Майже мільйон років тому людство опинилося на межі зникнення. Нове дослідження показало, що чисельність наших предків могла скоротитися до всього лише 1280 особин, внаслідок чого людська раса опинилася на межі вимирання.
Ця драматична подія, відома як “генетичне вузьке місце”, тривала понад 100 тисяч років і, ймовірно, зіграла ключову роль у формуванні еволюційного шляху людства, пише The Daily Galaxy і Уніан.
Незважаючи на близькість до зникнення, лінія наших предків якимось чином вижила і в підсумку розрослася до нинішнього глобального населення.
Населення на межі вимирання
Дослідження, опубліковане в журналі Science, проливає тверезе світло на критичний момент в історії людства. Проаналізувавши генетичні дані 3154 сучасних людей – як з Африки, так і з інших регіонів світу – вчені виявили докази масштабного спаду чисельності популяції.
Між 930 000 і 813 000 років тому чисельність людства скоротилася на колосальні 98,7%, залишивши лише близько 1280 репродуктивних особин.
Цей “демографічний вузький прохід” тривав приблизно 117 000 років – період, у який людство майже зникло. Це зниження чисельності вчені визначили за рівнем генетичного різноманіття серед сучасних людей, яке відображає генофонд далеких предків. Відкриття підкреслює вразливість ранніх людських популяцій і проливає світло на те, чому викопні свідчення цього періоду настільки мізерні, особливо в Африці та Євразії.
Клімат як можливий каталізатор
Хоча точна причина цього спаду невідома, дослідники вважають, що ключову роль зіграли різкі кліматичні зміни. Перехід до середнього плейстоцену супроводжувався значним похолоданням Землі. Тривалі періоди холоду, початок заледеніння і суворі посухи, ймовірно, призвели до голоду і нестачі ресурсів.
У таких умовах люди могли бути змушені ділитися на нечисленні та ізольовані групи, які боролися за виживання у дедалі суворішому середовищі.
Убогість викопних залишків цього періоду ускладнює пряме спостереження наслідків, але генетичні дані дають потужний інструмент для оцінки впливу цих змін.
Зі зменшенням чисельності населення скорочувалася і генетична різноманітність, залишаючи чіткі сліди в людському геномі. Саме ці генетичні маркери й дали змогу вченим пов’язати екологічні зрушення з еволюційними змінами у ранніх людей.
Генетичний зсув, який усе змінив
Одне з найбільш вражаючих відкриттів дослідження – зв’язок із важливою генетичною подією в історії людства. У період вузького проходу в людини відбулася значна хромосомна зміна – злиття двох хромосом в одну, відому сьогодні як хромосома 2.
Ця подія, що відокремила людей від інших приматів, імовірно, відбулася приблизно в той самий час, що й різкий спад чисельності населення.
На відміну від інших людиноподібних мавп, у яких 24 пари хромосом, у людини їх 23. Це злиття вважається одним із визначальних моментів в еволюції людини, що ознаменувало розбіжність із найближчими родичами.
Дослідники припускають, що це генетичне зрушення могло зіграти важливу роль у появі Homo sapiens, а також у подальшій диференціації неандертальців і денисівців. Ці зміни – не просто генетичні курйози, а цеглинки, з яких згодом сформувалася сучасна людина.
Відродження та еволюція
Автори дослідження також припускають, що відновлення людства після цієї кризи стало можливим завдяки більш сприятливому клімату близько 813 000 років тому.
З поліпшенням умов і освоєнням вогню ранні люди підвищили свої шанси на виживання. Зараз учені вивчають, як ці досягнення, поряд з іншими змінами навколишнього середовища, сприяли швидкому зростанню популяції.
