматі», — сказала журналістка.
Вона також розповіла, що певним викликом для неї стало перетворити інтервʼю в цілісний текст, який би легко та цікаво читався, але при цьому зберігав усі важливі елементи історії героїв книги та не порушував етичних меж.
На запитання «ДМ» про те, яка з 13 історій вразила особисто її найбільше, авторка книжки сказала, що не може виокремити якусь одну історію, адже кожна з них є особливою.
«У цих людей різний бойовий досвід, різні поранення, різний шлях реабілітації. Що точно спільне для них — гумор і оптимізм. І я впевнена, що читачі точно знайдуть для себе в цих історіях певне натхнення», — додала Софія Середа.
