Чи можуть скоро початися переговори між Україною та Росією про припинення війни? Чи сядуть за один стіл Володимир Зеленський та Володимир Путін? Якою може бути імовірна угода про перемир’я? Ці питання вже кілька тижнів не сходять зі шпальт як світових, так і українських медіа. Над ними міркують політики та експерти в різних столицях.
Приводом для цього стала перемога Дональда Трампа на виборах в США – він обіцяв дуже швидко завершити війну у разі обрання президентом.
З того часу ЗМІ з посиланням на джерела не припиняють публікувати пункти імовірного “мирного плану” Трампа. Але відсутність якоїсь конкретики з вуст самого новообраного президента наводить багатьох на думку, що ці пропозиції в команді Трампа лише розробляють і ніхто точно не знає, що в них буде, пише ВВС.
Українська сторона готується до того, що новий американський президент спробує вже на початку каденції посадити Україну і Росію за стіл переговорів. Тож на Банковій обережно припускають, що війна може закінчитися у наступному році.
Чи справді війна близька до завершення, до чого готуються в команді Володимира Зеленського та чого очікувати українцям – ми спробували розібратись.
Ситуація на фронті і настрої людей
Ситуація на фронті для України складна – росіяни наступають на різних напрямках одночасно. Це відбувається паралельно з постійними обстрілами міст шахедами та ракетами. Українців виснажують бойові дії, безсонні ночі та відчуття страху перед зимою, яку вже багато хто у світі охрестив “найважчою”.
Лише за жовтень російська армія змогла окупувати 500 квадратних кілометрів української території – це найбільше від березня 2022 року. А всього під окупацією, за словами Володимира Зеленського, вже 27% українських земель.
Армія РФ і далі просувається на Донбасі, активізувалась в напрямку Куп’янська та Запоріжжя, “кошмарить” КАБами Суми і Харків та формує велике угруповання військ (вірогідно, разом із солдатами КНДР) на Курщині, щоб вибити звідти ЗСУ, які зайшли туди ще на початку серпня.
Експерти та військові, з якими ми поспілкувалися, сходяться на тому, що Кремль хоче захопити побільше української території, щоб у разі початку переговорів про перемир’я мати максимально вигідні позиції – як мінімум, вийти на кордони Донецької та Луганської областей. Як максимум, захопити ще один український обласний центр – найімовірніше, Запоріжжя.
Час не на боці українців, адже на фронті бракує людей, а ті, хто безперервно воює, втомилися. Опитування показують, що люди розуміють важливість мобілізації, але вона супроводжується таким великим потоком проблем, що вони втратили відчуття справедливості. А постійні корупційні скандали навколо різних чиновників, які вирішують, кого мобілізувати, а кого ні, силова “бусифікація”, погано налагоджена система навчання новачків та внутрішні конфлікти між командуванням та військовими – все це сильно демотивувало суспільство іти на війну.
Та є ще одна причина.
Опитування, проведене в Україні у серпні Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з міжнародними експертами, показало, що в умовах затяжної війни українці почали більш тверезо дивитися на ситуацію. Вони зняли “рожеві окуляри” і збагнули, що “кава в Криму” буде не скоро, а кордони 1991 року – це перспектива не сьогоднішнього і далеко не завтрашнього дня, випливає з опитування.
Це, своєю чергою, стало причиною зростання серед населення підтримки ідеї почати переговори з Росією. Оприлюднене у жовтні опитування центру Разумкова показало, що дедалі більше людей виступають за початок перемовин про мир. Якщо рік тому так вважав кожен п’ятий, то тепер – кожен третій. Інше жовтневе дослідження свідчить, що в українців знижується і віра в перемогу, хоча більшість досі вважає, що Україна здолає Росію.
Перші рішення Трампа
Багатьох в Україні (як і у світі) спантеличила перемога Дональда Трампа на виборах в США. В першу чергу через те, що і він, і представники його команди робили неприємні для Києва заяви про умови завершення війни. То пропонували мирні плани на невигідних для України умовах, то погрожували припинити фінансову підтримку та надання зброї.
Неофіційно в українських владних кабінетах пояснювали – причиною таких контроверсійних висловлювань була занадто наелектризована виборча кампанія. Дональд Трамп і Камала Гарріс йшли впритул один до одного і треба було вдаватися до різних методів, аби завоювати голоси виборців.
