Кулі, танкові снаряди, крилаті та балістичні ракети. Це озброєння Росія застосовує у війні проти України. Виробляють її, зокрема, з використанням рідкісних металів та напівметалів: галію, германію та стибію.
Журналісти «Схем» (проєкт розслідувань Радіо Свобода) встановили, що після запровадження західних санкцій найбільшим, а подекуди й єдиним, постачальником цих металів до Росії став Китай.
Близько двох десятків компаній – зокрема державних – експортують підсанкційні галій, германій та стибій з Китаю до Росії, де їх отримують фірми, які співпрацюють з оборонними підприємствами.
І хоча влада Китаю заперечує підтримку Росії у війні проти України, дані про експорт цих надважливих для виробництва зброї металів вказують на зворотнє.
Ба більше, саме ці хімічні елементи використовують зокрема й для виробництва ядерної зброї, тоді як публічно Китай закликає Росію утриматися від ядерних ударів по Україні.
Як Китай стає монополістом на ринку поставок підсанкційних рідкісних металів до Росії? Які компанії в Росії їх закуповують та для яких оборонних підприємств? Та як Кремль використовує ці речовини у війні проти України?
Критично важливі для зброї елементи
Гелій, германій та стибій, які Росія отримує із Китаю, входять до переліку критично важливих копалин більшості країн світу. Такими, наприклад, вони є у США та країнах Європейського Союзу. Ці рідкісні метали через свою важливість зберігаються у державних резервах, щоб унеможливити їхній дефіцит.
Та чому ці елементи – такі критично важливі?
Крім побутової мікроелектроніки, їх використовують і у військовій промисловості.
«Це все елементи, які є частинами будь-яких електронних систем. З того, що оточує нас у повсякденному житті і тим більше в зоні бойових дій, у військових різних об’єктах, всіх засобах оборонної системи», – розповідає старша викладачка кафедри авіоніки та систем управління факультету аеронавігації, електроніки та комунікації Київського авіаційного інституту Тетяна Соломаха.
Стибій – один із найважливіших хімічних елементів у виробництві зброї.
На сайті американської компанії Military Metals Corp, яка займається видобутком та продажем стибію, йдеться, що його часто використовують для покращення металевих сплавів – наприклад, для виготовлення куль та снарядів – та зміцнення броні військової техніки.
«Історично стибій відіграє важливу роль у виробництві військового обладнання, як прилади нічного бачення, вибухові речовини, сигнальні ракети, інфрачервоні датчики, а також ядерної зброї», – йдеться на сайті Military Metals Corp.
Ось, наприклад, як роль стибію у ядерній зброї описує одна з російських компаній-постачальниць хімічної продукції:
«Важливе значення в ядерній технології мають деякі ізотопи стибію, і зокрема в технології ядерних озброєнь у складі піроантимонату ртуті. Особливість цієї речовини полягає в тому, що вона є свого роду багатофункціональним ядерним каталізатором, і це має дуже суворо враховувати будь-яка країна з огляду на загрозу ядерного тероризму».
Галій – ще один хімічний елемент, які Росія імпортує з Китаю.
У виготовленні ядерної зброї застосовують і його. Галій використовують для покращення сплавів оболонок плутонієвих атомних бомб та для стабілізації самого плутонію.
«Потрібна лише невелика кількість галію – близько 3% – і цього було достатньо, щоб виготовити плутонієву сферу так, як хотілося. Галій важливий тільки в бомбах, які містять плутоній. Таких, як та, яка називалася «ТОВСТУН», та яку за трагічних обставин скинули на місто Нагасакі», – розповідає Мартін Поляков, професор, член Лондонського королівського товариства.
Окрім ядерної зброї, галій також застосовують у військових приладах нічного бачення.
Серед металів, які Росія завозить з Китаю – і германій.
На сайті Центру оборонно-технічної інформації Міноборони США германій називають особливо важливим для національної безпеки, бо він «використовується в напівпровідникових пристроях, опто-волоконних системах та інфрачервоних датчиках для кораблів, літаків, ракет, танків і протитанкових установок».
Крім того, германій і галій використовуються в лазерній техніці, каже заступниця декана Аерокосмічного факультету у Національному авіаційному інституті Юлія Квач.
А лазерне наведення, наприклад, має новий російський розвідувальний безпілотник «Орлан-30».
«До складу комплексу «Орлан-30», на відміну від попередників, включено лазерний цілевказівник-далекомір. Цей прилад дає змогу точно навести на ціль керований боєприпас, чи то кориговану авіабомбу, чи то коригований артилерійський снаряд», – йдеться у повідомленні російського міноборони.
Важливі галій, германій та стибій і для виробництва інших безпілотників.
