Ексклюзивне інтерв’ю речника Управління ООН з координації гуманітарних питань (УКГС) в Україні Савіано Абреу інформаційному агентству “Інтерфакс-Україна”
Яку допомогу та підтримку надала ООН людям, які постраждали від російської агресії в Україні після 24 лютого 2022 року?
Ми надаємо продукти, воду, медичні послуги, грошову допомогу та все необхідне для підтримки гідності людей у цей жахливий для українського народу час. До повномасштабного вторгнення ми вже мали проєкти підтримки людей у Донецькій та Луганській областях. Після 24 лютого 2022 року нам довелося розширити цю допомогу, щоб задовольнити зростаючі потреби населення. Повномасштабне вторгнення призвело до серйозної гуманітарної кризи. В Україні і раніше існували гуманітарні потреби, але вони не були такими величезними, як зараз. 18 мільйонів людей, які потребують гуманітарної допомоги. Це майже половина людей, які є зараз в Україні.
Минулого, 2022 року, ми різко наростили обсяги надання гуманітарної допомоги. Йдеться про воду, продукти, допомогу з відновленням житла, підготовку місць компактного проживання, надання медичних і освітніх послуг, а також грошової допомоги. Минулого року ми надали допомогу 16 мільйонам людей в Україні. Це значні обсяги, беручи до уваги, що раніше наша присутність у країні була не настільки великою. Наша допомога продовжується і нині. У 2023 році ми вже надали таку ж підтримку майже 8 мільйонам людей.
Чи очікуєте ви, що в наступні місяці в Україні зросте кількість людей, які потребуватимуть допомоги?
На жаль, за перші шість місяців року ми спостерігали погіршення ситуації, особливо поблизу лінії фронту.
Ми дійсно спостерігаємо зростання кількості російських ударів, що впливають на цивільне населення, знову руйнуючи життєво необхідну інфраструктуру. Якщо війна триватиме, а видається, що це саме так, потреби населення або залишаться на тому ж рівні, або зростуть. Тож можна очікувати погіршення гуманітарної ситуації, якщо триватиме тенденція, яку ми спостерігали протягом минулих півроку.
Зовсім скоро настане зима. А це створює нові ризики та призведе до збільшення потреб людей. Дехто живе у зруйнованих будинках або не має доступу до води, опалення чи газопостачання. Навіть оплата за опалення протягом зимового періоду може бути проблемою для багатьох людей в Україні, особливо для переміщених осіб, які вже вичерпали свої заощадження й інші ресурси. Отже, це створює нові труднощі в ситуації, що вже є тривожною.
Очікуємо, що до кінця року наростимо обсяги гуманітарної допомоги і забезпечимо нею до 11 мільйонів людей. Наша допомога доповнює ту, що надає уряд, вражаючу роботу волонтерів. Отже, наша мета – допомогти щонайменше 11 мільйонам людей із понад 18 мільйонів людей, які потребують підтримки в Україні.
Ваша допомога включає підготовку до цієї зими?
Так, звичайно. На початку року ми вже мали в планах надання конкретної підтримки людям у зимовий період. Зараз ми переглядаємо ці плани, щоб побачити, наскільки можливо їх реалізувати, відповідно до фінансування, яке ми маємо. Ми плануємо з жовтня по березень надати конкретну зимову допомогу близько 1,3 мільйона людей. Наприклад, це оплата оренди житла для внутрішньо переміщених осіб або оплата комунальних послуг, опалення. Таку допомогу ми плануємо надавати людям у районах, що не розташовані поблизу лінії фронту.
Що стосується громадян, які живуть поблизу лінії фронту, то наша підтримка полягатиме в основному в екстреному ремонті житла. Ми відновлюватимемо житло, щоб взимку люди перебували в теплі.
Крім того, жителі багатьох громад поблизу лінії фронту мають труднощі з доступом до поставок, ринки не працюють. Тож ми їдемо в ці райони із конкретною допомогою. Взимку до цієї допомоги додаються зимовий одяг, ковдри, опалювальні прилади.
Іншою важливою частиною нашої роботи є підтримка міських і районних громад щодо забезпечення тепло-, електро- та водопостачання взимку. У рамках нашої роботи ми підтримуємо уряд, місцеві адміністрації у відновленні систем, пошкоджених під час війни. Більше того, ми підготували допомогу на випадок нових ударів. Це означає, що ми можемо швидко мобілізувати ресурси, щоб підтримати уряд у відновленні систем.
Інша частина нашої допомоги полягає в тому, щоб не допустити загибель худоби взимку. Ми надаємо підтримку, щоб люди мали відповідні ресурси для годування худоби, її захисту. Загалом, це відбувається не лише взимку. Але взимку це особливо важливо, оскільки доступ до продуктів харчування в районах поблизу лінії фронту може бути ускладнений, а для деяких людей їхня худоба є єдиним джерелом їжі.
