Школярка Діна (ім’я змінено) через війну разом з мамою виїхала з України до Німеччини. Нещодавно родина вирішила повернутись. 12-річна Діна знову пішла до рідної школи в Одесі.
Там дівчину тепло зустріли однокласники і вчителі, але керівництво школи суворо попередило, що “вона відстала від програми”. Для того, щоб повернутися до школи Діні сказали “дуже добре попрацювати, щоб все наздогнати”, пише ВВС.
Зокрема, скласти тести з дев’яти предметів. Серед них були контрольні з фізкультури і технологій (трудове навчання). Дівчинці сказали принести до школи вироби – все те, що її клас виготовляв цілий рік на уроці з технологій – наприклад, зайченят і совенят.
Про Діну розповіла журналістка та письменниця Зоя Казанжи, яка близько знає родину дівчини.
На ситуацію вже відреагували й пообіцяли розібратися у департаменті освіти Одеси. там кажуть, що це “перегин на місцях”, і будь-які тести можуть бути тільки для складання індивідуальної програми, але аж ніяк це не умова повернення у школу. У Міносвіти закликали школи не ускладнювати повернення дітей.
Історія з тестуванням в одеській школі стала приводом поговорити про те, на яких умовах українські діти повертаються з-за за кордону і чи чекають на них в Україні.
Мама Діни не відповіла на прохання про коментар від ВВС. Свою історію вона розповіла через Зою Казанжи. Опосередковано цю ситуацію підтвердили і в департаменті освіти Одеси, офіційно відреагувавши на неї.
Всіх зайчиків за рік
Родина Діни збиралась повертися до України, вони знали, що поїхали не назавжди, у них тато – в ЗСУ, розповідає Зоя Казанжи. Вона не називає справжнє ім’я дівчини і номер її школи, побоюючись, що дитину там цькуватимуть.
“Коли ми приїхали до Німеччини, ніхто не вимагав від дитини складати тести, знати німецьку бездоганно, присідати і стрибати, щоб скласти тест з фізкультури. Діна взагалі не знала жодного слова німецькою. Там навпаки — створили всі умови, де вона відчула безпеку і бажання вчитися”, – переповідає Казанжи слова матері Діни.
Історія з Одеси, яку у фейсбуці описала Казанжи, зібрала тисячі коментарів – хтось обурювався, що українських дітей з-за кордону ніхто не чекає і що вони повинні ще якось доводити, що гідні вчитися в українській школі. Хтось розповідав, що навпаки – дитина повернулась без проблем, її радо зустріли без жодних тестів.
Історії про вироби з трудового навчання і фізкультуру, яку треба здати, щоб повернутися у школу, теж трапляються.
Те, що при поверненні дитини з-за кордону від неї стільки всього вимагали у школі – це порушення закону, відреагував на ситуацію депутат Роман Грищук, член парламентського комітету з питань освіти, науки та інновацій.
Хоча зараз у законодавстві України немає єдиного нормативно-правового акта, який би детально регулював і пояснював, як діти з-за кордону мають повертатися до українських шкіл.
Є лише рекомендації міносвіти про те, як мають перезараховувати оцінки. І хоча українські школи мають автономію, у МОН закликають цих рекомендацій дотримуватися.
То, що треба робити дітям, щоб повернутися до української школи?
Як повертатися
За офіційними даними, через війну за кордон виїхало близько 1,5 млн українських школярів. Частина з них, навчаючись в місцевих школах, продовжувала паралельно вчитися дистанційно в українській.
Це стало величезним тягарем для дітей, адже фактично їм доводилося вчитися одночасно у двох школах.
Наприклад, зранку йти в німецьку школу, а після обіду сідати за уроки для української школи.
Довгий час навчання українських дітей за кордоном ніяк не було врегульовано.
Лише у 2023 році міносвіти видало роз’яснення про можливі форми навчання дітей за кордоном – сімейна форма, екстернат, міжнародна українська школа онлайн, дистанційне навчання у школі з українознавчим компонентом.
Батьки можуть обирати, у якій формі дитина може навчатися в українській школі та чи навчатиметься там взагалі.
І тільки на третій рік великої війни у 2024 році МОН затвердило рекомендації, як перезараховувати оцінки із закордонних шкіл в українські, щоб діти, навчаючись за кордоном, залишалися в українській системі освіти.
У міністерстві створили шкалу, як оцінки з німецької, польської та інших шкіл перевести на 12-и бальну систему оцінок українських навчальних закладів.