«Ці метали використовуються в мікропроцесорах. Дрон без польотного контролера і без цього мікропроцесора просто не буде літати. Наприклад, якщо ми говоримо про дрони з оптоволокном, які стали останнім часом дуже популярні через їхню велику РЕБостійкість, там ці матеріали використовуються, власно кажучи під час виробництва оптоволокна. Росіяни перші почали розвивати цей вектор і вони набагато більше просунулися, ніж ми», – каже Антон Побута, засновник Lab 418, компанії-виробника БПЛА.
То невже необхідні для виробництва зброї копалини, що визнані критично важливими у більшості країн світу, без жодних перепон потрапляють до Росії, яка використовує їх у виробництві зброї?
Китай стає монополістом на російському ринку
Галій, германій та стибій, який закуповують для застосування у військовій промисловості – під санкціями США та Євросоюзу.
Обмеження на експорт цих металів до Росії ввели у квітні 2022 року, невдовзі після російського повномасштабного вторгнення в Україну.
«Ці рідкоземельні метали використовуються у оборонних технологіях, тому вони завжди були в переліку товарів подвійного призначення. І з початку повномасштабного вторгнення ці метали попали під заборону до експорту в Росію», – розповіла юристка «Центру протидії корупції» Тетяна Шевчук.
Саме тоді, коли західні компанії припинили постачати ці хімічні елементи до Росії, оберти з їхнього експорту набрав Китай – світовий лідер з видобутку галію, германію та стибію.
Китай був одним із основних постачальників цих хімічних елементів до Росії і раніше, але після запровадження західних санкцій захопив російський ринок цих металів.
Згідно з даними російської митниці, які «Схеми» отримали від джерел, у 2023-му Китай став єдиним постачальником галію та германію до Росії та досі зберігає цей статус.
Щодо стибію, його до Росії найбільше постачає Китай разом з Об’єднаними Арабськими Еміратами. Ці країни не входять до західної санкційної коаліції та можуть сприяти Росії в обходу санкцій, вважає провідна наукова співробітниця з питань санкцій у Київській школі економіки Олена Білоусова.
Але чому Китай не боїться західних санкцій?
«На жаль, такі санкції не є абсолютно дієвими. І, якщо подивитися на профіль компаній, які порушують санкції, це спеціально створені фірми під порушення санкцій. Тобто, вони розділяють компанії, які продовжують торгувати чи мати бізнес з американськими компаніями, і під обхід санкцій для торгівлі з російськими створюють, умовно, спеціальні компанії», – каже юристка «ЦПК» Тетяна Шевчук.
Втім, експертка наголошує, що попри це санкції запроваджувати необхідно, адже вони мають силу.
«Тим не менше, це треба робити, це все одно має якийсь ефект зниження, бо їм треба переналаштовувати ці торговельні зв’язки і створювати нову компанію або викуповувати. Тобто, в будь-якому разі це треба робити, навіть якщо не буде 100% ефекту. Втім, ефект безумовно є, хоча б той, що Росія купує якісь компоненти набагато дорожчі, ніж могла би, і це дуже важливо. І також ми бачимо зниження в об’ємах», – каже Білоусова.
То які китайські фірми стоять за постачанням до Росії цих критично важливих для військової промисловості металів?
Як зʼясували «Схеми», подекуди – навіть державні.
Що це за компанії?
З двох десятків китайських фірм, які продають Росії підсанкційні галій, германій та стибій, щонайменше третина – це компанії, якими принаймні частково володіє китайська держава, згідно з даними про власників цих компаній, які «Схеми» отримали від міжнародної організації «Центр з дослідження корупції та організованої злочинності» (OCCRP). Жодна з цих китайських компаній – не під санкціями Заходу.
Серед них, наприклад, компанія Yunnan Lincang Xinyuan Germanium Industry. Найбільшу частку в ній має член комуністичної партії Бао Вендонг, який також є директором та головою правління компанії. Менші частки в цьому підприємстві належать двом фірмам з державним капіталом.
Інший приклад – група китайських компаній Vital Technology Group. Близько чверті її акцій належить китайським державним структурам. VITAL продає у Росію усі згадані метали: германій, стибій та галій.
Ще одна китайська компанія-постачальник цих хімічних елементів до Росії – це Hynhe Technology. Вона на 10% належить провідному китайському підприємству з державним капіталом з центром у Ханчжоу – Zhejiang Jingsheng Mechanical & Electrical.
Ще одна фірма – Nanjing Infrated. За даними аналітичної платформи The Wire Screen, ця китайська компанія державі не належить. Водночас саме вона щонайменше три роки є єдиним постачальником германію одній з фірм, яка входить до російського оборонного комплексу.
