Прем’єр-міністр Канади Марк Карні заявив, що його країна визнає “державу Палестина”. Таким чином, Канада стала першою країною G7 (Великої сімки), яка офіційно визнає Палестинську державу.
“Канада визнає державу Палестина та пропонує своє партнерство у побудові обіцянки мирного майбутнього як для Держави Палестина, так і для держави Ізраїль”, – йдеться у дописі Карні у мережі Х.
Ще однією державою, яка визнала Палестину, стала Австралія.
Практично одночасно із цим про офіційне визнання держави Палестина заявив і прем’єр-міністр Британії Кір Стармер, передає ВВС.
“Сьогодні, щоб відродити надію на мир для палестинців та ізраїльтян, а також на рішення про створення двох держав, Велика Британія офіційно визнає Державу Палестина”, – заявив він.
Франція також заявила про плани визначти Палестину, але очікується, що вони зроблять це офіційно на Генеральній Асамблеї ООН цього тижня.
Чому ж Британія, Канада та Австралія зробили це раніше? Як зауважує дипломатичний кореспондент ВВС Джеймс Лендейл, відповідь може полягати в тому, що єврейський Новий рік, відомий як Рош га-Шана, починається в понеділок увечері, і британські дипломати не хотіли образити нікого, оголосивши суперечливе рішення саме тоді, коли багато ізраїльтян починають відзначати священне свято.
Але більш прозаїчною причиною у випадку Британії може бути те, що британський прем’єр не буде присутній на Генеральній асамблеї ООН наступного тижня, а оголошення такого масштабу не може бути доручене ні віце-прем’єр-міністру Девіду Ламмі, ні міністру закордонних справ Іветт Купер, які натомість представлятимуть Велику Британію на Генасамблеї.
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу різко відреагував на оголошені наміри, заявивши, що ці рішення винагороджують “жахливий тероризм ХАМАС”.
США також висловили рішучу незгоду з цим кроком.
Решта три країни G7 – Італія, Німеччина та Японія – також не мають намірів визнавати Палестинську державу.
Крім того, рішення британського уряду жорстко скритикували родини ізраїльських заручників, яких досі утримує ХАМАС у полоні в Газі ще з 7 жовтня 2023 року. Вони закликали бртанського прем’єра не робити офіційного оголошення, поки усі заручники не будуть повернуті. У Газі ХАМАС досі утримує 48 заручників, 20 з яких, як вважається, живі.
Проте визнання Палестинської держави Британією таки сталося.
Що означатиме визнання і що воно змінить?
Що означає визнання Палестинської держави?
Палестина — це держава, яка одночасно існує і не існує.
Вона має значний ступінь міжнародного визнання, дипломатичні місії за кордоном та команди, які беруть участь у спортивних змаганнях, включно з Олімпійськими іграми.
Але через тривалий конфлікт палестинців з Ізраїлем, ця держава не має міжнародно узгоджених кордонів, столиці та армії.
Через військову окупацію Ізраїлем Західного берега, Палестинська адміністрація, створена після мирних угод у 1990-х роках, не має повного контролю над своєю землею чи народом.
Газа, де Ізраїль також є окупаційною державою, перебуває в розпалі руйнівної війни.
Враховуючи її статус своєрідної квазідержави, визнання неминуче є певною мірою символічним. Воно буде являти собою сильну моральну та політичну заяву, але мало що змінить на місці.
Проте символізм цього кроку є сильним. Як зазначив колишній міністр закордонних справ Великої Британії Девід Ламмі під час виступу в ООН у липні: “Велика Британія несе особливий тягар відповідальності за підтримку рішення про створення двох держав”.
Далі він посилався на Декларацію Бальфура 1917 року, підписану міністром закордонних справ Артуром Бальфуром, яка вперше висловила підтримку Великої Британії “створення в Палестині національного дому для єврейського народу”.
Але ця декларація, за словами Ламмі, супроводжувалася урочистою обіцянкою, “що не буде зроблено нічого, що може зашкодити громадянським та релігійним правам існуючих неєврейських громад у Палестині”.
Прихильники Ізраїлю часто зазначали, що лорд Бальфур не згадував прямо палестинців і не говорив нічого про їхні національні права.
Але територія, раніше відома як Палестина, якою Велика Британія правила за мандатом Ліги Націй з 1922 по 1948 рік, довгий час вважалася незавершеною міжнародною справою.
Ізраїль виник у 1948 році, але зусилля щодо створення паралельної держави Палестина зазнали невдачі з багатьох причин.
Як сказав Ламмі, політики “звикли вимовляти слова “рішення про дві держави”.
