Верховна Рада проголосувала у другому читанні та в цілому за законопроєкт №8371, що передбачає заборону діяльності релігійних організацій, керівний центр яких розташований у країні-агресорі.
Про це повідомив народний депутат Ярослав Железняк.
За відповідне рішення проголосували 265 народних депутатів. Так виглядає фракційне голосування.
Законопроєкт передбачає, що:
- Російська православна церква (РПЦ) має бути заборонена як релігійна організація;
- діяльність усіх релігійних організацій, афілійованих з РПЦ, буде припинятися за чіткою процедурою, яка включатиме дослідження, припис про виконання закону і судову заборону;
- РПЦ та афілійовані з нею структури не зможуть використовувати державне і комунальне майно;
- перехід громад до української помісної православної церкви буде спрощено.
Законопроєкт №8371, що його Кабмін ініціював на виконання рішення РНБО щодо обмеження і заборони релігійних організацій, які керуються РФ, зареєстрований 19 січня 2023 року. ВРУ проголосувала за нього в першому читанні 19 жовтня 2023-го, нагадє Еспресо.
Важливі аспекти законопроєкту №8371. Що змінилося після першого читання
Законопроєкт №8371 розробила Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС). Він не містить жодних релігійних обмежень і спрямований суто на припинення звʼязків підпорядкування будь-яких українських організацій з будь-якими релігійними організаціями, які мають керівні центри у державі-агресорі.
Профільний комітет Ради врахував неофіційні перестороги, які висловили низка українських релігійних організацій різного віросповідання, й виокремив іноземну релігійну організацію, ворожа й антиукраїнська сутність якої не становить жодних сумнівів, а саме – так звану РПЦ, діяльність якої, відповідно до тексту законопроєкту, в Україні забороняється.
Доповненнями до переліку звʼязків, порівняно з першим читанням, є запропонована ДЕСС нова стаття 5, яка пояснює звʼязки як афілійованість з РПЦ. До ознак афілійованості додали важливі критерії, зокрема встановлені факти розповсюдження релігійними організаціями ідеології “русского міра” й судові вироки за держзраду, колаборанство, низку інших важких злочинів щодо очільників релігійних організацій.
Також у законопроєкт внесли доповнення, яке підсилює саме світський, а не релігійний його характер, – розширення заходів ДЕСС із встановлення зв’язків з вузькопрофільної релігієзнавчої експертизи до дослідження, частиною якого така експертиза може бути.
Саме дослідження може бути ініційоване на звернення органів держвлади, місцевого самоврядування, громадян і на підставі повідомлень у медіа.
Новим розділом, порівняно з першим читанням, є розділ, який надає державі та місцевому самоврядуванню можливість розпочинати процеси припинення користування державним або комунальним майном релігійними організаціями – порушницями майбутнього закону.
Ще одним важливим новим розділом є доповнення, розроблені на підставі останніх рішень Верховного Суду України, які підтвердили законність рішень громадян – членів релігійних громад про зміну підлеглості, тобто про перехід з однієї церкви до іншої.
Важливою є нова частина, що впорядковує для релігійних організацій пільгові умови користування культовим майном, якому вперше у законодавстві України дають чіткі визначення.
