На початку повномасштабної війни з рф соцмережі щодня вибухали емоційними зверненнями до українців від хедлайнерів у політиці, шоу-бізнесі, армії та волонтерській спільноті. Кожну заяву президента Володимира Зеленського буквально розбирали на цитати, які миттєво перетворювалися на мотивуючі меми, що “вірусилися” навіть серед користувачів англомовних ресурсів.
Станом на сьогодні ситуація суттєво змінилася. Частина спікерів, з відео яких у перші місяці війни починався день кожного другого українця, взагалі зникли з інформаційного простору, решта стали більш стриманими у своїй риториці, а щоденні звернення глави держави вже не сприймаються суспільством як одкровення і загалом не справляють потужного емоційного ефекту.
В чому причина таких метаморфоз — у недопрацюваннях спічрайтерів чи зміні у свідомості самих громадян, і якої моральної підтримки від влади сьогодні потребують українці, “Телеграф” запитував у провідних фахівців в галузі політичної психології та ментального здоров’я.
Запал оптимізму вичерпався
Тенденція до зменшення кількості підбарьорюючого контенту і запиту на нього у суспільстві почала простежуватися досить давно. Якщо у перші місяці війни емоційний підйом і згуртованість українців потужно підживлювалися оптимістичними заявами Володимира Зеленського, Сергія Притули, Віталія Кіма, Олексія Арестовича та інших медійних осіб, то вже за пів року спікери почали “видихатися”, каже політичний психолог та експерт з питань невербальної комунікації Валентин Кім.
Станом на сьогодні рейтинги YouTube-каналів, присвячених відеозверненням президента, демонструють суттєве зниження активності аудиторії. На сторінці з більш аніж мільйоном підписників статистика може становити від 7 до 12 тисяч переглядів на ролик. За словами психолога, це свідчить про те, що будь-який канал комунікації з часом втрачає рівень зацікавленості споживача в силу природних факторів.
“По-перше, відбувається психологічна втома у самих спікерів. Достатньо поглянути на Володимира Зеленського, щоб зрозуміти, наскільки людина за ці півтора року змінилася. Градус оптимізму і емоційного запалу, який ці люди можуть транслювати на постійні основі, природно знижується. Також варто додати, що цей рівень комунікації початково був побудований штучно, і “Єдиний телемарафон” зіграв не останню роль у погіршенні комунікації між владою і народом”, — каже Валентин Кім в коментарі Телеграфу”.
Другою причиною зниження рейтингів виступів президента є зміна сприйняття ситуації суспільством, вважає психолог. За його словами, промови про великі політичні, економічні чи військові здобутки матимуть успіх, якщо вони підкріплені реальними досягненнями. В іншому разі штучно підтримувати зацікавленість глядача у подібній риториці буде вкрай складно.
Українці втомилися, але можуть “перетравити” гірку правду
За словами віцепрезидентки Асоціації політичних психологів України, кандидатки психологічних наук Світлани Чуніхіної, зараз у суспільстві починають дедалі виразніше проявлятися емоційні стани, які ми звикли вважати “негативними”: сум, відчай, роздратування, втомленість. Втім, така реакція на важку війну є більш нормальною і нормативною, аніж нарочита бадьорість.
“На початку війни інтенсивні обміни жартами, мемами, оптимістичними прогнозами були необхідні для того, щоб опанувати первинний шок і жах. Однак все це було проявами парадоксальних емоцій, які не можуть залишатися назавжди. Тобто зараз ми не відхиляємося від норми, а, навпаки, певною мірою повертаємо здатність реагувати адекватно. Я не хочу сказати, що гумору та оптимізму в нашому житті зовсім нема місця — це, очевидно, не так. Просто вони не можуть бути єдиним чи панівним способом взаємодії з реальністю війни”, — каже експертка.
Якщо у перші місяці повномасштабної війни громадяни України не до кінця розуміли масштабів ситуації, ймовірних сценаріїв її розвитку та наслідків, то тепер картина набагато чіткіша, що змушує людей задаватися складними і часто неприємними питаннями.
Валентин Кім наполягає, що створити позитивний настрій у суспільстві штучно неможливо — люди шукатимуть той контент, який відповідає їхньому внутрішньому відчуттю ситуації та рівню тривоги і зможе дати відповіді на запитання, що їх турбують.
“Саме тому зараз великий попит мають заяви і звернення з максимально реалістичним підходом до справи. Доказом цьому є популярність нещодавньої статті Валерія Залужного, критичних есе від Віталія Портнікова і навіть заяви Олексія Арестовича. З нами почали розмовляти, як з дорослими людьми, називаючи речі своїми іменами, визнаючи проблеми і, що найважливіше, персональну провину. Це подобається, тому аудиторія зростає у не залучених до “Єдиного телемарафону” спікерів, які можуть вільно висловлювати свою позицію і давати суспільству те розуміння ситуації, якого воно шукає”, — пояснює Валентин Кім.
Президент у полоні власного світогляду
Втома від війни і психологічна виснаженість українців даються взнаки. Якщо на початку повномасштабного вторгнення біля військкоматів вишиковувалися черги з добровольців, то зараз мобілізаційні процеси йдуть значно складніше. Додавши до цього тенденцію зростання рівня корупції та накопичення інших хронічних проблем, нескладно зрозуміти, чому громадяни все менш зацікавлені в оптимістичних промовах верховного головнокомандувача.
Втім, за словами Валентина Кіма, українці наразі не готові поступатися ворогу і здатні гуртуватися, якщо на чолі буде стояти сильний лідер. Станом на сьогодні цю позицію розділили між собою політична персона №1 Володимир Зеленський і лідер довіри та авторитету Валерій Залужний.
У нашого суспільства є потужний потенціал, головне — правильно його використати, каже психолог. Повернути колишню зацікавленість суспільства діючій владі допоможе реалістичний підхід до висвітлення ситуації та розмови “начистоту”, проте розраховувати на те, що це станеться найближчим часом, не варто, вважає Валентин Кім.
За словами фахівця, психологічні особливості Володимира Зеленського не дозволяють йому швидко змінювати вектори та характер комунікації, якщо вони суперечать його думкам і відчуттю ситуації.
“Тривалий час, вже на посаді президента, він наполегливо і з величезними витратами ресурсів продовжував відстоювати свою позицію щодо можливості вирішення проблем з рф через мирні переговори і домовленості. Після повномасштабного вторгнення його світогляд змінився і він почав наполягати на ідеї запеклої боротьби до остаточної перемоги. На цьому він стоїть і зараз. Проблема у тому, що ситуація дуже швидко змінюється, тому необхідно швидко орієнтуватися і розуміти, які фактори впливають на суспільство саме сьогодні. Це завдання дається президенту складно”, — каже психолог.
Світлана Чуніхіна звертає увагу, що українці пройшли чимало важких випробувань, у тому числі екстремальних і трагічних. До більшості з цих випробувань нас ніхто не готував, але суспільство зуміло адаптуватися досить швидко.
Це означає, що в нинішньому стані — більш депресивному, але й більш відкритому до сприйняття реальності з усіма її позитивними і негативними аспектами — українці починають потребувати радше правдивої інформації і чесної розмови про те, що відбувається, аніж заколисування тривоги. З нею на 20-му місяці повномасштабної війни люди навчилися справлятися самостійно.
