Лицар готовий завдати удару. Він одягнений у типові обладунки 14-го століття – кольчугу, туніку з поясом і шолом. Він стоїть на невеликій трав’яній галявині та тримає щит, який – із незрозумілої причини – має власне обличчя. В руці у нього – дубина, яка майже торкається релігійного тексту на пожовклій сторінці середньовічної книги, на якій він, власне, й намальований.
Але навіть на сторінках старовинних фоліантів лицарям доводиться стикатися зі смертельними небезпеками. Його супротивник – особливо слизький звір. Його можна часто зустріти на полях середньовічних рукописів, де вони з дворянами ведуть запеклий бій. Іноді ці загадкові істоти атакують лицарів з повітря. Іноді – роблять це групами.
Про це пише ВВС.
Знайомтеся, це – унікальний середньовічний феномен бойових равликів, який і донині залишається загадкою для дослідників.
“Вони викликали велике здивування в істориків мистецтва та книгознавців, які не могли зрозуміти – що ж вони означають?” – каже Кеннет Кларк, старший викладач середньовічної літератури Йоркського університету у Великій Британії.
У середні віки на полях книг розміщували малюнки – так звані “маргіналії”. Коли текст рукопису завершували, найбільш ексклюзивні манускрипти отримували додаткове оздоблення – складні візерунки з листя, фантастичних істот та інших різноманітних малюнків. Іноді їх малювали відразу, а іноді – через багато десятиліть, але вони ніколи не були випадковими – часто їх наносили дорогоцінними пігментами, як-от ляпіс-лазурит чи золото.
“Це були дуже, дуже дорогі книжки, які читали дуже мало людей”, – каже Кларк.
Таке оздоблення зустрічається в різноманітних релігійних творах – псалтирях, молитовниках, папських посланнях тощо. Малюнки можуть бути химерними, грайливими, гротескними і навіть грубими – із зображенням оголених сідниць, пенісів, хвороб – а також напрочуд великої кількості кровожерливих кроликів. Часто здається, що маргіналії мало пов’язані з текстом, біля якого вони розміщенні.
Але протягом короткого періоду наприкінці 13 століття по всій Європі ілюмінаторів – майстрів, які прикрашали книги – охопила нова одержимість: бойові равлики.
Для комплексного дослідження цих войовничих черевоногих молюсків історикиня мистецтва Ліліан Рендалл зібрала 70 прикладів з 29 різних книг, більшість із яких були надруковані протягом двох десятиліть у 1290-1310 роках. Такі ілюстрації робили по всій Європі, але особливо у Франції, де у той час розквітнув процес створення рукописів, каже Кларк.
Равликів зображували у різних ситуаціях, але основним сюжетом малюнків було протистояння равлика-нападника з лицарем. Часто антени молюсків – технічно їхні верхні щупальця, або омматофори – агресивно спрямовані вперед, наче мечі. На одному із зображень равлик бореться з оголеною жінкою. На кількох малюнках навіть були зображені гібриди равлика з людиною, на яких… їдуть кролики.
Згодом войовничі равлики навіть почали поширюватися за межі книг – наприклад, на собори, де їх вирізали на фасадах чи на сидіннях.
Але чому їх малювали?
“Бій равликів і лицарів – це приклад світу, перевернутого з ніг на голову, ширшого явища, яке породило багато різних середньовічних образів”, – каже Маріан Блік, професорка середньовічного мистецтва в Чиказькому університеті.
“Основна ідея полягає в запереченні ієрархій. Це має бути неочікуваним і навіть кумедним”, – додає вона.
Однак питання про те, чи мали ці малюнки глибше символічне значення, залишається без відповіді.
“Лицар мав би бути сміливим і сильним, здатним перемогти всіх ворогів, а тут він зіщулюється від страху перед равликом або навіть зазнає від нього поразки”, – каже професорка Блік.
Протягом років було багато спроб пояснити цей феномен – включно з думкою, що равликові бої символізують боротьбу між вищими та нижчими класами або навіть воскресіння.
Одна з провідних ідей полягає в тому, що лицарі, зображені в бою з равликами, символізували боягузтво, а розміщення цих малюнків поряд із релігійними текстами мало бути сатиричним.
Як зазначала Рендалл, у багатьох сценах із равликами лицар стоїть на колінах перед своїм слизьким нападником або кидає меч, а на деяких малюнках зображена жінка, яка благає бравого бійця не вступати в бій з таким смертоносним ворогом.
Рендалл припустила, що мотив боягузливого лицаря міг мати політичний підтекст – лицарі представляли лангобардів, германський народ, який створив лангобардське королівство на території сучасної Італії до кінця VIII століття.
“Лангобарди уособлювали людей, які збирали податки, а також займалася лихварством”, – каже Кларк.
У середньовічній Франції, де зробили більшу частину малюнків з равликами, репутацію лангобардів намагалися похитнути різними способами – наприклад, стверджували, що вони не дотримуються гігієни та є боягузами.
Рендалл зазначає, що до ХІІ століття вони загалом стали синонімом нелицарської поведінки. В одній з популярних легенд лангобардський селянин зіткнувся з равликом у важкій броні – боги закликали з ним битися, а дружина натомість благала не бути таким безрозсудним.
Кларк скептично ставиться до цієї конкретної ідеї, враховуючи, наскільки поширені були бойові равлики в середньовічних книгах. Блік пояснює, що сьогодні історики не схильні вважати, що маргіналії мають таке вузьке значення.
“Я не думаю, сенс зображень полягає у цьому, – каже вона. – Треба дивитися, як був зображений равлик, як він виглядав і де був розташований, щоб розмірковувати про його значення у кожному конкретному випадку”.
Але незалежно від того, права Рендалл чи ні, равлики можуть розповісти нам про те, як у середньовічному світі сприймали маскулінність, вважає Блік.
“Хоробрий, сильний лицар – ідеальне або ідеалізоване зображення мужності, а бій з равликом її підриває, – каже вона. – Я вважаю, що ці зображення демонструють нам, що гендер ніколи не був таким усталеним поняттям, як дехто вважає. Це завжди було поле для змагань”.