Та для того, щоб впливати на компанію, уряду Китаю не обов’язково навіть мати в ній частку, каже Зак Купер, американський аналітик, який спеціалізується на країнах Азії. За його словами, навіть компанії, які державними не є і не належать китайському уряду, часто все одно можуть знаходитися під контролем влади КНР, яка може впливати на їхні бізнес-рішення.
Та 2 грудня 2024 року влада Китаю вже офіційно заборонила своїм компаніям постачати галій, германій та стибій до США, паралельно лише збільшуючи обсяги експорту цих критично важливих металів до Росії.
У липні 2024 року в НАТО прямо звинуватили Китай у постачанні до Росії компонентів для зброї. Та в Пекіні ці звинувачення відкинули, закликавши НАТО «замислитися над першопричинами української кризи і власними діями».
В Офісі президента України заперечення офіційного Китаю щодо підтримки Росії у війні проти України сприймають скептично.
«Якось їхній спецпредставник у відповідь на питання сказав, що «уряд Китаю не може втручатися в приватні справи китайської компанії». Мені ще тоді це здалося певною мірою, можливо, не зовсім правдою», – каже уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк.
«КНР є ідеологічною союзницею Росії у війні проти України. Вона зацікавлена в тому, щоб Росія не програвала, а мала змогу виготовляти все нове озброєння», – вважає Артур Харитонов, керівник громадської організації «Ліберально-демократична ліга України», яка стежить за політикою Китаю.
Виходить, що китайські компанії, які так чи інакше контролює уряд країни, постачають до Росії важливі для виробництва зброї хімічні елементи, попри західні санкції та власні заперечення пособництва у російській війні проти України.
А хто саме з російських виробників зброї покладається на цю співпрацю та залежить від китайського галію, германію, та стибію?
Російська оборонка на китайських копалинах
«Схеми» встановили, що більшість з компаній-імпортерів цих критичних компалин з Китаю до Росії або тісно співпрацюють з державним військово-промисловим комплексом, або й самі до нього належать, як наприклад «Ростех».
«Ростех» перебуває під західними санкціями з 2022 року. Його підприємства виробляють винищувачі, бойові гелікоптери, танки, артилерійські установки, РЕБи, боєприпаси для різноманітної техніки, ракети та багато іншого озброєння.
Гендиректор «Ростеху» Сергій Чемезов описує внесок корпорації у війну проти України так: «Майже 80% озброєнь, які сьогодні використовуються в зоні спецоперації, створені на підприємствах нашої корпорації. І основному замовнику – це Міноборони – у 2023 році було поставлено нові серійні літаки».
Як зʼясували «Схеми» за допомогою інформації з митних та податкових баз Росії, критично важливі для виробництва зброї метали з Китаю до держкорпорації «Ростех» потрапляють через декілька російських компаній.
Одна з них – АТ «Германий», яка прямо належить «Ростеху». Ще одна – приватна, «Германий и приложения», яка з «Ростехом» активно веде бізнес.
Всередині самої підсанкційної корпорації «Ростех» китайські метали від «Германий и приложения» отримують, зокрема, такі оборонні підприємства: «ЦКБ Фотон» – розробник бойового екіпірування та комплексів спостереження для російських військових– та Уральський оптико-механічний завод, виробник оптики для винищувачів та гелікоптерів армії Росії.
АТ «Германий» та «Германий и приложения» вже давно допомагають російським оборонним підприємствам, зокрема «Ростеху», отримувати необхідні для виробництва зброї матеріали з Китаю. Та є серед постачальників цих хімічних елементів до РФ і новостворені компанії.
Наприклад, ТОВ «Краспоток». Цю фірму відкрили у березні 2022 року, невдовзі після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Відтоді вона регулярно закуповує германій для російських оборонних підприємств у Китаї.
За два роки роботи компанії обсяги торгівлі «Краспотоку» сягнули понад 900 мільйонів рублів, згідно з даними про фінансові результати компанії, які отримали «Схеми».
В самому лише 2024-му році «Краспоток» продав германій фірмі АТ «Германий» ще на приблизно 140 мільйонів рублів, а це – майже чверть минулорічного прибутку компанії.
Жодна з цих фірм-імпортерів германію з Китаю для оборонних підприємств Росії, досі не потрапила під західні санкції: ні «Краспоток», ні «Германий», ні «Германий і приложения».
Так само санкції західних країн не торкнулися й постачальників стибію з Китаю до Росії.
Наприклад, російських компаній «Ферротек Норд» та «РМТ» з японського холдингу Ferrotec Holdings Corporation.
