Чим його отруїли, скільки триватиме війна РФ проти України, яке майбутнє очікує на президента країни-агресора Росії Володимира Путіна, а також – про перспективу членства Грузії в Євросоюзі, підготовку США й країн Європи до участі у війні на території України і про бажання приїхати в Україну розповів в інтерв’ю Дмитрові Гордону колишній президент Грузії, громадянин України Михайло Саакашвілі, який зараз перебуває під вартою у Грузії.
“Гордон” публікує текстову версію інтерв’ю.
– Добрий вечір, шановні друзі. Сьогодні великому президенту великої Грузії Михайлу Саакашвілі виповнюється 56 років. Свій день народження він зустрічає у в’язниці, куди його кинула нинішня грузинська влада. Кинула, напевне, за те, що країну, яка потерпала від злиднів, за 10 років свого президентства Саакашвілі зробив однією з найкращих країн світу. Я поставив Михайлу декілька запитань – і прямо у в’язниці Михайло Саакашвілі на них відповів.
Отже, як ви себе почуваєте? Фізично й морально.
– Я хочу відповісти на ваше запитання. По-перше, я був отруєний важкими металами в готелі. Точно так, як отруїли голову [розрив запису], а також Бондарчука, голову “Укрспецекспорту”, коли він постачав зброю Білорусі. Звісно, це отруєння залишило свої наслідки, але – так, тримаюся. Бо я дуже вірю в перемогу.
– Скажіть, Михайле, чому президентка Грузії Саломе Зурабішвілі вас не помилує?
– Ви запитуєте, чому мене не звільнить президентка Грузії… Треба її про це запитати. І, до речі, пишіть до неї у Facebook. Ви зможете це зробити.
– Що, на вашу думку, сьогодні відбувається на фронті, де б’ються українці з російською навалою? Які, на вашу думку, у нас перспективи?
– [Президент країни-агресора Росії Володимир] Путін тільки розраховує на зміни на Заході. Тому що України йому не перемогти. Я вважаю, що війна не може тривати вічно. І тому я не згоден із цими прогнозами: що це буде ще три, чотири, п’ять – якісь неможливі роки. Я думаю, що це завершиться достатньо швидко. Треба триматися… Не залишати цієї ситуації…
– У цьому місці в Михайла Саакашвілі перервався зв’язок. І це зрозуміло: такі умови. Але в листі, який він мені надіслав, Михайло написав, що саме тоді сказав. Отже, читаю: “За моєю інформацією, Сполучені Штати й цілий ряд країн Європи готуються до прямого вступу у війну на території України. Вони проводять навчання на півдні Сполучених Штатів Америки саме в цьому руслі. При цьому це не лише повітряні операції, а розглядається і готується посилка наземних військ”.
– Тому що я маю інформацію того, що Сполучені Штати готуються до цього. Вони готують своїх військових до цього. Пам’ятаєте, коли [президент США Джо] Байден був у Польщі в перші дні повномасштабного вторгнення, він казав: “Україна – приголомшлива країна”? Він казав своїм військовим: “Ви скоро там будете й побачите це власними очима”. Тому цей план існує. І Британія про це говорить, і Польща про це говорить. Я думаю, що ми не будемо одні на полі бою. І Захід – країни НАТО – будуть у цій війні разом із нами. І це відбудеться достатньо скоро. Тому що Захід не може отримати поразку. Це неможливо. І тому він буде змушений не залишити Україну на самоті.
– Яким ви бачите майбутнє Путіна?
– Я думаю, що той ордер, який був виданий у Гаазі, як і нові ордери, які його очікують, – це якраз те, чим завершиться доля Путіна. Якщо його не вб’ють свої, то, як Мілошевич свого часу, як інші лідери на Балканах, він закінчить у Гаазі. І в цьому в мене немає жодних сумнівів.
– У першу чергу завдяки вам Грузія стала кандидатом у члени Євросоюзу. Коли вона зможе там опинитися?
– Коли Грузія отримала статус кандидата? Тільки завдяки Україні. Грузинський уряд зробив усе, щоб цього не відбулося. Вони не хотіли підписувати аплікацію. Грузинський народ вийшов на вулиці – і змусили це зробити. Вони хотіли прийняти закон про “іноагентів”. І це вбивало нашу європерспективу вщент. Грузинський народ ще раз вийшов на вулиці. У нас промосковський уряд. У нас є олігарх, який вважає, що він володіє цією країною. Тому для нього я є символом України, а він дуже хоче поразки України, він вірить щиро в перемогу Росії. Кроки, які він робить (нерозбірливо), але Україна його змусила. І ми з карколомною швидкістю отримали цей статус кандидата – це все завдяки ініціативам Зеленського й України. Це завдяки дуже сміливій політиці президента України.
– Скажіть, Михайле, коли вас очікувати в Києві?
– Я дуже скучив за Києвом. Моє серце належить і Грузії, і Україні. Ви бачите, що я у вишиванці. Я дуже часто у в’язниці ходжу в українському одязі. І українська символіка – це для мене не пустий якийсь слоган. Це частина мого життя. У мене є великий план. До речі, написав дуже багато статей у західній пресі, щоб допомогти Україні. І вважаю, що є великий прогрес. Є речі, які рухаються в Україні. Є речі, які нас усіх не задовольняють, але в цілому ми зберігаємо гідність, єдність.
Я дуже-дуже хочу потрапити до вас. Я дуже жалкую, що не можу бути фізично там, де йде війна, там, де вирішується доля не тільки України, Грузії, але й усього світу. Я хочу привітати Діму Гордона й хочу сказати, що він… У мене є можливість час від часу дивитися ваші ефіри. І я вам дякую, що ви про мене не забуваєте. І про це я завжди буду пам’ятати. Привіт вам, а також Василеві Голованову, який про мене дуже багато говорить. І Гайдаю, і багатьом іншим людям, які про мене не забувають. Тому що я про вас теж не забуваю. Ще раз кажу, що моє серце залишилося там – у Києві, в Одесі. І я дуже часто дивлюся українське телебачення. І щоразу вмираю, коли є проблеми. Але я переконаний, що Україна в цій війні переможе.
– Уже після того, як Михайло Саакашвілі відповів на мої запитання, він надіслав мені листа й попросив, щоб я зачитав ці рядки: “Подивився пресконференцію Володимира Зеленського. І який контраст із Путіним… Зеленський був пристрасним, відвертим, справжнім. Я горджуся своїм президентом”.
Ну і наостанок я хочу звернутися до всіх, хто нас зараз бачить і чує. Я дуже прошу всіх: створюйте, будь ласка, петицію й пишіть листи у Facebook до президентки Грузії Саломе Зурабішвілі з проханням, щоб вона помилувала Михайла Саакашвілі.
