Західні розвідки припускають, що Путін і Красиков були тісно пов’язані в минулому, і що кілер володіє знаннями, небезпечними для Кремля.Як пише BILD.
Російський диктатор міг побоюватися, що Красиков розкриє важливу інформацію, якщо залишиться в німецькій в’язниці, – з помсти російському режиму, який не робить усе для його звільнення, або щоб укласти угоду з владою Німеччини.
Є підозра, що Красиков міг зіграти роль у приході Путіна до влади. Вважається, що в 1990-ті роки він працював на Анатолія Собчака та його заступника і вживав заходів проти їхніх політичних опонентів. Однак у лютому 2000 року, через кілька тижнів після вступу Путіна на посаду президента, Собчак раптово помер. Офіційна причина смерті – серцевий напад – залишилася лише однією з версій. Родичі припускали, що Собчака було вбито.
Чи має Красиков стосунок до ймовірного вбивства політичного наставника Путіна? І чи не веде слід до самого Путіна?
Західна розвідка підозрює саме це і припускає, що саме тому Путін так наполегливо боровся за звільнення Красикова.
Російський диктатор надає великого значення тому, що відомо про його минуле. Якщо підозри спецслужб у його причетності до вбивства Собчака вірні, це поставить під сумнів улюблену рису характеру Путіна – відданість, яку він нібито так високо цінує.
Про те, що Вадим Красиков – абсолютно особливий випадок, пише і DW. Одна справа – шпигуни, зрадники, подвійні агенти або економічні злочинці, якими в минулому не раз обмінювалася Москва з країнами Заходу. Красиков же – вбивця, засуджений у Німеччині до довічного ув’язнення. Про зацікавленість Кремля домогтися повернення в Росію саме цієї людини неодноразово і майже відкритим текстом заявляв сам президент Володимир Путін. Так, в інтерв’ю американському журналісту Такеру Карлсону на початку лютого 2024 року він говорив про людину, яка “з патріотичних міркувань ліквідувала в одній із європейських столиць бандита”.
А через місяць Путін, виступаючи на пресконференції за підсумками президентських виборів у Росії, визнав, що був готовий до обміну загиблого у в’язниці опозиціонера Олексія Навального на “деяких людей, які перебувають у місцях позбавлення волі в західних країнах”. Путін говорив у множині, але мову, очевидно, вів насамперед саме про Вадима Красикова. Що це за людина?
Убивство чеченця в центрі Берліна
Убивство було скоєно Красиковим 23 серпня 2019 року в самому центрі Берліна – на алеї парку Малий Тіргартен у столичному районі Моабіт. Жертвою російського кілера став колишній чеченський польовий командир, громадянин Грузії Зелімхан Хангошвілі. Росія раніше оголосила його в розшук за звинуваченням у тероризмі. Хангошвілі виїхав до Німеччини після того, як 2015 року в Грузії на нього було скоєно черговий замах.
У Берліні серед білого дня, на очах у багатьох людей, до чеченця ззаду під’їхав чоловік на велосипеді, дістав пістолет із глушником і вистрілив у нього тричі. Вислизнути вбивці завадили свідки: вони вказали поліції на людину, яка неподалік у кущах на березі Шпреє викидала у воду велосипед, переодягалася і знімала перуку. Під час затримання у вбивці було вилучено російський паспорт на ім’я Вадима Соколова (з шенгенською візою, виданою посольством Франції в РФ) і пістолет, у якому ще залишалося 9 із 15 патронів.
Слідство, суд і вирок
Встановити справжню особу вбивці німецькі слідчі змогли скоріше випадково. В архівах Інтерполу збереглася фотографія, яку надала російська влада ще 2014 року, коли просила зарубіжних колег посприяти в розшуку Вадима Красикова. Тоді в Росії його підозрювали у вбивстві одного комерсанта. Цей знімок і став першою ниточкою, потягнувши за яку вдалося розплутати весь клубок.
Тим часом під час журналістського розслідування з’ясувалося, що до вбивства Хангошвілі в Берліні людина з такими даними, як у закордонному паспорті на ім’я Соколова, не існувала ні у внутрішньоросійському паспортному реєстрі, ні в списках Федеральної податкової служби РФ. Він з’явився в обох базах даних тільки за кілька тижнів до злочину в Берліні. На думку одного зі свідків, створити такий аватар неіснуючої людини могли тільки спецслужби.
Крім того, журналісти-розслідувачі з’ясували, що Красиков був пов’язаний з офіцером Групи спецпризначенців ФСБ “Вимпел” Едуардом Бендерським, який літав на літаку з важливими попутниками – керівниками 2-ї служби ФСБ. Вона, за даними журналістів-розслідувачів, займається позасудовими стратами і була причетна до отруєнь політиків Олексія Навального і Володимира Кара-Мурзи, а також письменника Дмитра Бикова.
Суд над Вадимом Красиковим розпочався 7 жовтня 2020 року і тривав 14 місяців. Вирок – довічне ув’язнення – було ухвалено 15 грудня 2021 року. Під час ухвалення вироку суд визнав доведеним твердження сторони обвинувачення, що Красиков скоїв убивство Зелімхана Хангошвілі за вказівкою влади Росії.
“Найпізніше в липні 2019 року державні інстанції центрального уряду Російської Федерації, – заявив в обґрунтуванні вироку суддя земельного суду Берліна Олаф Арнольді (Olaf Arnoldi), – ухвалили рішення ліквідувати Торніке Кавтарашвілі (ім’я Зелімхана Хангошвілі, яким він користувався в Грузії. – Ред.) у Берліні. Мотивами Російської Федерації були помста і відплата. Крім того, такий злочин мав стати публічним сигналом… Це не що інше, як державний тероризм”.
Але вже за півроку після оголошення вироку, у липні 2022 року, в американській пресі з’явилася інформація, згідно з якою Кремль вимагав включити Красикова в обмін на громадян США, які опинилися в ув’язненні в РФ. Тоді йшлося про американську баскетболістку Бріттні Грайнер. Її пізніше обміняли на громадянина РФ Віктора Бута, який відбував термін у Сполучених Штатах за торгівлю зброєю.
Ім’я Вадима Красикова називали і у зв’язку зі спробами домогтися звільнення з в’язниці опозиціонера Олексія Навального.
Нагадаємо: Найбільший обмін з часів холодної війни. Кого повернули Росія та Захід
