ТОВ «Ставролен» — великий хімічний комплекс, вважається містоутворюючим і є однією з ключових основ місцевої економіки. Входить до структури «Лукойл» (до групи нафтохімічних активів «Лукойл-Нафтохім»/«Лукойл»).
Виробничі потужності підприємства включають піроліз, випуск мономерів і полімерів. Завод працює в режимі повного циклу: від отримання сировини (етилен, пропілен тощо) до випуску готових пластикових продуктів.
У відкритих джерелах «Ставролен» позиціонується як:
Один з найбільших виробників поліетилену низького тиску в Росії (друге місце в країні за обсягами, після «Казаньоргсинтезу»);
Один з найбільших виробників поліпропілену (у першій трійці по РФ);
Підприємство, що входить до п’ятірки найбільших виробників подібної продукції в Європі.
Характер продукції, що випускається — поліетилен високої/середньої щільності, поліпропілен, технічні полімери для труб, тари, логістики, укриттів, ізоляції, медичних виробів — робить завод важливим постачальником сировини та напівфабрикатів подвійного призначення.
У військовій економіці РФ такі матеріали критично необхідні для паливного забезпечення, польової інженерної інфраструктури, пакування та транспортування, ремонту та захисту техніки.
Це дає підстави розглядати «Ставролен» як елемент тилового ресурсу російської військової машини, навіть якщо формально він позиціонується як цивільне підприємство «Лукойла».
Поруч із заводом побудована Будьонівська ТЕС (парогазова станція на 135 МВт теплової та електричної потужності), яка фактично пов’язана зі «Ставролен»: станція використовує побічний газ заводу як паливо і, в обмін, забезпечує «Ставролен» електроенергією та парою.
Це означає, що підприємство вбудовано в критичну енергосхему регіону, не просто як виробник пластмас, а як промисловий вузол з власною генерацією.
