Це справжня всесвітня павутина.
Румунські науковці здійснили найстрашніший кошмар усіх арахнофобів, відкривши «найбільшу у світі павутину» — у якій мешкало приблизно 111 000 павуків. Це вражаюче досягнення павукової архітектури було детально описано у моторошному дослідженні, опублікованому в журналі Subterranean Biology («Підземна біологія»), пише nypost.com.
Як повідомляє LiveScience, підземна структура, розташована на кордоні між Грецією та Албанією, простягалася вздовж стіни вузького, низького проходу в постійно темній зоні поблизу входу до сірководневої печери — її площа сягала неймовірних 106 квадратних метрів.
Гігантська колонія складалася з тисяч окремих воронкоподібних павутин, схожих на шовкове наметове містечко, і, за словами авторів дослідження, імовірно є найбільшою павутиною у світі.
«Це потрібно побачити на власні очі, щоб по-справжньому відчути», — сказав провідний автор Іштван Урак, доцент біології в Угорському університеті Трансільванії «Сапієнція» в Румунії. — «Якщо спробувати описати всі емоції, які мене переповнили, коли я побачив цю павутину, я б виділив — захоплення, повагу і вдячність».
У цій «павуковій метрополії» мешкали два види павуків: воронкоподібний хатній павук (barn funnel weaver, або Tegenaria domestica) та інший — листовий або карликовий ткач (sheet/dwarf weaver).
Їхнє спільне співіснування було унікальним, адже ці поодинокі види раніше не були відомі тим, що живуть разом у межах однієї павутини.
Урак назвав це «унікальним випадком співжиття двох видів у межах однієї павутинної структури у таких масштабах».
Вчених спантеличило, як колонія змогла вижити в сірководневій печері — середовищі, де немає сонячного світла і висока концентрація токсичного газу сірководню.
Використавши метод стабільного ізотопного аналізу, дослідники з’ясували, що підземні павуки харчувалися дрібними мошками, які споживали мікроорганізми, що живляться сіркою і процвітають у таких умовах.
Оскільки ці комахи легко потрапляли в павутину, вони ставали постійним і надійним джерелом їжі для колонії.
Також виявилося, що ці «громадські ловці мух» генетично відрізняються від своїх родичів, які живуть за межами печери — через специфічну їжу і ізольованість від зовнішнього світу.
На завершення Урак зазначив, що це відкриття демонструє, як «природа досі зберігає безліч сюрпризів».
«Ми часто думаємо, що вже повністю знаємо якийсь вид, що розуміємо все про нього, але природа знову й знову доводить — вона здатна нас здивувати», — сказав він.
