З моменту перемоги Дональда Трампа на виборах у західній пресі не вщухають дискусії про те, чи його політика є загрозою для демократії в Америці та у світі. ВВС вивчила автократичні тенденції 47-го президента США.
Під час кампанії Трамп заявив, що хоче правити як тиран, нехай і лише на один день — так він розповів про свої наміри закрити кордон із Мексикою, щоб вирішити питання нелегальної міграції.
Ще до інавгурації Трамп оголосив, що приєднає до США Гренландію та Канаду.
У його команді мільярдер Ілон Маск, який відкрито симпатизує ультраправим.
Залишаючи президентську посаду, Джо Байден заявив, що Трамп може зруйнувати в США демократію.
“В Америці формується олігархія, що характеризується величезним багатством, владою та впливом, що реально загрожує всій нашій демократії, нашим основним правам і свободі, а також чесним шансам кожного на успіх”, – заявив Байден.
ВВС поговорила з політичними аналітиками та вивчила публікації в пресі про те, як політика Трампа пов’язана з загрозою демократії і чому правий консерватизм набирає популярності.
Демократично обраний автократ
Якщо Трампа обрали більшістю голосів на чесних виборах, чому його перемога та президентство загрожують демократії?
Справа в тому, що Трамп довгий час зневажливо ставиться до закону і обіцяє використовувати правові механізми у своїх особистих інтересах, вважають опитані ВВС експерти.
Один із найяскравіших таких прикладів — відмова Трампа визнавати свою поразку на виборах 2020 року, що “надихнуло” натовп на штурм Капітолію. Трампу висунули звинувачення у кримінальній справі про захоплення Капітолію, але після його нової перемоги на виборах справу припинили через недоторканність чинних президентів.
Сам Трамп пообіцяв помилувати учасників захоплення Капітолію першого ж дня після інавгурації — нині понад 250 осіб у цій справі перебувають у в’язниці.
“Нещодавнє рішення Верховного суду про імунітет твердить, що президенти фактично захищені від будь-якої кримінальної відповідальності, поки вони перебувають на посаді. Від президента, який досі уникнув юридичної відповідальності і який обіцяє знову демонструвати беззаконня, практично немає захисних механізмів, які могли б запобігти його найгіршим ексцесам”, — сказав ВВС професор Вашингтонського університету Джеймс Лонг.
Крім того, з 2022 року Трамп обіцяє своїм опонентам кримінальні справи — такі загрози він висловив більш ніж 100 особам, підрахувало NPR. Невідомо, чи це серйозно.
Одним із гасел кампанії Трампа 2016 року було “Lock her up” — заклик посадити в тюрму Гілларі Клінтон, кандидатку від демократів.
Трамп зробив Верховний суд лояльним до себе ще під час першого президентського терміну — тепер у консервативних суддів більшість у вищому органі судової влади США.
“Це вказує на спроби діяти неконституційним шляхом і при цьому змінити правила гри так, щоб стримування і противаги не спрацювали, — сказав ВВС запрошений дослідник Каліфорнійського університету в Берклі Ілля Матвєєв. — Сучасні диктатори приходять до влади не в результаті військового перевороту, а через демократичні вибори. Путін також переміг у 2000 році”.
Американська демократія будується на так званій традиції обмеженої влади — коли не тільки суди і Конгрес, але й уряди штатів, університети, підприємства і вільна преса є інститутами, які можуть протистояти владі, зосередженій в руках президента, зазначає професор Бард-коледжу Роджер Берковіц.
Загроза для демократії з боку Трампа полягає в тому, що він намагається підпорядкувати собі всі ці інститути — в дусі автократичного правління.
Наприклад, Трамп призначив своїх “спецпосланців” у Голлівуді. Актори і режисери Сильвестр Сталлоне, Мел Гібсон і Джон Войт повинні стати “очима і вухами” нового президента в американській кіноіндустрії. Чим саме вони будуть займатися — поки що не ясно, але Трамп заявив, що планує повернути Голлівуду його “золотий час”.
Є побоювання, що Трамп підкорить собі і законодавчу владу, контролюючи Республіканську партію — у неї за результатами виборів до Конгресу більшість у обох палатах. Також він може спробувати скоротити державний апарат і позбутися чиновників, які йому не лояльні, сказала ВВС професор Ессекського університету Наташа Ліндштедт.
“По суті, Трамп намагається розширити виконавчу владу, щоб ніхто не міг йому протистояти, і делегітимізувати критично налаштовані ЗМІ”, — вважає Ліндштедт.
Нова олігархія
На думку Джо Байдена, США котяться до олігархії — політичного устрою, в якому влада зосереджена в руках групи найбагатших людей.
