Мирний протест у Росії «ні до чого не призводить». Так думають громадяни РФ, які втекли від мобілізації удома, але натомість долучилися до українського війська. «Поет», «Варган» і «Бурят», етнічні татарин, якут і бурят, одні з перших рекрутів «Сибірського батальйону» ЗСУ. Разом із співслужбовцями вони готові не тільки зі зброєю у руках «повертати Україні кордони 1991 року», а й боротися за «самовизначення народів Росії: яку культуру сповідувати, якою мовою розмовляти, які закони ухвалювати». Додають, «якщо якийсь регіон захоче відокремитися» від Москви, то «має повне право».
Чи намагалися боротися із владою Володимира Путіна вдома, зокрема після окупації Криму?
Чому бачать паралелі між сучасною Росією та нацистською Німеччиною? Де готуються проводити військові операції?
Кого зі своїх співгромадян називають «манкуртами»?
А також, хто такі, на їхню думку, «хорошие русские»?
Про це – в матеріалі Радіо Свободи.
Передісторія від автора
Півроку тому я дізнався, що на бік України перейшов ексофіцер із Генштабу Збройних сил Росії, тобто у минулому – військовий розвідник із «ГРУ». Там його навчали знищувати цілі країни. Принаймні, про це й не тільки, сам Владислав Аммосов розповів в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода.
Тоді ж уродженець республіки Саха в РФ, тобто Якутії, обіцяв долучитися до ЗСУ і навіть створити в українському війську цілий батальйон. Як він тоді сказав: «із корінного населення»: «Для «нерусских» із Росії. Називатися найпевніше буде «Сибірський батальйон». Або «Нерусский» батальйон. Відвоюємо собі право на свободу».
Я вирішив перевірити слова ексофіцера «ГРУ» і з’ясував: підрозділ існує, має неофіційну назву «Сиббат», і рекрутів там стає усе більше.
Звідки родом рекрути «Сибірського батальйону» та чому взяли до рук зброю?
«Поет»: Я родом із республіки Бурятія, місто Улан-Уде, я там прожив до 17 років. Також я жив на Далекому Сході та прожив якусь частину життя в Москві. Етнічно, якщо по батькові, я – татарин.
«Варган»: Я народився в Якутії, у селі. Я не вважаю себе росіянином, бо ця держава для мене ворог.
Якути, які взяли зброю і прийшла сюди в Україну, це ніякі не герої, не солдати – це просто звірі, які прийшли вбивати та ґвалтувати за гроші, за Путіна.
«Бурят»: Ми дозволили самі Путіну прийти до цього (війни проти України – ред.), стільки років протриматися у владі, хоча довкола все видно було, як ми живемо.
Я народився і виріс у місті Улан-Уде. Був у російських студентських загонах. Об’їздив майже всю Росію.
«Бурят»:
– В історії Росії (у шкільних підручниках – ред.) написано, що Бурятія, решта національних республік, були добровільно приєднані (до Москви – ред.). Насправді це не так.
Я навчався на історичному факультеті, і саме там, коли архіви піднімав, дізнався про історію Бурятії взагалі.
Коли архіви піднімав, дізнався про історію Бурятії: як вона колонізувалася, як знищували цілі племена, цілі роди
Як вона колонізувалася, як знищували цілі племена, цілі роди, у кочівників забирали їхню худобу, змушували вивчати російську мову – щоб вони повністю асимілювалися.
Бурятська мова не є обов’язковою на уроках у школах, в університетах. Факультатив. Хочеш – вчи, хочеш – не вчи.
– І багато хочуть вчити?
– Ні. Але після війни чимало зацікавилися: хто вони, звідки, який у них рід, з якого вони племені. Ну, бурятці.
Не довчився я (в університеті – ред.), бо грошей не вистачало сім’ї, довелося йти на роботу.
І оскільки регіон бідний, нібито, у нас там чотири шляхи: йти в поліцію, в армію, на вахту або в іншу країну (емігрувати – ред.): Південну Корею чи Америку їхати, і там заробляти.
Тобто у самій республіці (Бурятії – ред.) таких грошей не заробиш, щоб прогодувати багатодітну сім’ю.
– Ким ви працювали?
– Ким я тільки не працював. Перша моя офіційна робота – прибиральник технічних службових приміщень. Крайня робота – це монтажник четвертого розряду. Це я вахтовим методом у Якутії працював.
– А що конкретно ви робили?
– Газопровід, що йде на Китай. «Газпром». Дочірня компанія.
– Чому ж опинилися в Україні?
