День за днем наша давня країна неначе народжувалася заново. Ми боролися за щасливе майбутнє для цих двох чудових дівчаток і для всіх дітей України.
Дорогі, рідні співвітчизники!
Рік, що минає, був найважчим за останні сім десятиліть, з 45-го року. Лютий ворог зазіхнув на наші життя, територію, свободу, незалежність. Та вся країна — від малого до старого — стала на захист Батьківщини. Цю Вітчизняну війну ми обов’язково виграємо, бо вона для нас — справедлива. На нашому боці — правда! З нами — Бог!
Перш ніж наповнити келихи, за мить до дванадцяти ударів, які сповістять про Новий рік, і перед тим, як заспівати «Ще не вмерла», разом, всією Україною, вшануймо пам’ять воїнів, які віддали своє життя за Україну, і пам’ять мирних громадян, які загинули з вини агресора.
Я дякую кожному за внесок у захист країни. Пишаюся тим, що належу до такого великого європейського народу, як наш.
Гаслом минулого року стали слова «Єдина країна» — «Единая страна» — «Бір дєвлєт». Важкі випробування зміцнили нас. Як народ ми стали нерозлийвода, ще міцніше згуртувалися в політичну українську націю.
П’ятнадцятий рік не буде легким. Та я вірю, що в історію він увійде як рік старту глибинних реформ, які відкриють нам шлях до членства в Євросоюзі. Це наша мрія, яку ми разом втілимо в життя.
Сьогодні ж бажаю всім нам насамперед довгоочікуваного, тривалого миру.
Хай збудеться пророцтво Шевченка: «І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі!»
Ян’и йилиниз хайирли олсун, азіз ватандашлар!
С Новым годом, дорогие соотечественники!
З Новим роком, дорогі співвітчизники!
Миру вам, щастя, добра!
З Новим роком, Україно!
