Країнам Заходу варто синхронізувати військову допомогу Україні з економічним та дипломатичним тиском на Росію. Саме така стратегія зміцнить позиції Києва без ризику ескалації, пише у своїй колонці для Washington Post Рон Вахід, генеральний директор Magellan Investment Holdings і голова ради директорів аналітичної фірми Arcanum, передає ВВС.
“Україні не потрібні всі мислимі передові системи; їй потрібна підтримка, що має вирішальне стратегічне значення”, — зазначає Вахід.
Він переконаний: грамотно підібрана комбінація військової допомоги, точкових санкцій та дипломатії може забезпечити Україні стратегічну перевагу.
Саме так можна “перемогти Росію розумним способом”, мінімізуючи ризики подальшого загострення.
Баланс сили та дипломатії
Вахід наголошує: нещодавні санкції США стали лише першим кроком у тиску на Москву — і цей процес обов’язково потрібно розвивати.
Особливе значення, на його думку, мають вторинні санкції, які б позбавляли іноземні компанії інтересу купувати російську нафту. Такі заходи поступово послаблюватимуть фінансову базу Росії, не втягуючи Захід у пряме воєнне протистояння.
При цьому аналітик застерігає: надмірний тиск може підштовхнути обидві сторони до ескалації. Тому Заходу потрібно поєднати два підходи — допомагати Україні захищати свій суверенітет і водночас пропонувати Москві реальний шлях до виходу з війни.
Саме цей баланс, упевнений Вахід, дасть шанс на стратегічну перемогу без катастрофічних наслідків.
Серед можливих рішень він називає створення делегованої структури управління на окупованій частині Донбасу.
Зокрема, ці території могли б залишитися під контролем України, однак мали б значну місцеву автономію, гарантований захист та власну адміністрацію. Усе це можуть підтримувати багатонаціональні миротворчі сили.
Такий підхід, вважає Вахід, допоміг би уникнути заморожуванню конфлікту і зберіг територіальну цілісність України.
Довгострокове майбутнє України та роль США
Вахід підкреслює, що незалежно від результатів потенційних мирних переговорів, будь-які територіальні компроміси мають супроводжуватися гарантіями довгострокового майбутнього України — і без активної участі США це неможливо.
Але для масштабної економічної співпраці Україна повинна провести реформи.
Привілеї та непрозорі правила часто заважають американським компаніям працювати в країні. Щоб отримати широку підтримку США, Києву необхідно здійснити низку державних перетворень.
Путін не реагує на поступки
На противагу цим пропозиціям, Foreign Policy пише: скільки б зброї, техніки та фінансів Захід не надавав Україні, це не змусить Путіна відмовитися від ідеї “возз’єднати” Київ та Москву і позбавити Україну суверенітету.
Видання вважає: Захід помиляється, коли припускає існування “порогу”, після якого Кремль зупиниться. Цього порогу немає.
Очільник Кремля настільки переповнений конспірологічними теоріями, історичною неграмотністю та одержимістю власною спадщиною, що він готовий піти на будь-які втрати, аби захопити Україну для себе і повернути Росії статус великої держави, на який вона, на його думку, заслуговує, пише видання.
Це трагедія — передусім для України. Але водночас і шанс: усвідомлення того, що Путіна неможливо переконати, відкриває шлях до іншої стратегії, здатної забезпечити успіх — і самій Україні, і загалом у протидії російському реваншизму.
Повернення до класичної стратегії стримування
Foreign Policy закликає повернутися до принципу стримування, який свого часу запропонував американський дипломат, політолог та історик Джордж Кеннан щодо СРСР.
Новий підхід має виходити з нинішньої реальності та передбачати:
визнання неминучої ворожості Росії під керівництвом Путіна;
підвищення ціни війни для Росії — всередині країни та за її межами;
економічне обмеження Росії, зокрема через конфіскацію заморожених активів і розширення вторинних санкцій проти партнерів Кремля (від Китаю до ОАЕ);
послаблення проросійських режимів у сусідніх країнах — від Придністров’я до Білорусі;
підтримку проєвропейських сил, зокрема на кшталт команди Маї Санду у Молдові;
заохочення внутрішнього тиску в самій Росії, адже саме внутрішні процеси історично повалювали авторитарні режими.