– Коли розпочалася війна, я був на вахті. В інтернет не вийдеш, тільки телефонний зв’язок. І мені коли батьки зателефонували, сказали, що почалася війна, я це сприйняв: навіщо? Навіщо нам це потрібно?
А потім, коли я вже повернувся додому в квітні, відкрив інтернет – жахнувся. Які злочини творить Росія?! Які злочини творять самі росіяни і, зокрема, мій народ!?
Мені стало соромно за це. Я не хотів до цього мати стосунку взагалі, зібрався і поїхав, щоб хоча б елементарно мої податки не йшли, мої гроші, не йшли для підтримки цієї війни.
– І куди ви поїхали?
– Вірменія, Грузія. Там працював неофіційно на будівництві – жити на щось треба ж.
Вирішив приїхати сюди (в Україну – ред.) і допомогти – щоб хоч поглянути на себе в дзеркало і сказати, що я щось зробив, не підтримав цю злочинну війну, ще й допоміг.
Мені дуже соромно. Я вважаю, кожен росіянин, який зараз там і за кордоном, кожен причетний до цього.
«Поет»:
– Проживши все життя в Росії, я відчував гноблення народів Сибіру – що люди живуть несправедливо, що всі гроші йдуть тільки до Москви, там діляться, і фактично багаті регіони живуть дуже бідно.
Я з наймолодших років був противником цього путінського режиму.
Я ухилянт від армії, бо не хотів служити цьому режиму.
Були якісь розшукові заходи, тож я сильно не міг відсвічувати на мітингах: був на кількох за Навального у Приморському краї.
У 2014 році я навчався в університеті і насправді я дуже активно брав участь у дебатах щодо Криму, ми це обговорювали на парах.
Специфіка була: в мене освіта така, що можна було дискутувати на ці теми.
– Який саме фах здобули?
– Міжнародні відносини.
– Тобто ви ставили питання рубом: навіщо Росії Крим? А щодо початку бойових дій на Донбасі Росії проти України, як ви це бачите?
Що трапилося?
– Ну що, просто злочинно захопили територію, зробили, можна сказати, переворот, підкупили людей. Тобто фактично територія ніколи не належала Росії.
Підемо методом від зворотного. Якби хотіли врятувати людей (Кремль на Донбасі – ред.), то, умовно, просто б їх вивезли б на територію Росії, дали б їм квартири і все. Бо витрачених грошей на військові дії було набагато більше, ніж просто було дати кожному по квартирі.
Тобто це все брехня, це все пропаганда, яка спеціально розділяє народи, а не об’єднує їх.
Я виїхав у вересні після початку мобілізації. Тобто це було екстрене рішення, я не був готовий. Я так вирішив, бо інакше могло б бути гірше. Я міг би потрапити у в’язницю, наприклад, і я не міг би займатися тією діяльністю, якою займаюся я зараз.
Я прагнув потрапити в Україну навіть як волонтер, розгрібати завали після початку повномасштабної війни.
Перебуваючи у третій країні, я шукав різні виходи до ЗСУ, щоб потрапити сюди. І зв’язався із Сибірським батальйоном у Телеграмі. І ми вже спільно розробили шлях для в’їзду в Україну.
Я оминаю подробиці з метою безпеки, оскільки наш батальйон постійно поповнюється, і краще залишити це без коментарів, щоби наші бійці спокійно добиралися.
«Варган»:
– Ким ви у Якутську працювали?
– Іхтіологом. Вивчав гідробіонти водних об’єктів. Риб здебільшого.
У Якутії всі річки забруднені дуже, і риба там зазнає великої шкоди. Проте штрафують здебільшого простих людей, які виловлюють одного осетра. При цьому, сама влада їх знищує масово.
У мене зарплата була 300 тисяч рублів.
Середня зарплата там (у республіці Саха – ред.) – 30-40 тисяч.
Після початку повномасштабної війни у мене мати захворіла, її відвезли до лікарні, потім вона потрапила до реанімації, де її добили.
Вона була перетворена не на людину, вона стала живим мерцем, просто лежала і кричала від болю. (У матері «Варгана» була гангрена – ред.).
– Тобто лікарська недбалість у Росії вас налаштувала проти своєї країни?
– Так.
– Коли ви поїхали з Росії, і чому вирішили приїхати в Україну, захищати Україну зі зброєю в руках?
– Ну по-перше – це мати. А по-друге – зупинити цей хаос, який Кремль створив у всьому світі.
Після початку мобілізації я виїхав до Монголії, потім до Туреччини, а в Україну потрапив. Це у вересні було [2023 року].
