Отже, політика не просто повертається в наше життя, її повертають стрімко, навмисно і навіть грубо. Одна справа маловідомі широкому загалу нардепи Пивоваров, Савченко і Негулевський, взяті “за зябра” нібито за голосування з матеріальним інтересом, інша справа – жінка з минулим, і ще з яким минулим Юлія Тимошенко.
Корупція в парламенті, безумовно, корупція. Можна навіть сказати, що з неї все починається – “зашили” в закон корупційну складову – забезпечили комусь безбідне життя – здерли з народу ще одну шкіра. А народ – не кішка, у нього семи життів немає. Тож боротьбу з корупцією ми підтримуємо всіма фібрами душі. Але, як казала колись одна журналістка, “мене гризе хробачок сумніву”, тому що варіантів, що саме криється за цим голосним актом боротьби за справедливість і чистоту українських політичних кіл, занадто багато.
Так само, але інакше
Що впадає в око з першого погляду на справу.
Ми пам’ятаємо, що дієвих осіб так званої справи Міндіча слухали більше року. Слухали, писали, знову слухали, і тільки через досить великий проміжок часу почали діяти. У цьому ж випадку Тимошенко поговорила з поки що невідомим нардепом 12 січня, наступного дня в офісі партії “Батьківщина” пройшли обшуки, а 14 січня їй повідомили про підозру, 16 січня суд і застава. Як вам така швидкість? Бобслей, а не НАБУ.
Це те, що різнить цю справу від інших, але є те, в чому є схожість. Так, наприклад, і справа Тимошенко, як до того справа Міндіча і вище згаданих меркантильних нардепів-слуг, вибухали якраз тоді, коли починалися чи активізувалися певні етапи перемовин між Україною і США. От летить Зеленський до Трампа, він уже в літаку, а тут – бац, плівочки, які ставлять на вуха всю країну і наших друзів і недругів за її межами. От і цього разу все відбулося перед візитом нашої делегації переговорників у США. Правда, без Зеленського.
Чи може це бути випадковим збігом? Може. Але, як кажуть, раз не …ас, два, а там вже треба подумати.
Так само, як і в інших справах, ми маємо поки що тільки “плівочки” – підслухані і записані розмови, порізані і, можливо, змонтовані. Але у випадку з Тимошенко коло задіяних публічно розширилось, і розширила його сама Тимошенко.
Тимошенко і Копитін
Важко сказати, чи розуміли ті, хто почав справу проти Тимошенко, що пасивним субєктом вона не буде. ЮВТ гравець, хоч і майже на пенсії. Так, вік, візок, “Юля-Юля”, хі-хі з Путіним проти Ющенко, вічно друга на президентських, анабіозна партія, продаж франшизи – все це оптимізму і життєвих сил не додає. І однозначно Юля такої підстави не чекала. За що? зате, що хотіла покращити матеріальне становище колег по парламенту? Ви серйозно? Українські парламенти всіх часів це гроші в конвертах, щомісячно чи за голосування, за перехід із фракції у фракцію, майже за все. Гроші – кров парламенту, готівкові або безготівкові, на рахунках чи в іншому матеріальному чи адміністративному еквіваленті.
Безумовно, це дуже погано. Бо воно бісить, коли народу втирають, що корупція починається з нього, з грошей на штори в школи, в кишеню лікарю чи кудись ще. Ні, милі наші, корупція починається з вас там, а ми тут із задоволенням не будемо платити нікому нічого, якщо ви так чи інакше не будете до цього спонукати.
Але то лірика, а гроші у вигляді “благадарочки” в українському парламенті – звична і приємна річ, що існує з першого дня його існування. Тож навряд чи Тимошенко могла передбачити, що НАБУ дійсно взялося за політичну корупцію в Раді. Що там зі “слугами” у них “тьоркі”, так це зрозуміло, антагоністи з Зеленським і командою, он навіть Єрмака зжерли. Ну, змусили зжерти, а вона тут до чого? Не виключено, що навіть під час обшуку в офісі, де, як Тимошенко стверджує, вона була сама, без нікого пізно ввечері, навіть без охорони, “без своїх і чужих”, Юлія Володимирівна не вірила, що все це відбувається насправді і з нею. Можливо, вона навіть припускала, що обшук – це частина серйозної розмови чи домовленості, яку їй от-от запропонують. Можливо, і повідомлення про обшук опубліковане вже після його завершення, а не під час чи на початку. Зазвичай, як тільки НАБУ зявляється на порозі якоїсь контори (компанії, організації і таке інше), соцмережі вибухають повідомленнями і розмитими фоточками – “до нас вдерлися”.
Але знову ж таки, можливо, Юлія Тимошенко мужня жінка з характером твердим нордичним, до всього готова після пережитого, коли просто не можеш позбутися вже мемного – це було вже.
А далі суд і перші заяви. Перші заяви – перші непорозуміння. Так, на початку, або навіть перед початком суду Тимошенко заявила, що розмови не було взагалі, що голос не її, слова не її, потім – нехай всю розмову дадуть послухати, а не той огризок, що виставили. А потім раптом – ми подумали і вирішили – це був Копитін. Ні, не так: “Ми детально вивчили час, який вказаний у протоколах. Я зустрічаюся із сотнями депутатів — це моя парламентська робота. Зараз ми склали всі ці пазли, і можу сказати, що ця зустріч була з Копитіним”, – сказала Тимошенко в суді.
Тобто: розмови не було, слова не мої, але “ми склали всі пазли” – це був Копитін.