Заява була зроблена раніше – на тлі повідомлень про те, що на інавгурації Трампа будуть три найбагатші людини у світі — Ілон Маск (який очолить Департамент ефективності уряду), Джефф Безос і Марк Цукерберг.
Усі троє — не просто впливові мільярдери, вони також мають значний контроль над медіа і можуть впливати на громадську думку в своїх інтересах.
Маск володіє соцмережею X і висловлює підтримку праворадикальним партіям у Європі, Цукерберг керує Фейсбуком і вже пообіцяв зняти обмеження на політичний контент у соцмережі, а Безосу належить газета Washington Post, якій він заборонив публічно підтримувати Камалу Гарріс під час передвиборчої гонки.
Звісно, партнерство бізнесу та влади не є чужим американській політиці.
Багато корпорацій і бізнесменів пожертвували гроші на кампанію Камали Гарріс, а Джо Байден нещодавно вручив медаль мільярдеру Джорджу Соросу, який протягом тривалого часу спонсорує просування ліберально-демократичних ідей по всьому світу.
“Але інавгураційна демонстрація підкреслює надзвичайно високу роль мільярдерів у майбутній адміністрації”, — зазначає американський телеканал ABC.
“Рідко коли союз політики та багатства був таким неприкритим і безсоромним, як при Трампі. Людина, яка запекло виступає проти еліти, зібрала кабінет з 13 мільярдерів, — пише в редакційній колонці британська газета Guardian. — Хто в результаті буде керувати Америкою — народ чи “нові аристократи?”
І, звісно, бізнес підтримує Трампа не тільки з ідеологічних мотивів. ю
Запропонована Трампом економічна політика передбачає, що в цілому податки для 5% найзаможніших американців будуть знижені, але зростуть для всіх інших груп населення, показує аналіз американського Інституту оподаткування та економічної політики.
Плани на анексію
Не менш дивовижними і тривожними стали й висловлювання Трампа про те, що США хоче приєднати Гренландію і Канаду та отримати контроль над Панамським каналом.
Трамп назвав питання Гренландії та Панами вимогами “економічної безпеки” і не став виключати застосування сили, щоб отримати контроль над ними. Данія, яка управляє Гренландією, є членом НАТО, тобто Трамп не виключає застосування сили проти союзника по альянсу.
Таку позицію Трампа з міжнародної політики втілює принцип America first (Америка понад усе), який полягає у використанні сили для того, щоб просувати власні інтереси та підкоряти своїй волі слабші держави.
Незважаючи на те, що Трамп у своїй передвиборчій кампанії обіцяв припинити світові війни, очевидно, що його міжнародна риторика ґрунтується на принципі перемоги сильного над слабким, зазначає телеканал CNN.
“Дональд Трамп процвітає в хаосі. Він любить бути агентом хаосу. Він вважає, що такий руйнівний підхід до міжнародних справ робить його і Сполучені Штати сильними”, — говорить американський посол у Панамі Джон Філі у публікації Washington Post.
Малоймовірно, що Трамп справді досягне контролю над Гренландією, Канадою та Панамським каналом, але така агресивна риторика допоможе йому укласти більш вигідні угоди для США — наприклад, знижки для американських суден, нові торгові угоди чи більший доступ до ресурсів Гренландії, зазначає CNN.
У США і Канади довга історія дружніх відносин, але здається, що це не має значення для Трампа — для нього демонстрація могутності важливіша, ніж суверенітет Канади, пише Стюарт Прест з канадського Університету Британської Колумбії.
Він порівнює Трампа зі “шкільним хуліганом”, який не заспокоюється, коли з ним намагаються поговорити мирно, оскільки сприймає лише мову сили.
У листопаді президент США пригрозив запровадити 25% мита для Канади, що сильно вдарить по її економіці і, можливо, призведе до торгової війни між двома країнами. Після цього канадський прем’єр Джастин Трюдо поїхав до Трампа домовлятися.
Але Трамп після зустрічі назвав Трюдо “губернатором”, а Канаду — “великим штатом”, як ніби Трюдо здійснив візит не до рівноправного колеги, а до свого керівника.
Губернатори в Канаді справді є, але не такі, як у США. Канада — незалежна держава з парламентською монархією. Формально головою держави є британський монарх, якого називають королем Канади, а королівську владу в країні представляє призначений монархом генерал-губернатор.
“Трамп показав, що він розглядає демократію не як найважливіший набір правил і норм, а як набір перешкод, які потрібно подолати”, — підсумовує політолог Стюарт Прест.
