Більшість українців найбільше довіряють Збройним силам України і не довіряють судам та політичним партіям.
Про це свідчать резльтати опитування соціологічної служби Центру Разумкова, пише ЛБ.
Серед державних та суспільних інститутів найчастіше довіра висловлюється до ЗСУ (їм довіряють 93% опитаних), добровольчих загонів (87%), волонтерських організацій (83%), Державної служби з надзвичайних ситуацій (81%), Національної гвардії України (81%), Президента України (80%), Державної прикордонної служби (78%), Міністерства оборони України (75%), Служби безпеки України (67%), Національної поліції України (61%), Голови міста (селища, села), в якому живе респондент (60,5%), громадських організацій (60%), Церкви (58%), ЗМІ України (56%), ради міста (селища, села), в якому живе респондент (55%).
Також частіше висловлюється довіра, ніж недовіра до Національного банку України (відповідно 48% і 40%), до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (Омбудсмена) (відповідно 42% і 34%).
Більшість респондентів висловлюють недовіру судам і судовій системі загалом (70%), політичним партіям (68%), державному апарату (чиновникам) (67%), прокуратурі (60%), Верховній Раді України (56%), Національному агентству з питань запобігання корупції (НАЗК) (55%), Національному антикорупційному бюро (НАБУ) (54,5%), Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (54%), комерційним банкам (54%), Уряду (52%).
Також частіше висловлюється недовіра профспілкам (не довіряють їм 45%, тоді як довіряють — 25%).
Попри те, що політичним партіям довіряють лише 17% респондентів, на запитання, чи бачать вони серед наявних політичних сил ті, яким можна було б довірити владу у повоєнний період, 38,5% респондентів дають ствердну відповідь. Приблизно стільки ж (41%) дають негативну. У Західному регіоні відносна більшість (48%) дають ствердну відповідь на це запитання, тоді як в інших макрорегіонах відносна більшість (від 44% до 49%) – негативну.
Політична сила, якій можна довірити владу у повоєнний період, на думку громадян, може з’явитися із середовища військових (так вважають 51% опитаних). 26% респондентів дотримуються думки, що вона може з’явитися з уже існуючих політичних партій, 24% – з волонтерського середовища, 18,5% – з організацій громадянського суспільства, 17% — з кола гуманітарної або технічної інтелігенції, 8% – з бізнес-середовища.
Серед тих, хто бачить з-поміж наявних політичних сил ті, яким можна було б довірити владу у повоєнний період, 55% відповіли, що така політична сила може з’явитися з уже існуючих політичних партій. Хоча 56% серед них дотримуються думки, що така політична сила може з’явитися із середовища військових.
Вважають, що така політична сила може з’явитися із середовища військових, 60% жителів Західного, 50% – Центрального, 49% – Південного і 42% – Східного регіонів.
Серед політиків, посадовців та громадських діячів, рівень довіри до яких оцінювався під час цього дослідження, найчастіше респондентами висловлювалася довіра до президента Володимира Зеленського (81%), Віталія Кіма (71%), Сергія Притули (55%), Михайла Подоляка (52%), Олексія Данілова (52%)
Частіше висловлювали довіру, ніж недовіру до Віталія Кличка (відповідно 48% і 35,5%), Олексія Резнікова (відповідно 43% і 35%), Дениса Шмигаля (відповідно 41% і 38%), Сергія Стерненка (відповідно 34% і 23,5%), Василя Малюка (відповідно 33% і 15,5%), Ігоря Клименка (відповідно 32% і 17%).
Більшість опитаних не довіряють Юлії Тимошенко (78%), Юрію Бойку (76%), Петру Порошенку (71%), Олексію Арестовичу (65%).
Частіше висловлювали недовіру, ніж довіру до Давида Арахамії (не довіряють йому 49%, довіряють 21,5%), до Андрія Єрмака (відповідно 42% і 38%), до Руслана Стефанчука (відповідно 36% і 31%).
Читайте: Опитування щодо перейменування топонімів Миколаєва: отримана майже тисяча пропозицій
