Японія – єдина країна світу з високим рівнем доходу, де велика кількість жінок мають недостатню вагу. Чому це стало небезпечним трендом?
Стаття містить описи харчових розладів, які можуть шокувати.
Коли вона була підлітком, Сара Мізугочі, зріст якої 164 см, мала недостатню вагу, пише ВВС.
“Я весь час думала про їжу і завжди була голодна. Я їла торт лише раз на рік на свій день народження, так тривало три-чотири роки. Я була дуже нещасливою”.
Такі випадки, як у Сари, якій зараз 29 років, так поширені в Японії, що недостатня вага у молодих жінок стали серйозною проблемою здоров’я.
Опитування, проведене міністерством охорони здоров’я Японії в 2019 році, показало, що 20,7% або кожна п’ята жінка у віці 20-29 років мають клінічно недостатню вагу. Це визначають, коли ІМТ (індекс маси тіла) менше 18,5.
ІМТ Сари був нижчим за нормальний діапазон ваги.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує людям прагнути до того, щоб їхній ІМТ був від 18,5 до 25.
Японія – єдина країна світу з високим рівнем доходу, де недостатня вага у жінок є настільки поширеною.
Схожу статистику спостерігають лише в найбідніших країнах світу, як-от Східний Тимор, Бурунді, Еритрея та Нігер. Про це свідчить дослідження світових тенденцій недостатньої ваги та ожиріння, опубліковане у медичному журналі Lancet у 2024 році.
У 1990 році менша кількість японок мала недостатню вагу, і країна не була винятком у міжнародних рейтингах. Тепер вона є.
Кілька досліджень і національних опитувань виявили тенденцію до худорби серед молодих жінок, яка зростає.
Кілька років тому серед молодих жінок Японії поширювався термін “вага Попелюшки”. Цим виразом називали ІМТ нижче здорової ваги, який офіційно класифікують як недостатню вагу. Але, тим не менше, багато жінок мріяли цього досягти.
“Вага Попелюшки” викликала дебати в інтернеті. Деякі люди виступали проти того, що вони вважають нереальною та нездоровою метою.
Культурна норма
Томохіро Ясуда, професор Школи медсестер Університету Сейрей Крістофер у місті Хамамацу, вивчав проблему недостатньої ваги серед молодих японок.
Його дослідження показало, що хоча респондентки визнавали, що їм потрібно набрати вагу, їхнє уявлення про те, скільки ваги їм потрібно набрати, було набагато нижчим за здоровий індекс маси тіла.
Жінкам із недостатньою вагою, які брали участь у його дослідженні, потрібно було набрати в середньому 10,3 кг, щоб досягти ідеальної ваги (ІМТ 22). Утім, коли вони відповідали на запитання, вони казали переважно, що хотіли набрати 0,4 кг.
“Багато молодих жінок в Японії надто худорляві, вони мають ризик безпліддя, народження дитини з низькою вагою та саркопенії (тип втрати м’язів, який зазвичай виникає з віком та/або нерухомістю)”, – каже Ясуда BBC.
Недоїдання може призвести до втрати кісткової маси, анемії та порушень менструального циклу, тоді як недостатнє споживання білка призводить до зниження м’язової маси.
Деякі студентки в класі професора Ясуди, присвяченого ожирінню та худорбі, сказали йому, що хочуть схуднути, тому що їхні улюблені знаменитості та впливові люди худі.
“Це також пов’язано із впливом японських медіа та давнім захопленням США та Європою, які були лідерами у моді та інших аспектах японської культури”, – каже він.
Професор Ясуда пояснює, що в японських ЗМІ чоловіки можуть бути різного віку і зовнішності, а жінки – тільки юні.
“Коли тобі показують так багато молодих худорлявих жінок, складається враження, що “худорляві люди – кращі”, – додає він.
Якщо ви відчуваєте у себе будь-які з симптомів, описаних у цій статті, вам слід звернутися за порадою до лікаря.
Від рахування калорій до фудблогерства
Сара Мідзугочі, яка зараз працює фахівцем із питань харчування й мешкає у Токіо, каже, що у дитинстві батьки заохочували її бути худою.
“Моя мама боялася, що я погладшаю”, – розповідає вона BBC.
За обідом їй казали їсти м’ясо та овочі замість рису, який містить більше вуглеводів, але менш поживний.
Ця звичка залишилася з нею на багато років.
У крихітній коробочці зі сніданком, яку вона брала до школи, були лише овочі та м’ясо: “Я взагалі не хотіла їсти рис”.
З 12 до 15 років Сару дуже хвилювало споживання калорій, вона хотіла стати моделлю.
“У школі я змагалася з іншою дівчиною. Одного разу вона з’їла на обід салат, едамаме та трохи свинини. Пам’ятаю, я сказала їй, що вона наїлася купи калорій”.
Сара почала розуміти, що їй потрібно їсти більше, коли вона почала вивчати біологію в середній школі.
“Я дізналася більше про людське тіло, і це був яскравий момент. О! Нам всім потрібно харчування”.
У 2011 році Японія пережила ядерну катастрофу після землетрусу та цунамі, які обрушилися на північний схід країни.
“Експерт пояснював по телевізору, що якщо ваш організм здоровіший, ми менше постраждаємо від радіації. Мої уроки біології та коментар цього експерта змусили мене їсти більше та набирати вагу”, – каже жінка. Їй вдалося підняти вагу до 45 кг.
