Основним нормативним актом, що регулює діяльність фермерських господарств (далі – ФГ) в Україні, є Закон України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (надалі – Закон № 973).
У Головному управлінні ДПС у Миколаївській області роз’яснюють щодо отримання членами фермерських господарств винагороди за свою трудову участь (щомісячні виплати на заміну заробітної плати), передає Інше ТВ.
Законом № 973 передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільгосппродукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону (ч. 1 ст. 1 Закону № 973).
У свою чергу ст. 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як вид господарської діяльності наступним чином: це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Якщо у ФГ створено статутний (складений) капітал (далі – СК), то взамін внесення вкладів до такого капіталу члени ФГ отримують корпоративні права.
За визначенням, наведеним у пп. 14.1.90 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
У свою чергу, дивідендами п. п. 14.1.49 Кодексу називає платіж, що здійснюється юридичною особою – емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку (підпункт 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Отже, членам фермерського господарства може виплачуватися дохід залежно від їхнього внеску до статутного чи складеного капіталу. Механізм виплати такого доходу визначається статутом фермерського господарства. У такому випадку виплата вказаного доходу є виплатою дивідендів. Дивіденди відносяться до пасивних доходів. На це прямо вказує п. 14.1.268 Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 3 Кодексу законів про працю (КЗпП) особливості праці членів ФГ визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, осіб з інвалідністю надаються їм у порядку, передбаченому законодавством про працю.
Трудовим відносинам у ФГ присвячена ст. 27 Закону України № 973, згідно з якою трудові відносини у ФГ базуються на основі праці його членів та регулюються Статутом ФГ.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. А це означає, що результат праці апріорі передбачає заробіток (винагороду).
Отже, чинне законодавство України пов’язує такі поняття, як «трудові відносини» та «праця членів ФГ». При цьому, з огляду на відсутність законодавчих заборон та спеціальних правил, члени ФГ мають право отримувати винагороду (заробіток) за свою працю у ФГ.
Згідно з п. 7.10 Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах, затверджених наказом Мінагрополітики від 02.07.2001 № 189, визначений дохід розподіляється між членами господарства пропорційно трудовому внеску кожного з них і використовується для визначення заробітку, утримань і відрахувань на соціальні заходи згідно з чинним законодавством.
Будь-який дохід, який отриманий у результаті докладання особою певних зусиль – виконання роботи, надання послуг – є активним доходом. Відтак, отримана членами ФГ винагорода за свою працю у ФГ відноситься до активних доходів.
Із наведеного слідує, що дивіденди, отримувані членом ФГ з огляду на його внесок до статутного капіталу (далі – СК), мають іншу правову природу, аніж дохід, отримуваний членом ФГ від трудової участі у ФГ.
Дивіденди, як пасивні доходи, включаються до бази оподаткування ПДФО згідно з п. п. 164.2.8 Кодексу та у даному випадку оподатковуються за такими ставками:
5 відс. – якщо вони сплачуються ФГ – платниками податку на прибуток підприємств;
9 відс. – якщо дивіденди виплачує ФГ – платник єдиного податку 3 чи 4 групи.
Дохід, отримуваний членами ФГ від їхньої трудової участі у ФГ, потрібно включати до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізосіб (членів ФГ) як інші доходи і оподатковувати за ставкою 18 відс. (п. п. 164.2.20, п. 167.1 Кодексу).
У формі 4ДФ дивіденди відображають з ознакою доходу «109», а виплати щодо трудової участі (інший дохід) – з ознакою доходу «127».
Виплати членам ФГ (як дивіденди, так і дохід залежно від трудової участі у діяльності ФГ) оподатковують також військовим збором за ставкою 5 відс. (п. 161 підр. 10 розділу ХХ Кодексу).
Таким чином, враховуючи вищезазначене, дохід, отриманий від господарської діяльності ФГ у вигляді дивідендів чи від трудової участі у діяльності ФГ, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (18 відс.) та військовим збором (5 відсотків).
Як повідомляло Інше ТВ, ДПС Миколаївщини консультує: Чи потрібно припиняти підприємницьку діяльність у разі мобілізації?
