До сирен повітряної тривоги в Києві приєднався новий шум, що порушує оманливо безтурботний вигляд української столиці під червневим сонцем: гуркіт генераторів. Цей гуркіт є побічним ефектом війни, що триває на сході країни вже майже два з половиною роки. Їхнє оглушливе гудіння стає звичним видовищем на порогах ресторанів, тераси яких заповнені під зав’язку. Російський наступ спрямований не лише проти солдатів в окопах чи цивільних будівель у містах; він також методично руйнує енергетичну інфраструктуру України, спричиняючи хронічні перебої в електропостачанні, які виснажують населення.
Про це пише колумністка французької газети Le Monde Сільві Кауфман.
Систематичне руйнування, яке за міжнародним правом вважається воєнним злочином, вже призвело до виведення з ладу 50% електрогенеруючих потужностей України. Нещодавно Росія почала атакувати інфраструктуру зберігання електроенергії. Мета, за словами влади, полягає в тому, щоб зробити міста непридатними для життя. Харків, друге за величиною місто країни, регулярно обстрілюється. “Я не думаю, що росіяни хочуть захопити Харків, – прокоментував високопоставлений український офіцер. “Вони намагаються тероризувати людей і змусити їх покинути міста”.
Війна на виснаження, війна на виснаження ворога, перманентна війна – вона обіцяє бути довгою, оскільки російська економіка, армія і суспільство були реорганізовані для обслуговування цих зусиль. У своєму спротиві агресору українці досягли тієї стадії, коли виснажені спринтерським бігом, вони розуміють, що насправді мають бігти марафон. Настав час змінювати курс у всіх сферах.
Втома
Найбільш чутливою сферою є мобілізація. Звільнення солдатів, які з труднощами утримують лінію фронту з 2022 року, і створення резервних сил, яких катастрофічно не вистачає, виявляється величезним викликом для суспільства. В інтерв’ю з українськими цивільними та військовими лідерами, організованими Французьким інститутом міжнародних відносин та місцевим аналітичним центром “Нова Європа”, більшість з яких говорили на умовах анонімності, ми з’ясували, що ідея запросити іноземних інструкторів для підготовки новобранців має для них насамперед політичний інтерес. Це було б чудово для морального духу населення, а також для послання Росії, визнав один з офіцерів.
З іншого боку, українці вирвалися вперед у виробництві безпілотників – надзвичайно динамічному секторі, де вітаються інновації.
“Українці дуже добре вміють генерувати ідеї та запускати їх, а росіяни дуже добре вміють відтворювати їх у власному масштабі. Як наслідок, ми повинні продовжувати прискорюватися. Це гонка з часом”, — зазначив один із розробників.
Але оборонну промисловість у воєнний час треба захищати. Тому Київ мріє про новий засіб оборони: “безпольотну зону” на заході країни, яку НАТО забезпечить із сусідньої Польщі, не ступаючи на територію України. Така зона безпеки могла би дати притулок чутливим галузям промисловості, а також газовим і енергетичним сховищам, не кажучи вже про цивільне населення.
Цю ідею обговорювали із західними посадовцями, але вони бояться ескалації конфлікту з Росією.
“Це одвічна дилема союзників України. Через страх перед реакцією Росії вони досі відмовляються надати Україні військові засоби для перемоги у війні та уникнути сценарію замороженого конфлікту, який обернеться на користь Москві”, – пише французька колумністка.
Нагадаємо: Коли наступить перемога у війні: українці назвали терміни та умови