Потім вона переїхала до Великої Британії і виявила, що люди не надто піклуються про споживання калорій. Тоді вона набрала ще три кілограми.
“У мене було щасливе університетське життя, поки я не повернувся до Японії у відпустку. Люди навколо, разом із моєю мамою, казали, що я погладшала. Тому мені довелося скинути кілька кілограмів, але це не тривало довго”.
Сара знову почала їсти рис чотири роки тому, коли їй було 25.
“Я щаслива і здорова, я набрала 7 кг і перебуваю в нормальному діапазоні ваги. У мене є м’язи, оскільки я також тренуюся”.
Вимогливі бʼюті-стандарти
Інші популярні ведучі і блогери Японії починають кидати виклик нездоровим стандартам краси.
25-річна Дулмі Обата японка, яка походить зі Шрі-Ланки, зараз мешкає у Канакаві, прибережній префектурі на південь від Токіо.
У школі дівчину дражнили за темніший колір шкіри, округлі форми тіла та хвилясте волосся.
У початковій школі деякі хлопчики називали її чорношкірою. Молодші діти не хотіли брати у неї іграшки.
“Вони думали, що мої руки брудні. Мені було боляче”, – каже Дулмі.
Вона почала помічати, що її фігура стала пишною, коли вона досягла статевої зрілості приблизно у 13 років, але це її не турбувало.
У 2021 році після дослідження теми моделей “плюс-сайз” Дулмі взяла участь у конкурсі “Міс Всесвіт Японія”, цілком усвідомлюючи, що інші конкурсантки будуть худорлявішіми за неї.
“Я не хотіла втрачати вагу під час змагань. Я хотіла висвітлити ідею бодіпозитиву та заявити про себе, що я модель плюс-сайз. Я хотіла змінити стандарти краси в Японії”.
Дулмі дійшла до фіналу. Вона вважає, що вона єдина жінка плюс-сайз, яка брала участь у конкурсі.
“Звичайно, я пишаюся собою. Досвід мого дитинства час від часу змушував мене втрачати впевненість. Я знаю, що, можливо, зараз у мене немає 100% впевненості, але це нормально”, – каже жінка.
Домінування чоловіків
Ерік Рат, який викладає історію Японії та японську кулінарну культуру в Університеті Канзасу в США, пояснює, що стрункість протягом тривалого часу була стандартом краси в Японії.
“Наприклад, кімоно – воно має видовжені лінії силуету. Безумовно, це робить фігуру стрункішою, і жінки будуть затягувати талію міцніше”, – каже він BBC.
Він зазначає, що Японія є країною, де завжди домінували чоловіки.
“Візьміть, приміром, такий вид мистецтва, як кабукі [традиційна форма японського театру], там завжди жіночі ролі грали чоловіки, або мистецтво гравюри на дереві в період Едо (1600-1868), де жінок зображували дуже стрункими. Це чоловічі фантазії та їхні уявлення про жіночу красу”.
Сьогодні японські жінки стикаються з іншим типом упереджень, каже він.
“Вони повинні одружитися, народити дітей, – каже Рат. – Якщо вони працюють, то стикаються з дискримінацією на робочому місці. Вони не можуть контролювати жоден із цих [факторів]. Але вони можуть контролювати свою вагу. І дехто доводить це до крайності”.
Боротьба з культурою недостатньої ваги
Різні уряди Японії намагалися побороти проблему недостатньої ваги. Вони пробували різні заходи, у тому числі поради студентам щодо здорового харчування.
У березні 2000 року уряд випустив рекомендації щодо харчування для японців. В одній з настанов сказано, що люди мають підтримувати належну вагу за допомогою адекватних фізичних вправ і добре збалансованого харчування, а також не намагатися надто сильно схуднути.
У 2022 році уряд запустив ініціативу, закликавши приєднатися до неї різні частини суспільства. Влада визнає, що проблема з харчуванням існує, насамперед у молодих жінок.
Місцева влада, наприклад, у префектурі Канагава неподалік від Токіо, намагалася підірвати ідею про те, що недостатня вага є привабливою.
Чиновники розробили інструкції з харчування для освітніх закладів від середніх шкіл до університетів, організували щомісячні огляди здоровʼя жінок та індивідуальні консультації щодо харчування.
Проте Ясуко (BBC не називає її прізвище), яка представляє японське агентство плюс-сайз моделей Bloom Creative, вважає, що в Японії все ще існує упередження щодо жінок великих розмірів і що їх традиційно вважають “менш цінними”, ніж струнких жінок.
Багатьох жінок з пишними формами ганьблять батьки, з них глузують друзі, вони відчувають себе “невидимими” у суспільстві, адже їм складно купити одяг свого розміру.
Більше того, азійські розміри одягу зазвичай менші за західні, але в Японії розміри одягу значно менші, ніж у всьому світі. Деякі сайти, які продають одяг мешканцям Заходу, радять їм обирати моделі на чотири розміри більше, ніж зазвичай.
Ясуко розповідає про один випадок, який стався з нею в громадському транспорті.
“Мене торкнувся незнайомий чоловік середнього віку в переповненому потязі і сказав: Як ти можеш жити з таким огидним і еротично товстим тілом, тобі не соромно?” – розповідає Ясуко.
Вона вирішила проігнорувати образливий коментар і каже, що замість цього хоче зосередитися на боротьбі з упередженнями заради наступних поколінь жінок із великими розмірами в Японії.