– Чому не раніше?
– Ну, я довго чекав (відповіді на прохання долучитися до ЗСУ – ред.). Дізнався, що є «Гражданский совет», і ось вийшов з ними на зв’язок.
«Бурят»
– А коли ви приїхали до України?
– У вересні цього року.
– Тобто майже півтора роки думали про те, щоб приїхати захищати Україну? Чи як це було?
– З початком я подавався (повномасштабної війни РФ проти України – ред.), просто це все затримувалося і чомусь не відповідали мені.
У результаті я безпосередньо до міжнародного легіону ЗСУ на сайт зайшов, відправив свою анкету, заповнив, що треба.
Все одно ми ніби для України вороги. Як не крути, бо ми з країни-агресора.
Тут треба через кров, мабуть, тільки доводити, що ми за вас. Я так думаю.
Я сильно не був у політиці обізнаний, але коли приєднання Криму було (показує пальцями розділовий знак лапки – ред.)…
– Окупація.
– Так, окупація Криму, то я до цього побував на півострові Камчатка, і одразу сказав: навіщо нам цей Крим, якщо у нас є свій півострів, який треба розвивати?
Я побачив як люди живуть у такому багатому регіоні (мається на увазі, бідно – ред.).
Я не міг зрозуміти, навіщо нам цей Крим.
– Мені цікаві й побутові нюанси. Українці, на вашу думку, взагалі знають, як живуть у Бурятії, наприклад?
– Вже за 50 кілометрів від Москви ви їдете – побачите Росію, як вона живе.
Все знищується, ми живемо на дотації, хоча при цьому республіка дуже багата у нас. Ну, я за свою казатиму. У нас є нефрит, є золото, є той самий Байкал, ліси. Але при цьому все це належить Московії, а ми потім чекаємо від них подачки.
– А які, до речі, у вас були зарплати?
– За Росстатом 60-70 тисяч рублів. Насправді може бути 20-25 до 30 доходить. У Сибіру це дуже невелика зарплата.
– Якщо за курсом долара, то це 250 доларів?
– Так. При тому що зима у нас холодна, а дрова дорогі, газ у нас не проведено.
Хоча газ обходить навколо Байкалу, знизу та зверху, все йде у Китай на продаж. До нас його не заводять. Все пічне опалення, а дрова дорогі.
Уявіть, як пенсіонеру, який мешкає на пічному опаленні, коли має пенсію, шість тисяч рублів. Дров, чотири куби, це вистачить буквально на два-три місяці. А зими у нас по півроку йдуть.
Я вже сам собі сказав: до такої нинішньої Росії я ні ногою. Не повернусь.
– А ви на протести у Росії ходили?
– За Навального, коли його посадили, коли його отруїли, виходив в Улан-Уде. Там нас розганяв ОМОН.
«Поет»:
– У деяких сибірських містах, навіть у столицях, туалет розташований на вулиці прямо в центрі міста.
Ну, уявляєте, місто Чита, там у центрі район, де дерев’яні двоповерхові бараки, і люди випорожнюються просто в дерев’яний туалет, а потім, коли навесні все це тане, ходять по лайні, можна сказати.
Я зрозумів, що мирний протест ні до чого не призводить.
Впродовж усього свого життя бачу, що влада не змінюється, і гайки лише закручувалися весь цей час.
Той таки Навальний сів у в’язницю. І навіть зараз ми бачимо, що російська опозиція не консолідована під якимось одним гаслом.
Вважаю, що потрібно об’єднуватися насамперед для захисту України.
І на додачу можу сказати тим людям, які вважають, що я втік від мобілізації – просто став вибір: залишатися чи їхати різко. Тобто я збирався поїхати, я збирав гроші.
Напевно, навіть поїхати не так важко, як знайти сили рухатися далі. Бо я знаю багатьох людей, які, поїхавши з Росії, повернулися назад. І це ще гірше, адже вони змирилися із режимом.
Донати на ЗСУ, зокрема донати в наш Сибірський батальйон.
Я вважаю, що потрібно, щоб люди більше знали про ті можливості, які вони можуть застосувати (для боротьби з владою Володимира Путіна – ред.): ті ж таки донати.
Донати на ЗСУ, зокрема донати в наш Сибірський батальйон.
Тобто якщо ти не можеш допомогти якимись іншими справами, ти можеш або медійно нас висвітлювати, або донатити, або долучитися до наших лав.
Я вважаю, що людина, якщо хоче відстоювати свою незалежність, має відстоювати її зараз саме у цей момент. Зі зброєю.