Після виборів і перемоги республіканця інтрига щодо того, як він збирається завершити війну в Україні, лише зросла. Західні видання наввипередки публікують ймовірні варіанти “плану Трампа”, малюють можливі сценарії розвитку подій та навіть повідомили про його телефонну розмову з Володимиром Путіним, яку згодом офіційно Кремль заперечив і назвав фейком. Досі офіційної інформації про те, коли ж відбудеться перша розмова Трампа з очільником Кремля (або вона таки вже відбулася?), не було.
Тому всі припущення з приводу того, що ж запропонує новообраний американський президент Зеленському та Путіну, так і залишаються лише припущеннями. Дональд Трамп ще не представив свій мирний план, а його перші після виборів заяви про війну в Україні обмежуються лише загальними фразами: “Ми будемо дуже наполегливо працювати з Росією та Україною. Це має припинитися. Росія і Україна повинні зупинитися”.
Експерти припускають, що на цей момент існують певні опорні ідеї команди Трампа, а не повністю готовий мирний план. І ці ідеї, так чи інакше, зводяться до замороження конфлікту.
“Заморожування війни по лінії фронту. Заморожування питання членства в НАТО. Заморожування принаймні фінансової допомоги. Таке собі всеохопне заморожування”, – вважає директорка центру “Нова Європа” Альона Гетьманчук.
За своєю суттю, пояснює вона, таке бачення не особливо відрізняється від того, яке переважно панувало в демократичній адміністрації. Але демократи вважали, що саме президент України, а не США має ініціювати будь-які переговори, а підтримка України має бути, хоч і обмеженою, та максимально тривалою у часі.
Позитиву додає інформація, яку оприлюднив днями американський Fox News: новообраний президент скоро призначить спеціального представника по Україні. Кого саме – офіційно не називають. Це не щось нове у підходах Дональда Трампа. За минулої своєї каденції він вже призначав такого спецпредставника – ним був Курт Волкер. І ця модель себе цілком виправдала.
“Нам потрібен впливовий, з постійним доступом до вуха Трампа “містер Україна, – каже Альона Гетьманчук. – Модель з Куртом за першого президентства продемонструвала свою ефективність при всьому розумінні, що друга адміністрація Трампа – це не перша”.
Представники української влади нервово чекають якоїсь конкретики щодо подальшої співпраці від новообраного американського президента і при цьому визнають – легко точно не буде.
Одночасно західна преса констатує, що нелегко з Трампом буде і Кремлю. Це стало зрозуміло після перших анонсів кадрових призначень. Видання Politico пише, що майбутнє призначення конгресмена від Флориди Майкла Волтца радником з питань нацбезпеки і сенатора від Флориди Марко Рубіо держсекретарем є позитивним сигналом для України.
Волтц і Рубіо виступають за концепцію “спочатку Америка”, але є жорсткими у політиці США щодо Китаю, Ірану та Росії. Перший навіть пропонував дозволити Україні бити американською далекобійною зброєю по Росії, що адміністрація Джо Байдена довго не підтримувала.
Українські експерти радять не поспішати з висновками щодо кадрів, оскільки все одно ключове і останнє слово в багатьох питаннях, в тому числі в питанні війни в Україні, буде за Трампом.
“Я б поки не робив висновків про те, як будуть діяти Марко Рубіо (майбутній держсекретар) чи Майкл Волтц (майбутній помічник Трампа з питань національної безпеки) по їхніх минулих голосуваннях чи заявах. Їхня позиція останнім часом коливалась разом з Трампом”, – каже політолог Володимир Фесенко.
При цьому він визнає, що деякі рішення новообраного американського президента таки відверто дивують. Наприклад, кандидатура міністра оборони – ним стане ведучий Fox News Піт Гегсет. Але в будь-якому разі, впевнений Фесенко, треба набратися терпіння і почекати, оскільки всі нинішні призначенці ще мають пройти “обкатку” в процесі ухвалення цих кандидатур Сенатом, а головне – пройти перевірку практикою і здатністю “уживатись” з самим Трампом.
