В Україні починається гігантський експеримент — масове залучення трудових мігрантів для ліквідації дефіциту робочої сили, пише експерт із фінансів Павло Дукач.
-Український бізнес називає брак робочої сили – проблемою номер один. Вже скільки ми говорили про те, що Україна не може не замінити робочу сили шляхом залучення мігрантів, а майбутнє виявилося зовсім поруч. Одним із перших прикладів у цьому напрямі стало підприємство «Ламелла», розташоване в Закарпатській області, яке ініціювало залучення іноземних працівників із Бангладеш.
Виробник меблів планує найняти 160 робітників із Народної республіки Бангладеш. Це частина масштабного проєкту зі збільшення штату на 700 осіб. Однак брак кадрів в Україні змушує підприємство шукати співробітників за кордоном.
Для підтвердження серйозності намірів компанія придбала і переобладнала готель у місті Тячів, адаптувавши його для довгострокового розміщення гастарбайтерів. Наразі тривають переговори з Міністерством закордонних справ про легалізацію працевлаштування іноземних громадян.
«Ламелла» є дочірньою структурою естонської компанії “Хімбалт Трейд”, кінцевим бенефіціаром якої виступає громадянин Естонії Едуард Овчаров. Основний бізнес компанії – постачання нафтохімічної продукції на міжнародні ринки.
А тепер після викладення фактів давайте поговоримо тверезо і без емоційних гасел. Маємо дуже цікавий експеримент із суто дослідницького погляду. Якщо експеримент виявиться вдалим, то ми стоїмо на порозі великого (складно підібрати всі прикметники – соціального, культурного, політичного, економічного тощо) перелому. Очевидно ж, що в разі успішності прикладу інші підприємства будуть активно заміщати українських робітників, принаймні тих, хто не може бути заброньований, іноземцями.
Навіть якщо завтра закінчиться війна, чоловіки повернуться з фронту і (в ідеалі) увіллються в активне економічне життя, ресурсів для відновлення економіки не вистачить. Тому залучення мігрантів стає не просто альтернативою, а необхідністю.
Польща, яка зіткнулася зі схожою проблемою, активно заміщала дефіцит робочої сили мігрантами з культурно близьких країн, українцями насамперед. Однак в Україні такий шлях малоймовірний. Військово-політичні причини виключають варіант залучення мігрантів з Білорусі, а трудові ресурси з Молдови активно обробляє Румунія. Таким чином, Україна повинна шукати рішення за межами регіону.
Залучення мігрантів тягне за собою не тільки економічні, а й соціальні виклики. Ми говоримо про:
1.Соціальної адаптації: працівники з інших культур можуть зазнавати труднощів з інтеграцією в українське суспільство.
2.Політичні ризики: рішення про масове залучення мігрантів може не тільки викликати неоднозначну реакцію всередині країни, а й перекроїти політичну карту, стати причиною появи нових партій.
3. Економічні витрати: компанії мають бути готові вкладатися в навчання і створення інфраструктури для іноземних працівників.
Проте політика полікультурності та відкритості стає необхідністю для виживання України. В умовах демографічної кризи, спричиненої війною, і шкоди, завданої промисловості, країні доведеться робити вибір: або адаптуватися до нових реалій, або скорочуватися до кордонів територій, які вдасться ефективно адмініструвати.
Ситуація з «Ламеллою» – це не просто кейс окремого підприємства, а сигнал для всієї економіки України. Наша держава ще не стикалася з таким об’ємним завданням щодо трудової міграції. Україна має пройти непростий шлях. Але в сучасних умовах це не питання вибору, а питання виживання, переконує експерт.