За цим посиланням є 26 табличок з оцінками з 26 країн, куди вирушила найбільша кількість українських біженців. Це співвідношення оцінок українських та закордонних шкіл. Табличка з німецької школи там теж є.
Як працює ця система? Якщо, наприклад, учень отримав оцінку “добре” (dobry) з математики в Польщі, то в українській школі дитині зараховують оцінку “8” з математики або алгебри/геометрії.
Якщо моделі оцінювання дуже відрізняються, МОН рекомендує ставити оцінку на користь учня.
Наприклад, якщо учень в Німеччині отримав оцінку “1” (дуже добре), то в Україні можна виставляти найвищу оцінку — “12”.
Для Діни, розповідає Зоя Казанжи, школа у Німеччині була великим навантаженням, тому дистанційно в українській школі, як це роблять деякі діти, вона не вчилась.
Зі своєї німецької школи Діна привезла довідку з оцінками, але все одно мала складати тести, фізкультуру і робити зайчиків, розповідає письменниця.
Цій дитині мали зарахувати три роки навчання за іншими програмами в іншій країні, вважає Сергій Горбачов, колишній освітній омбудсмен, який теж відреагував на ситуацію в Одесі.
Однак, перезарахування оцінок з закордонних шкіл теж відбувається непросто.
Пишемо контрольні й робимо вази
Лише нещодавно Марії, яка закінчила 7-й клас у Варшаві, почали перезараховувати оцінки з її польської школи у школі у Києві.
“Ця система переведення оцінок – це трохи складно, адже в українській школі оцінки виставляють по чвертях, а в польській – по семестрах. Причому дати семестрів не збігаються. Як і що вчителька переводить, я не розумію”, – говорить мама Марії Валентина.
Вона регулярно відсилає класній керівниці в Україну скриншот зі шкільного порталу польської школи з оцінками доньки, і вчителька робить перерахунок.
Валентина розповідає, що вибрала для доньки сімейну форму навчання, щоб не переобтяжувати дитину навчанням у двох школах одночасно. Чотири рази на рік Марія отримує завдання від вчителів своєї української школи, робить контрольні та надсилає їх до України.
До минулого року це були контрольні аж з 15 предметів. Перерахунок оцінок почали робити лише з цього навчального року. Зараз Марія пише тести лише з тих предметів, яких в польській школі немає.
Однак, їх все одно не мало – це українська мова та українська література, світова література, історія України та світу, а ще алгебра й геометрія (бо у Польщі вони об’єднані в один предмет – математику).
Також Марія кожної четверті має здавати контрольні з уроків здоровʼя, технологій та мистецтва.
Нещодавно дівчинка робила вазу, а ще коробку для подарунків для уроку технологій.
Спочатку треба сфотографувати матеріали, з якими ти збираєшся працювати, потім зробити виріб і сфотографувати вже його. Всі фото процесу надіслати на мейл школи.
“Ми махнули на це рукою. Щось донька робила, щось ні. Якісь фото відправляла”, – зізнається Валентина, яка не бачить великого сенсу у таких поробках і в такому навчанні.
Контрольні з фізкультури в українській школі у Марії теж є. Наприклад, вона робила письмовий тест на знання правил волейболу.
У підсумку дитина отримує документи про завершення навчального року і в польській, і в українській школі.
По ідеї після цього дівчина без проблем може повернутися до школи в Україну, сподівається Валентина.
За її словами, попри незрозумілі завдання з фізкультури, в українській школі дуже поблажливі до дітей, які вчаться за кордоном.
“Вчителі максимально йдуть на зустріч. Коли ми проґавили терміни здачі контрольних, чи щось не прислали, нас лагідно просять це зробити. На тести також дають багато часу”, – розповідає Валентина.
Дві школи за раз
Але є й інші приклади. Для того, щоб не відриватися від української програми й щоб дітям було комфортно повернутися, українка Олександра обрала для дітей навчання на екстернаті.
Жінка з двома доньками живе у Польщі, й вони навчаються паралельно у двох школах – очно в польській школі, і на екстернаті – онлайн в українській.
“Я хочу, щоб повернення дітей до України не було стресом, щоб вони не відставали від своїх однокласників, тому обрала таку форму навчання”, – говорить Олександра.
На екстернаті є змога навчатися у вільному графіку, де діти дивляться відео уроки і здають річну контрольну.