Ця фраза стосується створення Палестинської держави на Західному березі річки Йордан та в секторі Газа за зразком, що існував до арабо-ізраїльської війни 1967 року, зі столицею у Східному Єрусалимі, окупованому Ізраїлем після цієї війни.
Але міжнародні зусилля щодо досягнення рішення про створення двох держав не увінчалися успіхом, а колонізація Ізраїлем значних частин Західного берега, незаконна згідно з міжнародним правом, перетворила цю концепцію на значною мірою порожнє гасло.
Хто визнає Палестинську державу?
Палестина наразі визнана близько 75% зі 193 держав-членів ООН.
В ООН вона має статус “держави-постійного спостерігача”, що дозволяє їй брати участь у діяльності організації, але вона не має права голосу.
Оскільки Велика Британія та Франція серед країн, які обіцяють визнання під час засідання Генеральної Асамблеї ООН (до групи також входять Канада, Австралія, Бельгія та Мальта), Палестина незабаром матиме підтримку чотирьох із п’яти постійних членів Ради Безпеки ООН. Китай та Росія визнали Палестину у 1988 році.
Це залишить США, найсильнішого союзника Ізраїлю, в меншості, що складається з одного. Проте Вашингтон визнав Палестинську адміністрацію, яку зараз очолює Махмуд Аббас, з моменту її утворення в середині 1990-х років.
Відтоді кілька президентів висловили свою підтримку остаточному створенню Палестинської держави. Але Дональд Трамп не є одним із них. За його двох адміністрацій політика США значною мірою схилялася на користь Ізраїлю.
Чому Британія та інші країни підійшли до визнання Палестини зараз?
Британські уряди один за одним говорили про визнання Палестинської держави, але лише як частину мирного процесу, в ідеалі спільно з іншими західними союзниками та “в момент максимального впливу”.
Зробити це просто як жест, вважали уряди, було б помилкою. Це може змусити людей відчувати себе доброчесними, але насправді нічого не змінить на місцях.
Але події явно змусили кілька урядів втрутитися.
Сцени повзучого голоду в Газі, зростаючий гнів через військову кампанію Ізраїлю та значні зміни в громадській думці – все це зіграло свою роль у тому, що ми дійшли до цього моменту.
Дехто вирішив зробити цю обіцянку, виснувши певні умови.
Для Канади визнання залежить від зобов’язання Палестинської адміністрації провести реформи, провести вибори у 2026 році та демілітаризувати Палестинську державу.
Коли британський уряд оголосив про своє рішення, він поклав відповідальність на іншу сторону, заявивши, що визнає Палестину під час сесії Генеральної Асамблеї ООН, якщо уряд Ізраїлю не вживе рішучих кроків для припинення страждань у Газі, не досягне припинення вогню, не утримається від анексії території на Західному березі річки Йордан та не зобов’яжеться до мирного процесу, який призведе до рішення про створення двох держав.
Цей крок викликав певну плутанину, деякі критики стверджували, що визнання взагалі не повинно бути умовним, особливо не від дій Ізраїлю.
Але значні зміни у чотирьох сферах, зазначених Великою Британією, ніколи не був ймовірними, що зробило визнання майже неминучим.
Координуючи свої дії, країни, які пропонують визнати державу Палестина, сподіваються досягти більшого, допомагаючи активізувати пошуки шляхів, як припинити війну в Газі та який політичний процес має відбутися після цього.
США проти
Адміністрація Трампа ніколи не приховувала своєї опозиції ідеї визнання Палестинської держави, і сам президент США визнав, що має “розбіжності з прем’єр-міністром з цього питання” на спільній із Кром Стармером прес-конференції минулого четверга.
Однак обидва лідери заявили, що обговорювали це питання під час зустрічі віч-на-віч.
Фактично, очевидно, що позиція США загострилася до відвертої опозиції до самої концепції незалежності Палестини.
У червні нинішній посол США в Ізраїлі Майк Хакабі заявив, що, на його думку, США більше не підтримують створення Палестинської держави.
Зовсім недавно державний секретар США Марко Рубіо заявив, що ХАМАС “відчуватиме себе більш сміливим” завдяки міжнародним зусиллям щодо визнання Палестини.
Ці слова Держсекретаря США, що пролунали під час спільної прес-конференції з Нетаньяху 15 вересня, перегукнулися з аргументом Ізраїлю про те, що визнання є “нагородою за тероризм” після руйнівних атак ХАМАС 7 жовтня 2023 року.
Рубіо також каже, що США попередили тих, хто виступає за визнання, що це, ймовірно, спровокує Ізраїль на анексію Західного берега.
“Ми сказали їм, що це призведе до таких взаємних дій і що це ускладнить припинення вогню [в Газі]”, – сказав він журналістам на початку вересня.
