Палата попереднього провадження II Міжнародного кримінального суду у складі судді Росаріо Сальваторе Айтала (головуючий), судді Томоко Акане та судді Серхіо Херардо Угальде Годінеса (далі – “МКС” або “Суд”) видала ордери на арешт двох осіб, Сергія Івановича Кобилаша та Віктора Кіндратовича Соколова, у контексті ситуації в Україні за ймовірні злочини, скоєні у період щонайменше з 10 жовтня 2022 року по щонайменше 9 березня 2023 року.
Сергій Кобилаш народився 1 квітня 1965 року, генерал-лейтенант Збройних сил Росії, який у відповідний час був командувачем дальньої авіації Повітряно-космічних сил, і Віктор Соколов, народився 4 квітня 1962 року, адмірал Військово-морського флоту Росії, який у відповідний час був командувачем Чорноморського флоту, обвинувачуються у воєнному злочині, що полягав у здійсненні нападів на цивільні об’єкти, воєнному злочині, що полягав у заподіянні надмірної випадкової шкоди цивільним особам або шкоди цивільним об’єктам, а також у злочині проти людяності, що полягав у вчиненні нелюдських діянь. Існують обґрунтовані підстави вважати, що вони несуть індивідуальну кримінальну відповідальність за вищезазначені злочини за те, що вчинили їх спільно та/або через інших осіб, віддавали накази про вчинення злочинів та/або не здійснювали належного контролю над силами, які перебували у їхньому підпорядкуванні.
Обидва ордери на арешт були видані на підставі клопотань, поданих стороною обвинувачення. Палата досудового розслідування вважає, що є достатні підстави вважати, що обидва підозрюваних несуть відповідальність за ракетні удари, завдані підконтрольними їм силами по українській електроенергетичній інфраструктурі щонайменше з 10 жовтня 2022 року до щонайменше 9 березня 2023 року. Протягом цього періоду відбувалася кампанія ударів по численних електростанціях і підстанціях, які здійснювалися російськими збройними силами в різних місцях України.
Палата попереднього провадження встановила, що існують достатні підстави вважати, що ймовірні удари були спрямовані проти цивільних об’єктів, а для тих об’єктів, які у відповідний час могли кваліфікуватися як військові об’єкти, очікувана випадкова шкода та збитки, завдані цивільному населенню, були б явно надмірними порівняно з очікуваною військовою перевагою.
Палата попереднього провадження також вважала, що інкримінована кампанія ударів кваліфікується як спосіб поведінки, що передбачає багаторазове вчинення актів проти цивільного населення відповідно до державної політики, у розумінні статті 7 Статуту. Таким чином, є достатні підстави вважати, що підозрювані також несуть відповідальність за злочин проти людяності, що полягає в “інших нелюдських діях […], які умисно спричиняють сильні страждання або серйозні тілесні ушкодження чи шкоду психічному або фізичному здоров’ю”, згідно зі статтею 7(1)(k) Римського статуту.
Зміст ордерів видається під грифом “таємно” з метою захисту свідків та забезпечення безпеки розслідування. Однак, беручи до уваги, що дії, подібні до тих, що розглядаються в цій ситуації, які становлять порушення міжнародного гуманітарного права, як стверджується, тривають, Палата вважає, що поінформованість громадськості про ордери може сприяти запобіганню подальшому вчиненню злочинів. Тому Палата вважає, що в інтересах правосуддя дозволити Секретаріату публічно розкрити інформацію про наявність ордерів, імена підозрюваних, злочини, за які видані ордери, і міри відповідальності.