«РМТ», російська компанія з японським капіталом, щоправда, ще у 2023 році, потрапила під українські санкції – за свою співпрацю з російським державним холдингом «Росатом», який опікується питаннями ядерної енергетики та займається виробництвом ядерних боєприпасів.
Як встановили «Схеми», зареєстрована в Росії японська «Ферротек Норд» співпрацює з російськими виробниками мікроелектроніки для зброї.
За допомогою джерел з доступом до податкової бази Росії «Схеми» з’ясували, що у 2024 році «Ферротек Норд» продала кремнієві пластини, де може міститись стибій, заводу «Эпиэл», який виробляє унікальні для Росії складники мікрочіпів.
«Эпиэл» – серед партнерів та основних постачальників складників для мікрочіпів одного з підприємств державної корпорації «Ростєх» – «Ангстрем». Ця компанія співпрацює з російськими виробниками зброї, про що заявляє відкрито.
«Восени 2023 року «Ангстрем» просив суд зупинити виконання судових актів. Він пояснив, що є стратегічним підприємством військово-промислового комплексу, постачальником мікросхем і напівпровідникових приладів для Міноборони, «Роскосмосу», «Росатому», концерну «Алмаз-Антей», «Уралвагонзаводу» та інших. Як зазначив заявник, його продукцією комплектується більшість зразків озброєння і військової техніки, а через СВО обсяг замовлень збільшився майже в чотири рази», – повідомляли російські ЗМІ.
«Схеми» звернулись до японського холдингу Ferrotec Holdings Corporation, який є власником зареєстрованих в Росії «РМТ» та «Ферротек Норд» з питаннями, чому його компанії попри західні санкції завозять до Росії стибій та продають продукцію з його вмістом виробникам мікрочіпів, які неприховано співпрацюють з виробниками зброї. На час публікації журналістського розслідування у Ferrotec Holdings Corporation на запитання «Схем» не відповіли.
На відміну від постачальників стибію та германію, імпортери галію з Китаю до Росії – під західними санкціями. Та вони продовжують завозити ці хімічні елементи до Росії попри це.
Серед них, компанія «Энкор Групп», яка потрапила під санкції США у 2023 році. Наступного року завод «Энкор Групп» у Калінінграді особисто відкривав президент Росії Володимир Путін.
«Энкор Групп» належить Михайлу Сіволдаєву, колишньому топменеджеру російського олігарха Віктора Вексельберга. Ця компанія виробляє мікроелектроніку, зокрема кремнієві пластини, які використовують у військовій техніці.
Про важливість цих пластин для оборонної промисловості Росії писали журналісти російського незалежного видання Insider:
«Росія продовжує вільно імпортувати тайванський кремній для пластин-вейферів, які служать базою в більшості вироблених у країні мікросхем. Без таких мікросхем було б неможливе виробництво винищувачів, їх використовують у ракетах «Іскандер», установках С-300, ЗРК «Панцир» і багатьох інших військових технологіях».
Ще один імпортер галію з Китаю до Росії – «Криотрейд Инжениринг». Обсяги держзамовлень цієї компанії з початку повномасштабної війни Росії проти України виросли у понад чотири рази. У 2024 році вона потрапила під санкції США.
Втім, як і до того, «Криотрейд Инжениринг» продовжує відкрито працювати з оборонними інститутами Росії, згідно з публічною інформацію про тендери компанії.
Зокрема, серед її контрагентів – «Московський державний технічний університет імені Баумана» та «Фізико-технічний інститут імені Іоффе», які працюють на замовлення держкорпорації «Ростех». Співпрацює «Криотрейд Инжениринг» і з національним дослідницьким центром «Курчатовський Інститут», розробником ядерної зброї, яким наразі керує близький до Путіна науковець Михайло Ковальчук.
У 1940-х роках цей інститут, під керівництвом фізика Ігоря Курчатова, брав участь у розробці ядерного реактора та атомної бомби. Саме Курчатов стоїть за констрюванням першої у світі термоядерної бомби.
У вересні 2024 року президент Росії Путін заявив про зміну ядерної доктрини країни. Зокрема, сказав, що РФ може застосувати ядерну зброю «при отриманні достовірної інформації щодо масованої атаки засобів повітряно-космічного нападу та перетину ними державного кордону Росії».
Цю заяву Путіна у світі сприйняли, як погрозу застосувати ядерну зброю проти України. Два місяці по тому Росія здійснила удар по Дніпру балістичною ракетою-носієм ядерного заряду, але без нього. У Китаї на це відповіли, що виступають проти використання ядерної зброї.
Тож, виходить, що Китай з одного боку постійно закликає до миру, а з другого – постачає до Росії критично важливі рідкісні метали, які використовуються у виробництві, зокрема, тієї ж ядерної зброї.
І все це попри санкції західних країн.
