Чи можна намалювати море так, щоб його хвилі не шуміли, але ти відчував їхню прохолоду? Передати степ, щоб він не коливався вітром, але надихав? Можна — якщо це таврійський розпис!
Учора, 10 серпня, в Миколаєві відбувся фестиваль «Синьоока перлина Миколаївщини», який зібрав майстрів і глядачів, аби ще раз переконатися: “таврійка” — не просто орнамент, а справжній «код Півдня». Стіл за столом — вироби з таврійським розписом: тарілки, глечики, дощечки, вишиванки, біжутерія тощо. Можна було не лише купити красу, а й почути історії про те, як ця унікальна традиція зберігалася й відроджувалася.
Про це повідомляє Агентство розвитку Миколаєва, передає Інше ТВ.
Таврійський розпис — мистецтво з глибоким корінням. У 1950-60-х роках членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Національної спілки журналістів України Євгенія Бондаренко, перебуваючи у робочій експедиції на Кінбурнському півострові, звернула увагу на настінний розпис, який блакитним мереживом огортав хати. Вона зацікавилася цією технікою, почала досліджувати її джерела та символіку і дала йому назву — «таврійський», адже місцеві жителі Очаківщини, до якої належить Кінбурн, донині називають косу Таврією. Євгенія відшукала старі зразки, систематизувала знання і передала їх новим поколінням майстрів. Саме завдяки її наполегливості і любові до справи, розпис не зник у вирі часу.
Сьогодні естафету продовжує майстриня Любов Паранюк, яка створила робочу абетку «таврійки» з позиції методології та розкрила її багатство. Вона не лише створює унікальні роботи, а й навчає охочих, передає секрети техніки, розвиває традицію, надихаючи майстрів із різних куточків України.
На фестивалі-ярмарку можна було побачити, як народжується візерунок: мазок за мазком, колір за кольором — і з-під пензля виринає хвиля, сонце, чайка чи стилізований орнамент. Майстри ділилися історіями, розповідали про символи й техніку, а охочі творили власні «моря».
Менеджерка проєктів ГО «Центр навчання і освіти дорослих “Південь”» Руслана Сікаленко каже:
«Таврійський розпис — це унікальне етнічне явище українського декоративно-орнаментального мистецтва Миколаївщини, яке з часом проникло в саме серце нашого краю і зараз успішно квітне, закохуючи в себе все більшу і більшу кількість людей. В ньому так багато сенсів, так багато цінностей! Він є зв’язком поколінь, історичних та культурних традицій.Саме тому, створюючи сценарій заходу, в кінці я прописала: «А також у нас є особливе прохання — помолитися сьогодні за Кінбурн — єдину окуповану територію нашої області, і попросити у Бога зберегти життя людей, розкішну природу і просто це дивовижне місце, яке зберегло і подарувало нам таврійський розпис!».
Фестиваль у Миколаєві довів: південна культура живе, коли ми творимо її разом. Хтось пішов додому з власноруч розмальованим керамічним виробом, хтось — з новими знаннями і придбаними товарами. Таврійський розпис — це про наше «тут і зараз», про маленьку батьківщину, яка завжди з нами, навіть якщо ми далеко від дому.
Захід відбувся завдяки співпраці ГО «ЦНОД “Південь”», КУ ММР «Агенція розвитку Миколаєва», ГО «КМА «Арт-спокуса»» та Миколаївського обласного краєзнавчого музею. Партнерами стали Майстерня таврійського розпису, Миколаївський академічний художній драматичний театр.
Фото: ГО «ЦНОД “Південь”» та КУ ММР «Агенція розвитку Миколаєва»
Як повідомляло Інше ТВ, Творчий шоурум – як майстриня таврійського розпису Оксана Давидова змогла відкрити у Миколаєві магазинчик (ВІДЕО)