– Я свого часу зробив фільм про період російської окупації міста Ірпінь. Події в Ірпені, в Бучі, щось знаєте про них?
– Я показував, ці кадри «зетнікам» (прихильникам нинішньої політики Кремля – ред.).
Я тоді перебував у Москві, і говорив: як ви не бачите цього звірства, що творить цей режим?
Люди за класикою говорили, що це просто постановка – спеціально зроблені кадри, пропаганда.
У мене є навіть дуже простий приклад. У роки нацистської Німеччини, коли режим упав, американське командування зібрало німецьких бізнесменів. Завезли до одного з концентраційних таборів – показали мертві тіла, газові камери. На що німецькі бізнесмени відповіли, що це Голлівуд. Ви це все зробили.
І, на жаль, у нас (в РФ – ред.) інакодумство зараз фактично під забороною: закрили усі вільні медіа, все заблоковано, потрібно використовувати VPN. І сама освіта впала у людей.
Людяність насправді була вбита.
«Бурят»:
– Як вони роблять це, російські ЗМІ (пропаганду – ред.)?
Хороший «русский Иван», він ніколи не вбиває мирних жителів, ніколи не грабує нічого, а решта: буряти, саха, тувинці, алтайці, калмики – це просто дикуни.
– Я познайомився півроку тому з командиром вашого підрозділу, «Сибірського батальйону», і він розповів про дискримінацію, яку відчуває в Росії, як якут.
Каже – приїжджаєш із республіки Саха до Москви, і ти вже людина другого ґатунку.
– Так воно і є.
– Ви як це відчуваєте?
– Я тричі був у Москві, тричі я був чуркою, вузькооким, китайцем» – будь-ким, але тільки не громадянином Російської Федерації.
Це постійна перевірка з боку поліції, перевірки документів…
– В Україні до вас яке ставлення?
– Жодного разу такого не було.
– А «Бурят» – це ви самі такий позивний обрали?
– Так. (Посміхається – ред.).
«Варган»:
– Як зараз Росія впроваджує свій режим, це нагадує колишній німецький рейх. Оскільки в Росії там скрізь зет-символіка, як у Німеччині були свастика.
І навчають дітей гітлер’югендським чином – «Юнармією» називають.
– Я вам покажу фотографії із Бучі – це беззбройні цивільні громадяни України, вбиті під час російської окупації.
– Так, я це бачив… Вбивали, ґвалтували…
– У чому причина такої жорстокості?
– Ця жорстокість проявляється тому, що народ Росії через злидні згнив, вони за гроші готові хоч рідну матір продати.
От і приїжджають сюди усілякі покидьки.
Нелюди, садисти, фашисти, які творять ці жахи.
– Ви вдома у Росії свою позицію намагалися донести родичам, друзям, близьким, колегам?
– Багато хто боїться. І ще багато хто підтримує цей хаос. Всі знають, але замовчують та підтримують режим.
– А ви самі де новини дізнавалися про те, що відбувається в Україні?
– Я у ютюбі здебільшого дивлюся українські канали.
– Чому російським не довіряли?
– Всім відомо, що Росія – це маскарад. Ось ми живемо – вони показують зовсім інакше. І дивитися навіть це гидко і нудотно.
Для мене велика честь перебувати в Україні.
Українці – гордий і хоробрий народ, що дав відсіч натиску великого світового фашистського зла – Російської Федерації.
«Поет»:
– Свого часу я зробив інтерв’ю із бійцями Російського добровольчого корпусу. Сказали, що не просто не проти розпаду Росії, а навіть дуже за.
А ви?
– Якщо регіон якийсь захоче відокремитися (від Москви – ред.), він має повне право на самовизначення. Я вважаю, що потрібна абсолютна децентралізація влади, і таким чином ми вже можемо робити наше майбутнє.
– Ваша мета зараз у Збройних силах України яка?
– Зараз – допомогти Україні. Чим можу.
Навчитися працювати зі зброєю, отримати інші навички для того, щоб їх використовувати на території…
– Росії?
– На території Росії, так-так.
– Ви бачите себе далі громадянином Росії чи хочете отримати український паспорт?
– Ну, якщо Росії не буде, то будуть, можливо, маленькі республіки національні. Це залежить від ситуації, яка станеться після повернення кордонів 1991 року. України, звичайно.
Я чітко розумію, що глобальна політика змінюється, і хотілося б бачити, звісно, підтримку західних країн децентралізації влади у Росії.