“Я не хотіла для дітей зайвого стресу, контрольних щомісяця чи зумів. Діти у своєму графіку дивляться цікаві, інтерактивні відео уроки і єдине, що мають здати – це контрольну за рік”, – розповідає Марина. За її словами, своїм навчанням доньки задоволені, хоча навчатися паралельно у двох школах виснажливо.
“Діти кажуть, що український екстернат структурує їм знання з тих предметів, які вони проходять у польській школі”, – говорить жінка.
За підсумками такого навчання, у дітей є документ про освіту – атестат про закінчення 4-го класу.
“Коли ми будемо повертатися, то ці документи дають можливість спокійно перейти до будь-якої української школи. Сподіваюсь, що проблем з цим не буде”, – говорить Марина.
“Самодіяльність затятих директорів”
З розповідей батьків, з якими поспілкувалася ВВС Україна, зайчиків і совенят вимагають здавати не лише у школі в Одесі, а й, наприклад, у деяких школах Києва. Це можуть бути коробки для подарунків з паперу, чи інші вироби.
Підсумкові роботи з фізкультури – це теж дуже поширена історія. У 9-му класі просять назвати останню фазу бігу, в 11-му розповісти, які дисципліни входять до складу легкої атлетики. Це приклади питань з контрольних робіт освітнього порталу “На урок”, яким користується багато українських дітей, які навчаються за кордоном.
На запит ВВС у МОН відповіли, що тестування з фізичної культури та оцінювання з технологій (трудове навчання) “не вважають обов’язковим”.
У відомстві закликали школи створювати максимально комфортні умови для повернення дітей. Хоча і зазначили, що “школи мають автономію у прийнятті рішень щодо форм оцінювання”. Нещодавно Міносвіти запустило платформу для реєстрації на навчання за українознавчим компонентом — скороченою програмою для дітей, які навчаються за кордоном.
“Самодіяльністю деяких затятих директорів” назвав історію про поробки зайчиків за рік Сергій Горбачов, колишній освітній омбудсмен.
“Зайчики – це жесть. Як і формулювання про причини цього тестування”, – погоджується з Горбачовим Олена Буйневич, директорка департаменту освіти Одеської міськради.
Після розголосу історії зі школою Діни Буйневич зібрала в Одесі директорів шкіл, щоб нагадати про умови повернення дітей з-за кордону.
Тестування не може бути умовою для повернення дитини до школи, говорить Буйневич і додає, що його треба проводити лише у деяких випадках. І мета при цьому має бути не визначити, чи піде дитина в цю школу, а оцінити її знання, щоб надолужити пропущене в українській школі.
Директорка департаменту освіти пояснює, що є різні сценарії повернення українських дітей з-за кордону до українських шкіл.
Для тих, хто навчався у місцевій школі за кордоном і дистанційно в українській, не має бути жодного оцінювання – просто приїхали й знову почали вчитися. Це ж саме стосується дітей, які живуть за кордоном і навчаються у школі з українознавчим компонентом. Вони вивчають тільки ті предмети, яких в закордонній школі немає, наприклад, українську мову і літературу, історію України.
Для дітей, які навчаються тільки в закордонній школі й тимчасово втратили зв’язок з українською школою, має бути оцінювання, говорить директорка департаменту освіти. Але тут йдеться про оцінювання знань, а не умови вступу, чи повернення до української школи.
“Дитину і так зараховують, а тести необхідні для того, щоб зрозуміти, що дитина знає, а що – ні”, – говорить Буйневич.
“Щоб надолужити втрачене, необхідно знати, на якому рівні знання у дитини зараз. І якщо вона поїхала у 6-му класі, а повертається у 8-й клас, то які у неї знання, наприклад, з такого важливого предмету як українська мова?” – зазначає директорка департаменту освіти.
За її словами, у такому разі дитину тестують, щоб скласти індивідуальну програму та допомогти надолужити пропущене.
На думку чиновниці, з погляду нормативних актів у цьому процесі все продумано. Однак, у житті бувають різні ситуації, всі помиляються, каже Буйневич.
Історію з вимогами до Діни вона назвала “викривленням концепції оцінювання”, а вимоги принести поробки за рік і контрольні з фізичної культури – дурістю.
“Змушувати виконувати всі практичні роботи за рік – це безглуздо. В Україні, якщо дитина пропустила тему, наприклад, зайчика, вона його не робить. Навіщо примушувати дитину це робити? Яка в цьому цінність?” – запитує директорка департаменту освіти.