Підйом правих сил
Запит на консервативну і войовничу риторику зростає не тільки в США — у 2024 році праві партії зайняли високі позиції на виборах до Європарламенту, націоналістична партія на чолі з Марін Ле Пен ледь не здобула перемогу на виборах у Франції, а в Німеччині праворадикальна “Альтернатива для Німеччини” посіла друге місце за популярністю.
Перемога Трампа значно посилює позиції європейських правих сил, відзначає видання Politico: тепер вони відчувають, що у них більше підтримки і вони можуть протистояти мейнстрімній політиці Брюсселя щодо міграції, екології та санкцій.
За місяць до парламентських виборів у Німеччині мільярдер Ілон Маск, тепер — радник Трампа, підтримав “Альтернативу для Німеччини”.
Партія виступає за “реіміграцію” — повернення біженців і мігрантів на батьківщину, а також за зняття санкцій з Росії і відновлення закупівель російського газу.
На початку 2025 року Маск розгорнув кампанію з критики британського уряду за те, як він розслідував кримінальні справи про сексуальне насильство над дітьми з арабських країн — одна з улюблених тем британських ультраправих.
Маск навіть запустив опитування “Чи повинна Америка врятувати народ Британії від тиранічного уряду?” і закликав випустити з в’язниці ультраправого активіста. Дії Маска спровокували в Британії національний скандал і викликали побоювання, що мільярдер захоче фінансувати праворадикальну партію Reform UK.
При цьому саме праві сили “є носіями антидемократичних тенденцій”, говорить ВВС Матвєєв: “Реакційна демагогія допомагає їм отримати доступ до важелів влади, які вони використовують для створення переваг для себе в політичних процесах і згортання демократії. Угорщина Віктора Орбана — яскравий приклад”.
Дійсно, Дональда Трампа часто порівнюють з Віктором Орбаном, який прийшов до влади в Угорщині в 2010 році і зміг підкорити державне управління.
Орбан — прихильник традиційних цінностей, контролю за міграцією в Європу, один з небагатьох європейських лідерів, хто зустрічався з Путіним у Кремлі після масштабного вторгнення в Україну.
Після перемоги Трампа Орбан заявив, що відсвяткував це чаркою горілки, і що війни в Україні не було б, якби Трамп залишився президентом США в 2020 році.
Як і в випадку з Трампом, значна частина кампаній націоналістичних європейських партій будується на антиміграційній риториці.
Електоральні успіхи правих пов’язані з їх антиміграційною демагогією, яка дозволяє представникам робочого класу відновити своє самоповагу в період економічних труднощів:
“Ми бідні, зате ми білі і кращі за чорних” або “зате ми чоловіки і кращі за жінок”, тощо. Це психологічна компенсаторна реакція”, — пояснює таку популярність політолог Матвєєв.
Врятувати демократію силою
Згідно з опитуванням 2023 року, лише 10% американців були задоволені станом демократії.
І демократи, і республіканці сходяться в тому, що демократія перебуває під загрозою, але розходяться в думках щодо причин її занепаду.
“Ось чому так багато виборців готові терпіти — а в деяких випадках навіть святкувати — огидну мову та поведінку Трампа, його теплі зв’язки з іноземними диктаторами, його готовність відкинути норми, закони, саму Конституцію. На питання соціологів, чи стурбовані вони станом демократії, ці виборці відповідають “так” — не тому, що бояться її занепаду, а тому, що вона вже підвела їх. Вони не думають, що Трамп знищить демократію — він поверне її людям”, — пише журнал Atlantic.
Під час президентської кампанії Трампа американцям було обіцяно перемогти еліти, глобалізм і міграцію. Корінь популярності такої риторики полягає в образі, аналізує Washington Post: люди хочуть відчувати себе важливими і водночас мати цапа відбувайла, якого можна звинуватити у всіх бідах. Трамп запропонував безліч таких “цапів”: іммігрантів, еліту, ЗМІ, демократів та багатьох інших.
Але при цьому не варто вважати, що Трамп перетворив більшість американців на запеклих консерваторів, пише журнал Vox.
Його перемога, швидше за все, свідчить про те, що він був більш переконливим у тому, що краще впорається з такими проблемами, як інфляція та незаконна міграція, ніж демократи.
Демократи в США все більше сприймаються як партія людей з вищою освітою, зайнятих в “інноваційній економіці”, через що працівники сфери послуг, виробництва та сільського господарства відчувають себе обділеними, говорить ВВС професор Вашингтонського університету Джеймс Лонг.
Так чи інакше, очевидно, що ліберальним і лівим силам і в США, і в усьому світі потрібно вигадати нові і сміливі гасла, щоб почати перемагати консервативну риторику.
Ну, а поки Трамп заявляє: “Мене врятував Бог, щоб я повернув Америці велич”.
