На всіх окупованих українських територіях підконтрольна Росії влада захопила тисячі квартир, оголосила їх “безхазяйними” та організувала для українців, які втекли, величезні перепони для повернення, доведення права власності чи отримання компенсації. Натомість новоприбулі з Росії користуються низкою пільг, зокрема іпотекою під 2% на новобудови, пише видання The Wall Street Journal і ВВС.
Воно розповідає про те, як житло українців систематично продають росіянам. І наводить приклад Будинку з годинником у Маріуполі.
У рекламній брошурі забудовник вихваляє “величний стиль” архітектури будівлі та її вигідне розташування – лише за 15 хвилин пішки до моря, додаючи застереження: будівля була пошкоджена під час “військових подій”.
Насправді будівлю, яка колись стояла на цьому місці, знесли забудовники після того, як Росія захопила Маріуполь під час жорстокого штурму, вбивши тисячі людей і знищивши житловий фонд українського портового міста.
Жителі Будинку з годинником вважали себе щасливими, що вижили, але тепер їх виключили з процесу відновлення будівлі, квартири в якій переважно продали новоприбулим із Росії.
“Ми, колишні власники, не маємо права там бути”, – цитує WSJ Олену Пудак, чия мати володіла просторою квартирою в цій будівлі, але зараз живе в Німеччині.
Колись знакова частина унікальної спадщини Маріуполя, Будинок з годинником тепер є пам’яткою трансформації міста Росією – як задля збагачення, так і для реалізації політичних задумів, пише видання.
Стратегію заміщення населення на захоплених територіях етнічними росіянами Москва реалізує вже давно. Наприклад, у 1930-х роках у східний Донбас масово завозили росіян, коли Радянський Союз індустріалізував регіон і водночас морив мільйони українських селян голодом – український уряд і багато істориків визнали це геноцидом.
Маріуполь став символом російської жорстокості та українського спротиву під час облоги в перші тижні війни, коли знищили значну частину міста, включно зі сталеливарним комбінатом “Азовсталь”. Тепер рієлтори рекламують місто як таке, що має “чисте повітря”, пише WSJ.
Одна новоприбула росіянка із Сибіру розповіла виданню, що була вражена “яскравим помаранчевим сонцем”, коли вперше приїхала минулого року. Вона купила квартиру й планує мешкати там на пенсії, здійснивши мрію свого чоловіка жити біля моря. До того, за її словами, вона здаватиме квартиру в оренду – жінці з Москви, яка тепер живе й працює в Маріуполі.
Олександр Носоченко, колишній мешканець Маріуполя, розповів, що його дачний будиночок біля моря на околиці міста зайняв російський військовий. Оскільки Носоченко перебуває у віці, придатному до мобілізації, він не може самостійно повернутись до Маріуполя, щоб подати заяву на компенсацію. Його дружина, яка пережила облогу міста, відмовилася повертатися туди з принципових міркувань.
Масове переміщення людей і руйнування відкрили ринок нерухомості. Поки робітники розчищали завали, рієлтори масово скуповували житло у тих, хто тікав, – за безцінь.
Жителі Будинку з годинником розсіялися по Україні, Росії та Європі, але деякі залишалися в місті та сподівалися отримати квартири в новому будинку, зведеному на місці зруйнованого. Російський указ 2022 року начебто надавав їм право бути переселеними на місце свого попереднього житла.
Проте, як виявилося, будівлю вже передали під забудову дочірній компанії під назвою “Роскапстрой”, яка належить Міністерству будівництва Росії.
Мешканці намагалися зв’язатися із забудовником – компанією RKS Development, – але їх проігнорували. Натомість забудовник відкрив офіс продажів біля будівельного майданчика.
Серед покупців був рієлтор із Маріуполя, який зарезервував три квартири в новому Будинку з годинником. “Було дуже багато охочих”, – каже 28-річний агент.
За його словами, більшість інших покупців були з Росії.
Він знав про скарги колишніх мешканців будинку, але не відчував до них особливого співчуття. За його словами, якби вони хотіли там жити, то могли б внести завдаток, як усі інші.
При цьому ціна була приблизно втричі вищою, ніж сума компенсації, яку, за словами мешканців, їм пропонували за їхні квартири.
“Цього ледь вистачить на те, щоб купити місце на кладовищі”, – цитує видання одного з них.
Навіть якби вони могли собі це дозволити, багато колишніх мешканців були проти принципово: чому вони мають платити за знищення Маріуполя?
Квартири, за словами агента, розкупили за тиждень. Основну частину запланованої вартості будівництва – 850 мільйонів рублів (приблизно 10,5 мільйона доларів) – покрили майбутні власники, згідно з даними забудовника, пише WSJ.
У 2023 році США запровадили санкції проти “Роскапстроя” та його дочірніх компаній за діяльність в окупованому Маріуполі. Компанія-забудовник не відповіла на запит WSJ про коментар.
Коли почалися будівельні роботи, мешканці об’єдналися та звернулися до офіційних органів так званої “Донецької Народної Республіки”. Там їм повідомили, що закон змінився: тепер вони вже не мають права на поселення саме на місці своїх попередніх домівок – лише “в межах міста”.
Тим часом мати Олени Пудак спробувала повернутися до Маріуполя, щоб подати заяву на компенсацію за свою квартиру. Їй відмовили у в’їзді в Росію в аеропорту Шереметьєво – єдиній легальній точці в’їзду для українців, які хочуть повернутися на окуповані території.
Жодних пояснень не надали, але Пудак підозрює, що влада намагається не допустити людей із майновими претензіями.
Мешканці Будинку з годинником подали позов проти “ДНР”, стверджуючи, що їхні права як нових громадян Росії були порушені. Вони виклали свою справу у листі до Володимира Путіна.
Відповіді вони не отримали, й наприкінці минулого року суд виніс рішення не на їхню користь, пише Wall Street Journal.
