Дональд Трамп каже, що хоче миру в Україні. Проблема полягає в тому, що Трамп бачить Владіміра Путіна таким, яким він хотів би його бачити — загартованим, але практичним співрозмовником, а не таким, яким він є насправді — колишнім підполковником КДБ, який насолоджується темним мистецтвом безжальної маніпуляції, зазначає Том Роган, журналіст та автор статей з питань національної безпеки для Washington Examiner, передає Zn.ua.
Але Трамп не перший президент США, який має нереалістичний погляд на свого російського колегу. Згадаймо досвід його попередників.
Перший американський президент, який мав справу з Путіним, Білл Клінтон, вважав за краще зберігати мовчання щодо проблем з правами людини в Росії, в тому числі щодо безглуздого ігнорування Путіним жертв серед цивільного населення під час Другої чеченської війни. Натомість Клінтон зосередився на тому, щоб схилити Путіна до приєднання до демократичного міжнародного порядку, що склався після холодної війни.
Але Путін поводився зовсім інакше: він залякував російські ЗМІ, сформував оточення з олігархів, які обмінювали свої статки на політичну відданість, і впровадив політично мотивовану корупцію в російську економіку — і все це в той час, як Клінтон стояв осторонь.
Наступним був Джордж Буш-молодший. Зустрівшись з Путіним у червні 2001 року, Буш сказав, що “подивився йому в очі” і “побачив, що він дуже відвертий і заслуговує на довіру”, додавши, що він “відчув його душу”. Насправді Буш став жертвою маніпуляцій Путіна, вихованих у дусі КДБ.
“Путін зумів розчулити Буша, переконаного християнина, історією про те, як хрестик його матері вцілів після пожежі на дачі. Подібним чином він вплинув і на головного радника Трампа з міжнародних питань Стіва Віткоффа, розповівши тому, що молився за Трампа після замаху на нього в липні минулого року”, — пише Роган.
Однак Путін так і не став реформатором, на якого сподівався Буш. До кінця його президентства Путін уже здійснив жорстоку кібератаку на Естонію — країну-члена НАТО, активно підтримував ядерну програму Ірану та вторгся до Грузії.
Потім був Барак Обама. Невдовзі після вступу на посаду в 2009 році Обама фактично виправдав вторгнення Росії в Грузію за п’ять місяців до цього, публічно прагнучи “перезавантаження” відносин. У липні того ж року Обама відвідав Москву, щоб зустрітися з Путіним. Радник Обами Майкл Макфол, який був послом у Росії з 2012 по 2014 рік, у своїй книзі 2018 року розповідає, як Путін швидко встановив домінування над американським президентом:
“Путін говорив безперервно майже весь час, відведений на зустріч, викладаючи несправедливості, яких, на його думку, допустила адміністрація Буша. Це була людина, що явно тримала образу. Обама слухав уважно, можливо, навіть занадто терпляче… А моїм завданням того дня було переказати цю зустріч нашій пресі. Я не міг сказати їм, що Обама просто весь час мовчки слухав!”, — написав Макфол.
Путін насолоджувався політикою поступок Обами. Починаючи з 2008 року, Росія постійно порушувала Договір про ракети середньої і меншої дальності. (США вийшли з договору тільки в 2019 році за президента Трампа.) У 2016 році співробітники ФСБ Росії атакували та переслідували дипломатів і розвідників США в Москві. Протягом наступних років Росія незаконно анексувала Крим, здійснила військове втручання, щоб врятувати сирійського диктатора Башара Асада від поразки в громадянській війні в його країні, і збила цивільний пасажирський літак, що пролітав на сході України.
“Обама настільки боявся протистояти агресії Путіна, що відмовився надати Україні летальну військову підтримку. Навіть коли під час президентської кампанії 2016 року Росія зламала Національний комітет Демократичної партії і оприлюднила його електронну пошту, Обама лише безуспішно просив Путіна “припинити це””, — додає автор.
Наступним був Джо Байден. У червні 2021 року Байден зустрівся з Путіним у Женеві. Після саміту Байден сказав, що “вся зовнішня політика — це логічне продовження особистих стосунків. Це те, як функціонує людська природа. Тон усієї зустрічі був хорошим, позитивним”. Через вісім місяців Путін вторгся в Україну.
Байден допоміг забезпечити жорсткі міжнародні санкції проти Росії після вторгнення, але він неодноразово вагався перед тим, як надати Україні протитанкову зброю, далекобійні артилерійські ракети та винищувачі F-16. Також він обмежив маршрути, якими можуть рухатись безпілотники США над Чорним морем, щоб уникнути конфронтацій з Росією.
“Байден надто довіряв ядерним погрозам Путіна і не зробив достатньо, щоб допомогти Україні захистити себе. Трамп, можливо, діє ще гірше — хоча він повернув пілотовані американські літаки-розвідники до Чорного моря, — але Байден задав тон надмірній пошані до риторики Путіна”, — вважає Роган.
Раніше схожу думку висловила Івана Коттасова, старший репортер CNN International. Вона зазначила, що Путін перехитрив багатьох президентів США, Трамп — лише крайній в цьому списку. Президент США Дональд Трамп усвідомлює, що достукатися до Владіміра Путіна не так просто, як він думав. Але він лише останній/крайній американський лідер, який зазнав невдачі у спробі залучити Росію та її багаторічного президента на свій бік.