Можливо, ви можете розповісти трохи більше про гуманітарну ситуацію поблизу лінії фронту? Де потреби є найбільшими?
Мені не хотілося б порівнювати. Подекуди ситуація поблизу лінії фронту може трохи розрізнятися, але куди б ви не поїхали, страждання людей є невимовними, а базові потреби більш-менш однакові. У деяких районах люди не можуть звернутися до лікаря чи купити ліки, тому що половина медичних закладів не працює, вони пошкоджені або зруйновані. Доступ до медичних послуг надзвичайно ускладнений для людей у цих районах. Також ускладнено доступ до продуктів і засобів гігієни. Крім того, багато громад мають проблеми з доступом до питної води. А після руйнування греблі Каховської ГЕС ситуація значно погіршилася. Це зростаюча проблема, зараз в основному у Дніпропетровській області, але не тільки.
Тож потреби дещо відрізняються, але головні, термінові потреби досить однакові по всій лінії фронту. Рівень руйнування величезний. Я відвідував маленькі селища у Херсонській та Миколаївській областях і не бачив жодного будинку, що не мав би хоча б одного отвору в стіні. Деякі будинки просто зрівняні із землею.
І така ж ситуація в Донецькій і Луганській областях. Луганська область викликає у нас особливу занепокоєність, ми маємо обмежений доступ до її мешканців, оскільки російські війська взяли під контроль деякі території. І це дуже тривожно, тому що ми навіть не знаємо усіх реалій ситуації в Луганській області. До того, як російські війська зайшли в Лисичанськ, Сєвєродонецьк, ми були там і бачили рівень руйнувань. Вони були приголомшливими, заклади надання медичних послуг і системи водопостачання були повністю знищені.
Щодо Донбасу, де саме Ви були останнього разу?
Ми дуже часто відвідуємо прифронтові райони на Донбасі. Зазвичай ми їдемо всі разом з багатьма агентствами ООН, а також неурядовими організаціями, вони приєднуються до конвоїв, що організовує УКГС ООН. Щотижня ми організовуємо два-три гуманітарні конвої, і не лише на Донбас. Але ми доставляємо комплексний пакет допомоги регулярно.
Ми всі знаємо, що Каховська катастрофа є надзвичайно жахливою. Розкажіть про реагування ООН на катастрофу.
Руйнування греблі Каховської ГЕС завдало ще більших страждань мешканцям територій уже постраждалих внаслідок війни, вторгнення Росії, постійних обстрілів і ударів. Потреби там були високими і до катастрофи, а стали ще значнішими.
З іншого боку річки наш доступ майже неможливий. Протягом перших днів після руйнування ми справді мали зв’язок із іншою стороною, ми зв’язувалися з громадами і трохи розуміли рівень потреб. Але ми не можемо поїхати і перевірити, ми не можемо побачити ситуацію. І що гірше, ми не могли перетнути річку та допомогти людям.
А кількість ударів по Херсону після листопада тільки зросла, і продовжує зростати. Ми не вважаємо, що на іншому березі річки Дніпро ситуація може відрізнятися.
Але чи продовжуєте ви звертатися щодо надання доступу?
Наші перемовини ніколи не припинялися після 24 лютого. Ми регулярно надсилаємо повідомлення РФ. У нас були перемовини на багатьох різних рівнях, і на найвищому рівні, але “прориви” цих переговорів, як ми всі знаємо, не на тому рівні, якого б ми всі хотіли очікувати.
Після руйнування греблі Каховської ГЕС ми з першого дня почали надавати підтримку постраждалим. Наступного дня після катастрофи ми відправили до Херсона групу з 11 співробітників ООН. 8 червня у нас була зустріч з головою Херсонської ОВА, щоб зрозуміти рівень потреб. 9 червня Гуманітарна координаторка Деніз Браун, я особисто і група із приблизно 20 співробітників ООН, поїхали, щоб збільшити обсяги надання допомоги. Щонайменше 200 тисяч мешканців районів, що постраждали від затоплення, отримали підтримку протягом червня (у Херсонській, Миколаївській, Запорізькій та Дніпропетровській областях).
Допомога була надана не лише через катастрофу. Мешканці цих територій вже мали інші потреби через війну. Грошова допомога, наприклад, була одним із пріоритетів на прохання уряду. І ми надали грошову допомогу за перші три дні після катастрофи 5000 людей. Буквально за кілька днів ми вже близько 20 тисяч людей отримали грошову допомогу. Ще один із прикладів нашої допомоги. Лише у червні було поставлено понад п’ять мільйонів літрів води, понад 240 тисяч продуктових наборів, і ця підтримка триває.
Чи маєте ви дані щодо приблизної кількість людей, які потребують питної води?
Починаючи з лютого минулого року доступ до питної води в Україні погіршився. Це відомо. 700 тис. осіб були забезпечені водою із Каховського водосховища. Ці люди перебувають у групі ризику. Деякі вже не мають води.
