Війна в Україні змінила уявлення про роль фортифікаційних споруд в сучасній війні.
Про це пише Служба новин Yle, кореспондентам якої вдалося побувати у нещодавно завершеному секретному бункері в Лаппеенранті, передає Інше ТВ.
До бункера, виритого на кілька метрів у глибину гірського хребта, можна потрапити через двадцятиметровий тунель. За необхідності бункер може слугувати штабом бойового підрозділу.
– У Фінляндії сотні таких бункерів. Вони будувалися десятиліттями, і постійно будуються нові, – каже полковник Янне Мякітало, директор Коледжу сухопутних військ.
Сили оборони будують укріплення не ланцюжком уздовж східного кордону, а в глибині країни, в місцях, які мають вирішальне значення для військових дій.
– Ми послідовно будуємо укріплення в місцях, які нам потрібно захищати, наприклад, на складах і в гарнізонах, – каже Мякітало.
Мякітало запевняє, що країну захищатимуть аж до самого кордону. Але немає сенсу концентрувати війська у вузькій прикордонній зоні.
– У випадку застосування (ворогом) зброї масового знищення можна легко паралізувати боєздатність військ.
Війна в Україні підкреслила важливість фортифікації
Як Україна, так і Росія зводять на лінії фронту укріплення, які виявилися принаймні частково ефективними у запобіганні просуванню противника.
Війна в Україні змінила уявлення про роль фортифікації в сучасній війні. Це помітили і в Силах оборони Фінляндії.
– Досвід війни в Україні показує, що фортифікація все ще дуже важлива, фактично життєво необхідна на війні, – каже полковник Янне Мякітало.
Лінія укріплень на кордоні з Росією
Важливість фортифікації також визнали в країнах Балтії, де оголосили про укріплення східних кордонів. Естонія, наприклад, планує побудувати лінію укріплень на своєму східному кордоні, до якої входить близько 600 бункерів, бетонні броньовані бар’єри, протитанкові міни і лінія загороджувального дроту, так званого дроту НАТО.
Чи повинна Фінляндія також побудувати укріплену лінію оборони на своєму східному кордоні? На думку полковника Янне Мякітало – ні.
– На сучасному полі бою будівництво ланцюга укріплень будь-якого типу більше не є виправданим. Їх легко прорвати, сконцентрувавши достатню вогневу міць артилерії та авіацію класу “повітря-земля”. В Україні жодна зі сторін, схоже, не мала достатньої вогневої потужності, щоб прорвати ланцюги укріплень, а відкрита місцевість не надавала жодних можливостей для ухилення, – пояснює Мякітало.
Фінський спосіб ведення бойових дій базується на мобільності.
Лінія розмежування на східному кордоні все ще діє
Потужний ланцюг укріплень під назвою “Салпалінйя”, побудований у період тимчасового миру між 1940 та 1941 роками, все ще існує на східному кордоні. Його основні укріплення підтримувалися Силами оборони до 1990-х років.
Він особливо сильно укріплений від Фінської затоки до озера Саймаа та складається з безперервного ланцюга броньованих загороджень, траншей, залізобетонних бункерів і казематів, деякі з яких досі збереглися.
Янне Мякітало не виключає, що ця лінія укріплень все ще може бути використана для ведення війни. Але навряд чи як постійна станція.
– Технічно її можна використовувати. Можливо, її можна було б використати для розосередження військ, тимчасового приховування або відволікання, – каже Мякітало.
Як повідомляло Інше ТВ, Східний кордон Фінляндії залишатиметься закритим, − прем’єр країни