Тетяна Ульянкіна – знана у Миколаєві та далеко за його межами писанкарка. Керівниця Культурно-мистецької асоціації «Арт-спокуса» Валентина Кривцова вважає її, заслужену майстриню народної творчості України, найкращою писанкаркою країни.
Про особливості творчості і про нову колекцію писанок, яка була створена після початку повномасштабної війни, сьогодні, 15 квітня, розповіла сама авторка на творчій зустрічі у Центральній міській бібліотеці ім.М.Л.Кропивницького, передає кореспондент Інше ТВ.
Корінна мешканка міста, Тетяна Ульянкіна віддала писанкарству вже 30 років свого життя. Спочатку це було як хобі, якому вона, тоді ще молода мама і інженер-конструктор, могла присвячувати тільки нічні години, а вже потім, після опановування ще кількох видів народної творчості (як, наприклад, вишивка, соломоплетіння, ткацтво), зайнялась всерйоз.
Як каже Тетяна Ульянкіна, вважається, що для кожного регіону характерні свої символи і свої кольори, однак все вони перегукуються, і єдність все одно прослідковується – у, здавалося б, аутентичному символі одного регіону завжди можна побачити схожість із символами іншого регіону. Бо писанки, як і люди, мандрували Україною і привносили своє.
Тетяна Ульянкіна теж привнесла у писанкарство своє – вона одна з перших стала робити з писанок панно.
«Коли я почала робити писанки, дарувати їх, завжди дивилась, де вони зберігаються. Зазвичай десь в сервантах, поміж чарочек, їх не видно. Тому почала створювати панно, і на одній з виставок у Західній Україні організатори дивувались: так ніхто не робить!», – згадує миколаївська писанкарка.
Вже після тієї виставки з її легкої руки стали з’являться писанкові панно. «Всі майстри один за одним підглядають», – каже пані Тетяна і демонструє свої особливі писанки – білі по білому, як Решетилівські вишиванки, але все ж таки з особливостями: у її відтворенні тризуб нагадує сокола, тому що майстриня переконала, – у нашому гербі закодоване не тільки слово «Воля», а він і сам уособлює вільного птаха.
З початком повномасштабного вторгнення пані Тетяна десь на рік залишила Миколаїв – її прихистили на страусиній фермі під Києвом. І саме тут народилась її нова колекція патріотичних писанок, до яких народжувались і вірші (тому і назва у творчій зустрічі була «Віршовані писанки»).
«Я малюю з витравленням, тому на кожну писанку на страусиному яйці треба десь тиждень, – розповідає майстриня. – І як тільки малюнок народився, так і «приходили» вірші. Вночі. Я спочатку думала, що зранку запишу, але все забувала. Тому стала прокидатись вночі і одразу записувати».
У новій колекції Тетяни Ульянкіної є писанки, присвячені Миколаєву, писанки за мотивами таврійського розпису, патріотичні писанки. Майстриня не тільки їх показувала, але й читала вірші, які «прийшли» під ту чи іншу писанку.
На даний момент написано 50 таких віршів, які керівниця КМА «Арт-спокуса» Валентина Кривцова назвала «листами із сьогодення в майбутнє». І це так, адже для писанкарства, як і для поезії, характерна символічність, і приховані сенси ми ще маємо розгадати.
Як повідомляло Інше ТВ, ЮНЕСКО визнала українську писанку нематеріальною культурною спадщиною