– Як довго ви готові бути у ЗСУ?
– До перемоги України.
Роль визначає командування, я готовий виконувати усі.
– Коли ми оприлюднимо ваше інтерв’ю, я гадаю, деякі глядачі напишуть мені: «Ви знову так званих «хороших русских» показуєте».
Хто такі «хорошие русские», на вашу думку?
– Мені самому не подобається це визначення «хороший русский».
Взагалі має бути хороша людина. Яка критично мислить, поділяє
добро і зло, розуміє чітко причинно-наслідковий зв’язок.
Я вважаю, що треба жити за сумлінням. Щоб не соромно було.
«Варган»:
– Я зараз проходжу тренування КМБ, курс молодого бійця. З фізичної підготовки та зі стрільби навчання.
Хотів би стати снайпером і знищувати більше цих нелюдів.
– Тобто ви готові у «своїх» стріляти?
– Вони колаборанти, фашисти, манкурти, які підкоряються тільки своїй жадібності, грошам та своїм господарям, Путіну.
– А чи маєте аналогії з вашого якутського епосу на те, що зараз відбувається між Росією та Україною?
– Є епос Олонхо, у якому так зване зло – абаси (в оригінальній вимові «абаги» – ред.)– захопило владу.
Це одне й те ж зло, що у Росії живе з давніх-давен.
Яке треба просто знищити, щоб ніколи не було воєн, щоб настав мир.
«Бурят»:
– Нас чекають подальші перевірки, але це вже, напевно, не в моїй повноваженнях про це говорити.
– Росія, за повідомленнями різноманітних медіа, мільйони доларів вкладає у своїх агентів.
Я писав свого часу інтерв’ю з колишнім керівником української розвідки.
І він казав, що російські агенти є навіть у рясах, тобто в українських церквах.
То де ж українці візьмуть упевненість у тому, що ви, скажімо, не шпигун «ГРУ» чи ФСБ РФ тощо?
– Навіть не знаю, як відповісти на це запитання. Поки, мабуть, ніяк.
Доки в бою не побуваю – не доведу.
– Для своїх родичів удома у Росії, ви хто?
– Думаю, що я вже для них зрадник. Вони зі мною зв’язок аж ніяк не хочуть підтримувати.
– А ви взагалі себе росіянином відчуваєте?
– Ні, взагалі жодного разу.
– В українській розвідці періодично говорять, що можливий переворот у Росії. Ви у це вірите, це можливо у вас вдома?
– Якщо раніше у щось вірив, зараз уже, мені здається – ні.
Він (Володимир Путін – ред.) настільки зміцнився там, як паразит вчепився за свою владу, і його вся хунта, ось ця банда злочинців, терористів, воєнних злочинців.
Думаю, вже його просто мирними протестами не налякаєш. Тим більше, він оточив себе ФСБ, Росгвардією – гроші хороші їм платять за те, щоб вони його охороняли.
Думаю, мирним шляхом цього вже не вирішити.
– Яке ж тоді майбутнє Росії?
– Я гадаю, з перемогою України побачимо.
Я за самовизначення народів, за їхнє майбутнє самовизначення. Як їм жити, яку культуру (впроваджувати – ред.), якою мовою розмовляти, які закони видавати.
Я за це повністю, за незалежність національних республік.
Наразі тренування проходять у нас фізичні, тактичні, зі зброєю.
Потихеньку вчимося. Дякую нашим інструкторам, і взагалі дякую Україні, що надала таку можливість – воювати не лише за її незалежність і свободу, а й за нашу зокрема.
– Українську мову, я так розумію, ви уже трохи вчите? (У попередній відповіді деякі слова російською «Бурят» замінив українськими відповідниками – ред.)
– Потрохи. Але я не можу поки що (говорити українською – ред.), поки що соромлюся.
– Якби у вас була змога сказати щось росіянам або українцям? Щоб ви сказали?
– Росіянам я не знаю, що сказати. Я б до своїх звернувся – бурятів: якщо ви вже на цій війні – здавайтеся.
Краще перечекати цю війну в полоні, ніж бути мертвим на полі, з якого не заберуть і гнитимеш там.
Якщо ви ще не були мобілізовані, їдьте з країни, робіть усе можливе, щоб не потрапити сюди.
Це злочинна війна. Ви станете міжнародними злочинцями, воєнними злочинцями, вас судитимуть.
Результат уже визначений перемогою України.
Нагадаємо також, як повідомляло ІншеТВ, Ветеран ГРУ з Якутська перейшов на бік України. Що він вміє (ВІДЕО)
