У Берліні пройшов літературний вечір, присвячений пам’яті письменниці Вікторії Амеліної, яка загинула від російського ракетного удару. Уривки із посмертної книги авторки зі сцени зачитувала німецька акторка Марен Еґґерт.
Про це пише DW.
У переповненому фойє будинку Haus der Berliner Festspiele у п’ятницю, 19 вересня, зібралися письменники, журналісти, громадські діячі та інші гості, щоб висловити солідарність з Україною та поговорити про те, як розв’язана Росією війна вплинула на повсякдення та творчість письменників.
Захід проходив у рамках 25-го міжнародного літературного фестивалю у Берліні. Відкрив його речник берлінського PEN-клубу німецько-турецький журналіст Деніз Юджель словами про солідарність із Україною та українськими колегами. Він наголосив, що жодного нейтралітету у війні бути не може, адже “той, хто намагається лишатися нейтральним між м’ясником і ягням, зрештою стає на бік м’ясника”.
Втім, цей вечір належав людині, яка не змогла бути присутньою – українській письменниці Вікторії Амеліній. Вона загинула, зазнавши тяжкого поранення внаслідок російського ракетного удару по центру Краматорська 27 червня 2023 року.
Влітку 2022 року письменниця приєдналася до правозахисної організації Truth Hounds і почала документувати воєнні злочини на деокупованих територіях на сході, півдні та півночі України. Під час цих поїздок Амеліна почала писати книгу про жінок на війні, які, так само як і вона, ризикували життям, документуючи злочини РФ. Ця книга має назву “Дивлячись на жінок, які дивляться на війну” і поєднує у собі щоденникові записи, інтерв’ю, репортажі з місць воєнних злочинів та поезію.
Незавершена книга Вікторії Амеліної
Серед героїнь, яких у книзі зібрала Амеліна, зокрема, правозахисниця та лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук, адвокатка Євгенія Закревська, бібліотекарка Юлія Какуля-Данилюк та інші. Після смерті Вікторії її друзі, колеги та близькі зібрали її чернетки, нотатки та записи для публікації.
Уривки цієї книги зі сцени у Берліні зачитала німецька акторка Марен Еґґерт, й у залі западала тиша. Складалося враження, що, попри все, голос Вікторії Амеліної лунав у залі сильніше, ніж російська ракета, яка намагалася його заглушити. Й вечір солідарності на берлінському літературному фестивалі став черговим нагадуванням, що війна України – це війна Європи, і вона має обличчя. Одне з них – Вікторія Амеліна, смерть якої не має бути забута.
“Тепер ми всі пишемо некрологи”
З цієї ж сцени українські автори Таня Малярчук, Катя Петровська та Євген Брейгер розповідали про те, як війна змінила їхнє повсякдення та і їхню творчість. “Ми всі стали авторами некрологів, так багато наших друзів загинули, і це триває далі. Ми ніколи не хотіли про це писати і це дуже дивне відчуття війни: знайомитися з неймовірними людьми в Україні … лише після їхньої смерті”, – згадувала Катя Петровська сказані раніше слова своєї колеги Тані Малярчук.
Президент українського PEN-клубу Володимир Єрмоленко під час свого виступу наголосив на тому, що культура – це основа виживання. Вона дозволяє людям залишатися собою, сказав він, і відстоювати основні людські цінності навіть в розпал війни. “Життя попри смерть. Любов попри біль. Радість попри страждання. Це і є культура спротиву,” – наголосив Єрмоленко. Він додав, що хоча Європа зараз допомагає Україні, Україна також допомагає Європі знову віднайти свій сенс, своє глибинне покликання у спротиві тираніям.
Як повідомляло Інше ТВ, В Одесі заснували новий літфестиваль – щоб дати голос новим сенсам півдня України
