У Києві 16-річна школярка Настя змінила собі ім’я, прізвище та по батькові. І, неочікувано для себе, стала відомою на всю країну, потрапивши у заголовки українських ЗМІ.
Усе через те, що в новому паспорті в неї не по батькові, а по матері. Тепер вона Литвиненко Станіслава Лесїївна.
Литвиненко – на честь вітчима, Станіслава – бо так при народженні хотіла її назвати мама, Лесіївна – щоб вшанувати маму, яка “так багато зробила для мене”.
“Стася зробила мені неоціненний подарунок”, – каже ВВС про свої емоції мама Леся.
Дівчина сказала батькам про свій задум два роки тому, коли їй було 14. Тоді, за законами України, вона могла змінити собі тільки прізвище, а ім’я чи по батькові – тільки за згодою обох батьків або вже після 16-ти.
На той момент мама Станіслави не була в захваті від ідеї. Вона вважала логічнішим, якщо донька візьме по батькові в честь свого вітчима Івана, який її виростив.
“Я щиро не хотіла образити його її вчинком, – говорить жінка. – Але вийшло навпаки, він не менше за мене пишається, що вона зробила саме так. Як він каже, це виважений, свідомий і дуже дорослий вчинок”.
Стася, як ласкаво називають її рідні, каже, що вітчим відразу підтримав її, але і застеріг, що скоріше за все їй доведеться розповідати свою історію при кожному знайомстві.
“Приходиш у колектив, а там вже три Насті”
Леся Литвиненко народила доньку в 19 років. Вона каже, що відразу хотіла назвати її Станіславою, але вимогливий чоловік наполіг на Анастасії.
Проте в дитинстві вона все одно почала кликати її Стасею – навколо було надто багато Насть, треба було щось придумати, аби не розвертався весь дитмайданчик.
Батько і тоді був різко проти, та і дівчинці, як вона сама пригадує, це не надто подобалося.
“Він забороняв називати її “Стасічка”, його дратувало це. Коли їй було рочки чотири, казав їй, що я погана, тому що так її називаю. Тож був маленький період у її житті, коли вона була проти такого мого звертання, щоб не засмучувати татка”.
Коли доньці було 5, Леся пішла від першого чоловіка.
У неї з’явилася нова сім’я, і згодом дівчинка полюбила мамине “Стася” більше за своє ім’я.
Тим часом батько з роками став їй чужою людиною, каже школярка. Мама говорить, що заохочувала доньку спілкуватися з ним, але згодом він з якоїсь причини перестав виявляти інтерес до її життя.
У новій школі, куди дівчинка перейшла у 8 класі, вона вже представлялася Стасею.
“Неприкольно зараз бути 16-річною Настею, некомфортно. Приходиш у колектив, а там уже три Насті. Навіть тітка в мого вітчима – Анастасія Миколаївна, геть як я раніше”.
“Звісно, питали, чому Лесіївна”
Друзі до вибору Стасі змінити свої паспортні дані поставилися спокійно.
Серед її однолітків, каже дівчина, це не рідкісне явище. Вчителі, за її словами, розповіли, що кожного року на їхню школу знаходиться одна-дві людини, які змінюють ім’я, прізвище чи по батькові. Особливо випускники перед отриманням атестата.
Цього вересня Стася піде в 11 клас, тому її це теж турбує.
Вона подала документи на зміну паспорта через тиждень після дня народження, у квітні, а перед тим радилася з вчителькою української мови, як правильно утворити “по матері” від Лесі, щоб не зробити помилки.
“Звісно, питали, чому Лесіївна, але багато вчителів знають моїх рідних і чому я пишаюся матір’ю”.
Леся Литвиненко з чоловіком заснувала успішний бізнес – видавництво та однойменний популярний онлайн-портал “Всеосвіта”.
“Моя мама багато працювала, і я відчуваю глибоку вдячність та бажання вшанувати її в своєму імені”, – каже Стася.
У ДРАЦСІ причину не питають
Через свою популярність, як і передбачав Стасін вітчим, школярці зараз справді доводиться багато розповідати про причини свого вчинку та стосунки з батьками.
Але нічого з цього, на її подив, у неї не питали в місцевому ДРАЦСі, куди Стася прийшла з документами. Ніяких анкет, ніяких пояснень.
“Настільки не питали, що я сама перепитала, чи можна мені взяти таке по батькові”, – каже школярка.
Щоб змінити ім’я вперше, треба заплатити 5 гривень державного мита і вписати в заяві своє нове ім’я, прізвище чи по батькові. Друга спроба коштує 51 гривню.
ДРАЦС розглядає такі заяви три місяці. Тим, хто перебуває під слідством, в розшуку, має непогашену чи незняту судимість – відмовлять.
У Стасі таких проблем не було, тому через три місяці вона отримала в ДРАЦСі свідоцтво про зміну імені, а в ЦНАПі – новий паспорт.
За документ, звісно ж, також треба заплатити. Зараз це коштує від 450 до 820 гривень.
Перша на всю Україну?
У Ізраїлі чи Ісландії, де імені по матері – звичайна історія, Станіслава Лесіївна би нікого не здивувала.
Але в Україні, як припускає її мама, вона сьогодні перша така із жіночим по батькові. Сама школярка має сумніви в цьому.
“Скоріше за все я перша, яка свідомо вибрала собі по матері”, – каже дівчина.
Але насправді з’ясувати це неможливо, тому що в Україні не відслідковують випадків, коли люди обирають собі ім’я по матері.
Ведеться тільки загальна статистика, скільки людей щороку змінюють собі ім’я особи – а це включає в себе і ім’я, і по батькові, і прізвище. Випадки, коли жінка змінює прізвище через укладання чи розірвання шлюбу сюди не входять.
У міністерстві юстиції показали ВВС статистику, згідно з якою в нульових міняти собі ім’я чи прізвище було дуже популярно. Майже 30 тисяч людей скористалися цією послугою в 2001 році, і трохи більше – в 2002-му.
Потім статистика стабільно йшла на спад.
Втім, випадки зі змінами по батькові завжди були особливими.
Якщо мама дитини в момент її народження була не в шлюбі та за умови, що не було заяви від батька чи рішення суду, прізвище та по батькові дитині давали за вказівкою мами.
Теоретично, це могло бути і по матері. Принаймні в коментарях у соцмережах під історією Станіслави українці пригадують, що і раніше зустрічали людей з іменем по матері.
Натомість самостійно обирати ім’я по батькові тривалий час в Україні не можна було.
Адвокатка Наталія Гарнага, чий батько Володимир пішов з родини, коли їй було 12, десять років боролася в судах, у тому числі в Європейському суді з прав людини, щоб змінити своє по батькові.
Право змінити ім’я по батькові на власний розсуд українці остаточно отримали в 2021 році. Тоді за перші пів року цим скористалося 135 людей.
Часто це були люди, у яких склалися недобрі стосунки з батьками, була трагедія у родині чи дитина росла з вітчимом, говорила в інтерв’ю Українському радіо в 2011 році керівниця Деснянського ДРАЦСу Карина Мінчук.
Але, як свідчить історія Станіслави, ніхто в ДРАЦСі не питає, чому людина хоче змінити своє ім’я, прізвище чи по батькові.
Мінчук каже, що одного дня до їхнього відділу прийшов хлопець, який змінив собі ім’я на Капітан Джек Воробейович, ще якось був хлопець, який вирішив називатися “Слава Україні”.
На фоні таких історій зміна свого імені по батькові на по матері зовсім не виглядає чимось незвичайним.
