Найвищий рівень довіри – до Збройних Сил України та головнокомандувача Валерія Залужного складає 96% і 88% відповідно
Про це свідчать результати опитування КМІС.
Порівняно з груднем 2022 року зростає критика органів влади. Зокрема, частка тих, хто довіряє Верховній Раді, знизилася з 35% до 15%, а частка тих, хто не довіряє – зросла з 34% до 61%. Довіра Уряду знизилася з 52% до 26%, недовіра – зросла з 19% до 44%. Хоча у випадку Президента також є низхідна динаміка, проте він зберігає переважну довіру серед української громадськості. Так, наразі 62% довіряють Президенту, а не довіряють – 18%. У грудні 2022 року 84% довіряли Президенту, не довіряли – 5%. Відповідно, якщо баланс довіри-недовіри у грудні 2022 року для Президента становив +80%, то зараз він становить +42%. Тобто, з одного боку, бачимо суттєве зниження, але, з іншого боку, він лишається однозначно позитивним із значним переважанням тих, хто довіряє Президенту, порівняно з тими, хто йому не довіряє.
Абсолютну довіру в суспільстві зберігають Збройні сили – як і в грудні 2022 року, так і зараз 96% довіряють ЗСУ. Крім цього, 88% українців довіряють В. Залужному (не довіряють – лише 4%).
Трохи знизилася довіра до СБУ, проте наразі більшість українців довіряють їй – 58% проти 16%, які не довіряють (у грудні 2022 року 63% довіряли СБУ, не довіряли – 9%). Водночас більш істотно знизилася довіра поліції – з 58% у грудні 2022 року до 41% зараз (недовіра зросла з 14% до 29%).
У поточній ситуації важливо розуміти, як «перетинаються» поля довіри до Президента і Головнокомандувача. У таблиці сума всіх комірок становить 100% і показує, наприклад, яка частка українців водночас довіряють Президенту і Головнокомандувачу.
Більшість українців – 59% – водночас довіряють і Президенту, і Головнокомандувачу В. Залужному. Частка українців, які мають поляризовані погляди, є досить невеликою. Так, лише 14% довіряють В. Залужному і при цьому не довіряють Президенту, і лише 1% довіряють Президенту, але не довіряють В. Залужному.
Критично низькою із значним погіршенням порівняно з минулим роком є довіра судам і прокурорам. Лише 12% українців довіряють судам і лише 9% довіряють прокурорам. Не довіряють – відповідно, 61% і 64%. У грудні 2022 року судам довіряли 25%, прокурорам – 21%, але більш важливо, що було значно менше (удвічі) тих, хто не довіряв їм.
В Україні зберігається висока довіра волонтерам – 84% їм довіряють і лише 3% не довіряють (у грудні 2022 року показники була майже ідентичними).
Значно втратили довіру українські ЗМІ, чиї показники довіри повернулися до рівня грудня 2021 року. Так, за останній рік з 57% до 29% стало менше тих, хто довіряє українським ЗМІ (натомість з 14% до 40% стало більше тих, хто не довіряє їм).
Крім цього, стабільно втрачає довіру громадськості Церква. Між груднем 2021 і груднем 2022 року довіра Церкві знизилася з 51% до 44%, між груднем 2022 року і груднем 2023 року – з 44% до 38%.
Динаміка довіри окремим інституціям між груднем 2022 року і груднем 2023 року у розрізі регіонів
Критика влади зросла у всіх регіонах, хоча при цьому у всіх регіонах більшість довіряють Президенту.
Крім цього, у всіх регіонах абсолютна більшість довіряють ЗСУ, В. Залужному та волонтерам.
Довіра інституціям у регіональному вимірі
% довіряють
| % у рядку | Захід | Центр | Південь | Схід | ||||
| 2022 | 2023 | 2022 | 2023 | 2022 | 2023 | 2022 | 2023 | |
| Президент України | 85 | 58 | 86 | 68 | 84 | 60 | 78 | 54 |
| Верховна Рада України | 34 | 13 | 40 | 17 | 34 | 15 | 25 | 13 |
| Уряд України | 50 | 22 | 55 | 29 | 50 | 27 | 49 | 26 |
| Головнокомандувач В. Залужний | — | 90 | — | 90 | — | 83 | — | 90 |
| Збройні сили України | 98 | 98 | 97 | 97 | 95 | 92 | 94 | 96 |
| СБУ | 62 | 56 | 63 | 63 | 67 | 52 | 52 | 58 |
| Національна поліція | 57 | 42 | 60 | 44 | 61 | 38 | 52 | 41 |
| Суди | 26 | 14 | 28 | 10 | 24 | 15 | 16 | 12 |
| Прокурори | 22 | 10 | 24 | 7 | 19 | 10 | 14 | 14 |
| Церква | 54 | 50 | 40 | 37 | 38 | 32 | 42 | 24 |
| Українські ЗМІ | 61 | 26 | 58 | 31 | 55 | 31 | 47 | 21 |
| Волонтери | 86 | 86 | 82 | 85 | 87 | 79 | 82 | 88 |
Коментарі до результатів опитування:
Наростання критики і зниження довіри владі, скоріше за все, є наслідком, з одного боку, несправджених очікувань на цей рік та, з іншого боку, претензіями щодо ефективності та прозорості діяльності. Важливо, що при цьому критика наразі не переростає у вимоги виборів (зараз абсолютна більшість проти будь-яких виборів), а також що більшість українців зберігають довіру Президенту. Президент зберігає високу легітимність, що безумовно потрібно для підтримання керованості державних інституцій у цей складний період та для проведення складних перемовин із Західними партнерами.
Принципово важливим результатом є те, що в Україні 59% українців водночас довіряють і Президенту, і Головнокомандувачу. Українці вимагають єдності і тому дії окремих представників влади зі спроб дискредитації Головнокомандувача викликають різке несприйняття в суспільстві. Українці не вірять у звинувачення, які можуть лунати на адресу В. Залужного (навіть більше, можна припускати, що такі звинувачення бумерангом негативно позначаються на самій владі). Разом з цим деякі опозиційні політики, критично налаштовані журналісти та представники громадського сектору вперто просувають наратив розколу «гарний В. Залужний-поганий В. Зеленський». Як ми бачимо, це не відповідає громадській думці українців і українці у своїй більшості мудро довіряють і Президенту, і Головнокомандувачу.
Ми сподіваємося і ще раз наполегливо закликаємо владу, опозицію, журналістів та громадський сектор діяти лише в конструктивних межах. Так, критичні зауваження до влади є важливою складовою демократичного процесу – але лише якщо вони конструктивні, а не є безкомпромісним «хрестовим походом» (що чітко проявляється у певних опозиційних політиків, журналістів, громадських активістів). У свою чергу влада має зберігати відкритими до щирого діалогу канали комунікації, аргументовано реагувати та співпрацювати з усіма, кому небайдужа доля України та українців.
Окремої уваги потребує ситуація з критично низькою довірою судам і прокурорам. У грудні 2022 року ми фіксували вікно можливостей, коли відносно не так багато людей не довіряли їм. Зараз вікно можливостей значно звузилося. Громадськість вимагає справедливості, тому безпорадна неефективність та корумпованість судів і прокуратури у забезпеченні справедливості лише поглиблює суспільну нелюбов до цих інституцій та створює сильне вогнище нестабільності в країні.