Великі сподівання на Байдена
За даними ВВС, українська влада вже активно працює над налагодженням контактів з ключовими людьми в команді Дональда Трампа. Деякі джерела стверджують, що голова ОП Андрій Єрмак найближчим часом збирається до США, аби провести переговори з представниками новообраного президента. Офіційно цю інформацію в офісі президента не коментують.
Поряд з цим Володимир Зеленський покладає великі надії на останні місяці президентства Джо Байдена. Останніми тижнями тривали інтенсивні переговори української сторони з європейськими та американськими партнерами стосовно надання Україні дозволу бити далекобійною зброєю вглиб Росії. І за даними західної преси, цей дозвіл Київ нарешті отримав і найближчими днями вже здійснить такі удари. При цьому офіційно у Білому домі цю інформацію досі не оприлюднювали.
Це те рішення, яке є у “плані перемоги” українського президента. Він презентував його у вересні в США і весь цей час чекав відповіді американських партнерів.
Ми запитали Офіс Зеленського про те, чи справді Київ отримав такий дозвіл використовувати далекобійну зброю вглиб Росії і які є обмеження, однак на Банковій цю інформацію відмовилися коментувати.
Минулого тижня британська преса повідомила, що прем’єр Кір Стармер та президент Франції Еммануель Макрон потроїли зусилля, аби переконати Джо Байдена дати цей дозвіл на удари по Росії, доки Трамп ще не став президентом.
За нашими даними, Лондон ще влітку готовий був піти на це рішення, але чекав на згоду Вашингтона.
Так само українська влада сподівається на те, що саме в перехідний період Байдена вдасться добитися запрошення України до НАТО. Хоча з цим пунктом все набагато складніше. Напередодні американських виборів Зеленський визнав, що багато що залежить від США, зокрема від того, чи будуть вони достатньо активними, аби переконати країни-скептики в Європі. Серед них – Німеччина, Угорщина і Словаччина.
Український президент пояснював: запрошення – це ще не членство, а тому немає ніяких перепон, щоб ухвалити це рішення ще під час війни.
Це рішення для Києва важливе ще й тому, що якщо і почнуться переговори з Росією – Путін точно буде ставити питання позаблоковості України. І українська сторона хоче отримати гарантії безпеки та максимально зміцнити свої позиції. Сам Зеленський визнав в нещодавньому інтерв’ю Українському радіо, що в переговори варто заходити з посиленими позиціями, чого сьогодні бракує.
“Якщо ми говоримо з Путіним, і ми в тих умовах, в яких ми зараз, не посилені, – це на вході програшний статус для України. Це не про справедливий мир. Безумовно, в слабкій ситуації нема що там робити на цих переговорах”.
Тож якщо проаналізувати цю ситуацію, виглядає так, що план перемоги готувався переважно для адміністрації Байдена, який ще залишатиметься президентом США до січня 2025 року. Тому Зеленський і називав терміни виконання цього документу – до кінця року, тому такий поспіх був з його розробкою та презентацією. Хоча кілька пунктів, стверджують оглядачі, заклали і для Трампа. Це – заміна частини американських військ у Європі українськими військами після завершення війни та використання природних ресурсів України. Переговори про це ще попереду.
Основне питання сьогодні – чи піде на виконання ключових для України пунктів Джо Байден. У Києві розраховують, що нинішня американська влада намагатиметься по максимуму дати Україні те, що може дати, – і зброю, і гроші. Це, разом із утриманням позицій на Курщині (якщо до того часу Росія ці землі не поверне) та дозволом бити далекобійною зброєю вглиб Росії покращить позиції України на імовірних майбутніх переговорах з Росією. А вони можуть бути геть не за горами.
Путіна виводять з ізоляції?
Трамп так часто обіцяв посадити Україну і Росію за стіл переговорів, що це буде його “ідеєю-фікс” вже на початку каденції, впевнені експерти. Про підхід “мир через силу” у питанні припинення війни вже заявив майбутній держсекретар Марко Рубіо. Що конкретно криється за цим формулюванням – можна лише здогадуватись.
Експерти впевнені: українській стороні важливо ще до інавгурації пояснити Трампу та його команді, що домовленість “будь-якою ціною” не в інтересах не лише України, але й США.
