«Слово – це зброя, і воно має бути українським».
Саме таке переконання під час публічного інтерв’ю «Слово як зброя» в рамках Фестивалю книги і читання «Вештанка на Бузі», що стартував у Центральній міській бібліотеці ім.М.Кропивницького, висловили військові письменники Олександр Терещенко та Олексій Пайкін, яких сьогодні, 15 жовтня, інтерв’ював Володимир Лисюк – тепер військовий, а в недалекому минулому журналіст.
Як це було, бачив і журналіст Інше ТВ.
Військові письменники розповіли про свій шлях у письменництво, який був зовсім різним.
Так, за словами Олександра Терещенка, він ніколи не планував стати письменником. Все почалось з дописів у Фейсбук, коли він після важкого поранення під час оборони ДАП вчився жити без обох рук і розповідав про це з гумором. Ці дописи лягли в основу першої книжки, яка побачила світ завдяки тодішньому головному редактору газети «Вечірній Миколаїв» Володимиру Пучкову та видавчині Ірині Гудим.
Олексій Пайкін, навпаки, хотів стати письменником, але після відмови одного з літературних журналів у друку його творів на деякий час закинув письменництво. У 2014 році він був мобілізований до 79-ї бригади, і в 2017 році побачила світ його перша книжка “Неудобные зарисовки гибридной войны”. Потім була і друга – «Путь домой». І якщо свою першу книжку Олексій назвав «щоденником емоційного сплеску» – вона розповідає про реальних людей і реальні події, свідком і учасником яких він став під час служби в АТО, то друга – хоч і про реальних людей, але з художнім вимислом.
Торкнулись під час інтерв’ю і творчих планів. Олександр Терещенко зізнався, що пише чергову книгу, яка має побачити світ у наступному році. Олексій Пайкін каже, що зараз він пише «в стіл», оскільки приймає участь у бойових діях, а для письменництва потрібна певна концентрація, яка на фронті направлена зовсім на інші цілі. Але, зізнався Олексій, вже має багато замальовок з реальних людей, які обов’язково стануть героями його книг.
Під час спілкування однією з важливих тем стала тема мови. Обидва письменники в минулому – суто російськомовні, але вони перейшли з російської на українську. І не тільки тому, що, як переконаний Олексій Пайкін, у російськомовної книжки немає майбутнього в Україні. «Не планував переходити на українську. Думав, що, якщо буду гарним письменником, – перекладуть. Але коли ти заходиш в посадку, то єдиний пароль «свій-чужий» – це мова. І якщо він невірний, відповідає автоматна черга», – сказав Олексій Пайкін. «Слово – це потужна зброя, – додав Олександр Терещенко. – Кацапи нас нею вбивали до 2014 року – книги, фільми. Тому вкрай важливо писати й видавати українською, створювати український контент».
І миколаївці, які прийшли на зустріч, були згодні зі спікерами – це відчувалось не тільки по запитанням, а й по атмосфері, яка панувала в цей вечір у бібліотечному залі. Бо тут лунало Слово, яке розуміли і розділяли всі присутні.
Як повідомляло Інше ТВ, Фестиваль книги і читання «Вештанка на Бузі» триває по 19 жовтня, з його програмою можна ознайомитись тут.