Але загалом приблизно 11 мільйонів людей по всій країні зараз мають проблеми з доступом до води, санітарії та гігієнічних послуг. Це величезна цифра, величезна проблема. І це справді викликає занепокоєння, оскільки безпосередньо впливає на благополуччя, здоров’я, безпеку та здатність до виживання.
Продовольча безпека зараз є однією з головних тем. Чи є прогрес у переговорах щодо функціонування “Чорноморської зернової ініціативи”?
Переговори щодо “Чорноморської зернової ініціативи” були непростими з самого початку. Ми всі бачили, що сталося в середині липня, коли Росія вирішила вийти з ініціативи. Це був справді важкий момент для всіх нас, але особливо для найбідніших людей світу та українських фермерів, які залежать від цієї угоди. ООН зобов’язується продовжувати переговори, підтримувати їх. Багато країн світу засудили припинення Росією Чорноморської зернової ініціативи, тому ми прагнемо переконатися, що тим часом ми знайдемо альтернативи для того, щоб зберегти доступ зерна до світового ринку заради українців і заради населення світу. Переговори триватимуть.
Справді тривожним є рівень ударів, які послідували за цим рішенням. Рівень руйнувань вражає. Це негуманно, що Росія, крім виходу з угоди, зараз атакує порти на Дунаї. Вони були альтернативою для експорту.
Крім Чорноморської ініціативи, у нас є регулярні програми підтримки фермерів України для підтримки їх діяльності. Наприклад, нещодавно ми розпочали нову програму зі Всесвітньою продовольчою програмою та Продовольчою та сільськогосподарською організацією Об’єднаних Націй для підтримки розмінування переважно невеликих сільськогосподарських угідь. Це програма для фермерів, які мають максимум 300 гектарів землі і стикаються з проблемою забруднення вибухонебезпечними предметами. Ми допомагаємо їм розчистити землі, щоб вони могли відновити діяльність. У нас є й інші проекти підтримки щодо протимінної діяльності, але ця, на мій погляд, досить цікава.
У рамках проекту ми допомагаємо фермерам відновити свою діяльність, а також зобов’язуємося купувати частину їх продукції. Всесвітня продовольча програма закупить цю продукцію для своєї гуманітарної допомоги. Підсумовуючи, це виглядає так: я розміновую вашу землю, я даю вам ресурси для відновлення вашої діяльності, а потім купую принаймні частину того, що ви виробляєте, щоб забезпечити продовольчу допомогу тут або за межами країни. Таким чином, це гарантує, що фермери матимуть дохід, а люди матимуть доступну їжу.
Ми вже почали програму в Харківській області, а в найближчі місяці розширюємо діяльність на Херсонську та Миколаївську області. Як ви знаєте, всі ці сфери дуже залежать від сільського господарства, тому увага приділяється саме цим трьом сферам. Програма стартувала минулого місяця. Вона дійсно нова. І ми тісно співпрацюємо з обласною владою. Ми це робимо разом, навіть заявки від фермерів на отримання дотацій проходять через адміністрацію, місцеву владу.
За оцінками експертів, Україна зараз є однією з найбільш замінованих країн світу. Але президент Зеленський минулого тижня сказав, що у нас є лише 26 машин для розмінування. Як ви допомагаєте нам вирішити цю величезну проблему?
В Україні є певна специфіка щодо розмінування. Розмінуванням завжди займається держава. Це рішення вашого уряду. Тож транспортні засоби для розмінування мають право працювати лише державні, які належать до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС). Так, ми працюємо, але ми надаємо технічну підтримку. Наприклад, ми забезпечили 11 піротехнічних груп технікою, навчальними, транспортними засобами, оглядовою технікою, оглядовим обладнанням. 11 бригад ДСНС отримали це обладнання безпосередньо від наших колег з ПРООН (Програма розвитку ООН). Очевидно, що потрібно більше.
Є також важлива частина роботи, яку ми робимо, безпосередньо з громадами щодо мінної обізнаності. Наприклад, щоб переконатися, що люди знають про ризики, знають, як діяти, якщо вони знайдуть вибухівку. У нас є на це програма. Минулого року за допомогою кампаній ми охопили понад 3 мільйони людей.
Але я хотів би сказати на додаток, що наші активні зусилля в найближчі місяці ми збираємося збільшити ще більше.
Якщо нам не вдасться отримати більше підтримки від міжнародної спільноти, це вплине на нашу здатність підтримувати людей, життя яких досі щодня руйнує війна. Зараз, на жаль, ми маємо лише трохи більше 30% від фінансування, про яке просили. Ми отримали певні обіцянки, ми знаємо, що надійде більше фінансування, але воно нам потрібно зараз. Як я вже згадував раніше, це підготовка до зими, для стрімко зростаючих потреб через посилення ударів Росії. І певні види підтримки, які ми маємо надавати, наприклад, ремонтні роботи, що займають багато часу.
Отже, ми повинні мати ресурси, щоб гарантувати, що ми можемо почати роботу зараз.