“Нашвидкоруч склепана домовленість, без реальних гарантій безпеки для України, без продовження принаймні військової, якщо не фінансової підтримки означає високу ймовірність нової війни ще у період його перебування у Білому Домі. І це вже може бути війна не лише проти України. Чи хоче він отримати ще більшу війну під час свого президентства, або наприкінці його? Навряд чи”, – міркує Альона Гетьманчук.
Хорошим варіантом для України називають можливе залучення до переговорного процесу, окрім США, європейських країн. 15 листопада німецький канцлер Олаф Шольц вперше за два роки поговорив з Путіним. І хоча після цієї розмови звучали лише загальні фрази (Шольц засудив агресію Росії, а Путін сказав, що Росія завжди відкрита до переговорів), та сам факт цього дзвінка свідчить про наміри вивести російського президента з ізоляції. Адже до цього переважна більшість європейських лідерів та Джо Байден відмовилися від прямих контактів через агресію Росії проти України.
Українська влада засудила цей дзвінок, одночасно розуміючи – це чіткий сигнал наближення переговорів.
“Дзвінок Олафа, на мою думку, це скринька Пандори. Тепер можуть бути інші розмови, інші дзвінки, – сказав Володимир Зеленський увечері цього ж дня. – Це саме те, чого Путін давно хоче: йому вкрай важливо послабити його ізоляцію. Ізоляцію Росії”. На думку Зеленського, мета Путіна – “сідати, розмовляти і не домовлятись”.
Нинішня ситуація на полі бою для України настільки складна, що навряд чи доводиться чекати у близькій перспективі звільнення окупованих територій та повернення до кордонів 1991 року. Саме про такі цілі майже всі три роки війни невпинно говорили і сам Зеленський, і головний міжнародник в його команді Андрій Єрмак. Останній, до речі, в інтерв’ю італійському виданню, опублікованому 14 листопада, заявив: для початку переговорів російські війська мають відійти на позиції до 24 лютого 2022 року.
Теза про кордони 1991 року звучить вже все рідше з вуст представників української влади. Дратувала вона і партнерів на Заході. Офіційно Київ заявляє, що не піде ні на які територіальні поступки. Неофіційно преса вже написала, що якщо ці переговори і почнуться, то Україна ставитиме своїм пріоритетом не так території, як гарантії безпеки.
З іншого боку, багато хто питає: який сенс Росії починати переговори, коли у неї на фронті зараз все добре? У Києві постійно звучать думки про те, що не видно реальної готовності Кремля домовитися. Але для Путіна, вважає Володимир Зеленський, важливі не домовленості, а сам факт переговорів. Це означає, що його вивели з ізоляції, з ним знову почали рахуватися.
“Він (Путін – Ред.) невиїзний, а щоб розмовляти – це виїзд кудись, а значить треба йому це розблокувати. Це руйнація ізоляції”, – вважає український президент.
З іншого боку, кажуть у військових колах, російське суспільство, як і українське, втомилося від війни. До російських міст долітають українські дрони, від українських ударів вибухають нафтопереробні заводи, російські чоловіки гинуть на українських землях.
Попри те, що російська економіка витримала західні санкції і продовжує зростати, Росії потрібна перерва, щоб відновити сили і знову накопичити ресурси.
До того ж, і Трамп, і Путін неодноразово давали зрозуміти публічно, що у них хороші стосунки, що теж може сприяти початку діалогу про перемир’я. “У мене дуже хороші стосунки, як ви знаєте, з президентом Путіним і я думаю, що ми виграємо і вирішимо це дуже швидко”, – говорив Трамп про Путіна.
Зі свого боку, Путін називав Трампа “мужньою людиною”, його заяви такими, які “заслуговують на увагу”, а тому він готовий співпрацювати з новим американським президентом.
Ніхто точно не знає, коли саме мирний процес може стартувати і скільки він буде тривати, але одне зрозуміло напевно: якщо ці переговори таки почнуться – перед Україною можуть висунути неприємні умови. Володимиру Зеленському, як і українцям, можливо, доведеться готуватися до непростого вибору – або далі продовжувати боротьбу, втрачаючи людей і виснажуючи країну затяжною війною, або підписати погану угоду з Росією, готуючись до того, що в будь-який момент Путін цю угоду може порушити.