Навряд чи Тимошенко до цього часу взагалі чула це прізвище – як стверджують журналісти, які були присутні в суді, вона, хоч і стверджувала, що він кілька разів напрошувався до неї на зустріч, назвала його Копиловим, хоча потім її поправили.
То чому Копитін опинився в цьому “пазлі”. Абсолютно впевнена, що якщо б Буданов не очолив Офіс президента, прізвище Копитіна для Тимошенко було б парламентським шумом, як і до цього. А тепер – зовсім інша справа, це вже місток до Буданова, до Зеленського, це вже мотивація і велика гра.
Ми не знаємо у яких стосунках Копитін з Будановим. Інформацію різна, діапазон від ділових до дружніх, одне можна стверджувати – стосунки є, вони загальновідомі, підтверджені фото із соцмереж. І без Копитіна “пазл” дійсно не складається. Якщо Тимошенко обрала для себе лінію захисту, яка базується на “політичному переслідуванні”, то яке переслідування від Копитіна? А Буданов – зовсім інша справа – рівень і статус “переслідувачів” виростає до найвищого.
Дивно, що руками “розправи” стало НАБУ, яке з Зеленським настільки не монтується, що дійшло до “картонної революції”, і сама Тимошенко саме звинувачувала НАБУ як провідника зовнішнього впливу на країну, але то таке, всяке трапляється в нашому житті.
Не скажу, що презирство до народу – характерна риса всіх політиків. Але розрахунок на те, що у нього память як у гуппі, притаманне майже всім. Отут нам їх звинувачувати не варто, самі винні. Тож, враховуючи, що ми зараз знаходимося на самому початку і навіть не в першому акті цієї політичної історії, варто запамятати, що вже відбулося, щоб зрозуміти все те, що буде відбуватися далі.
А тепер про сценарії
Якщо Тимошенко знову в суді – значить, це комусь треба. Кому і для чого? Перерахуємо все, що можна притягнути до того, що відбувається, і не стверджуємо, що все так і є.
Очищення влади. Як ми вже казали, корупцію в парламенті – це не шоколадка з коньяком за дрібну послуху як подяка, вона має вплив на сфери, галузі і покоління. Тож гроші в парламенті – зло, яку повинно зникнути з нашого життя, тож час прийшов. Тобто НАБУ таким чином закладає здорову основу на сьогодні і на завтра, щоб ніяка наволоч на наступних виборах і не лізла в нардепи задля збагачення, а не для служіння Батьківщині без лапок. І Тимошенко просто попалася, тому що хотіла політичну корупцію систематизувати, організувати і очолити (розвалити більшість і стати універсальним підпільним центром з монополією на золоту акцію).
Можемо ми таке припустити? Можемо. особливо, якщо побачимо ще якісь дії, окрім плівочок, підозр і застав.
“Політична розправа” як ключ до повернення. Ця версія полягає в тому, що Тимошенко сама інспірувала цю справу задля повернення хоча б на схили українського політичного олімпу, бо вибори все ближче, треба розширювати спонсорську базу, повертати впізнаваність, вдихнути свіже повітря в старі міхи, накидати свіжих огірків в бочку з квашеними і так далі.
Що тут не так? Поведінка самої Тимошенко. Її тремтіння, яке неможливо сховати, протилежність тверджень, про що писалося вище, не підготовленість до вистави як такої. Скоріше за все, як би ця версія була вірною, сценарій був би прописаний детальніше, а роль цікавіше. А тут Юля на ходу додумує і змінює плани.
Спаринг-партнер для Зеленського. Одна із можливих версій полягає в тому, що Зеленський перед президентськими виборами, коли б вони не були, вже зачистив поле можливих суперників – Буданов поруч, Залужний контрольований і не дуже й хоче, але суперник на виборах повинен бути, як без суперника. І так сталося в українській політиці, що чинні президенти завжди вирощували собі зручного спаринг-партнера. Кучма – Симоненко, Ющенко виростив Януковича, але не свідомо і не щоб програти, а Янукович знав. що головне – хто рахує, Порошенку був зручний Бойко, то чому б Зеленському не повернути із забуття Юлю? За таких розкладів точно за нього проголосують.
Версія так собі. А раптом “неорганізовані” конкуренти виявляться цілком конкурентоздатними, і полетить весь сценарій куди подалі.
Тиск на Зеленського для примушення до капітуляції у війні. Могли Тимошенко використати втемну? Скоріше за все так і було. Принаймні її поведінка говорить про те. що все це для неї повна несподіванка. Могли організатори цієї справи прорахувати, що буде робити Тимошенко у випадку обшуків і підозри? Могли, і це очевидно – бо те, відбувається ну дуже прогнозоване – “політична розправа”, “політичне переслідування” і таке інше.
Якщо згадати, що НАБУ, як вони самі визнавали на недавньому засіданні парламентської ТСК мають договірні відносини з ФБР, якщо їх неодноразово звинувачували у керованості американцями, можемо ми припустити, що ця гучна історія могла бути придуманою для того, щоб ще більше дискредитувати українську владу? Цілком. Українською корупцією вже “наїлися”, саме час розширити пекельність влади Зеленського до розправ з політичними опонентами, щоб, як і з корупцією, вибити козирі з рук наших друзів і посилити наших ворогів.
Ми не стверджуємо, що одна з цих версій обов’язково дійсна, можливо, справжньої ми ще не бачимо. Хочеться сподіватися, що справжня перша – про очищення влади без усіляких задніх чинників. Хоча такого ідеально чистого і чесного процесу в українській політиці ще не було.
Будемо спостерігати за розвитком подій – впевнені, він, цей розвиток, точно буде і, можливо, ще всіх здивує.
Оксана Тихончук, журналіст.
